16 квітня 2013 р.Справа № 2а-4537/11/1470
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 р. № 0001382301, -
встановиЛА:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 р. № 0001382301.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 р. № 0001382301 в повному обсязі. Відшкодовано товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт" понесені ним судові витрати в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року та винести нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, відповідач посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, в період з 19.04.2011 по 13.05.2011 ДПІ у Ленінському районі, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.
За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі складено акт №1674/23-200/24055336 від 20.05.2011 (т.1 а.с.9-62).
У пункті 2 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Миколаїв-Текстиль-Контакт» пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203ЦК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 146096,0 грн., в тому числі по періодах: квітень 2009 року - 235,0 грн.; травень 2009 року - 157,0 грн.; червень 2009 року - 49168,0 грн.; липень 2009 року - 150,0 грн., серпень 2009 року - 137,0 грн.; вересень 2009 року - 165,0 грн.; квітень 2010 року - 48815,0 грн.; травень 2010 року - 33982,0 грн.; грудень 2010 року - 13287,0 грн.
На підставі акту перевірки, 02.06.2011 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001382301, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 182620,0 грн., з яких: 146096,0 грн. за основним платежем та 36524,0 грн. штрафних санкцій.
За результатами перевірки, а також зустрічних перевірок постачальників ТОВ "Миколаїв-Текстиль-Контакт", які надійшли до ДПІ у Ленінському районі встановлено, що підприємства: ПП "Альтекс-Юг", ТОВ "Аксиома", ПП "Текстиль 2000" не мали відповідних трудових ресурсів, складських приміщень та транспортних засобів для реального виконання зазначених угод. До перевірки не надано будь-яких доказів транспортування товару на склад, відсутні товарно-транспортні накладні, які є обов'язковими документом при доставці товару автомобілем. Зустрічними перевірками встановлено відсутність необхідних умов для відповідної господарської діяльності, персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів у постачальників товару.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активі» та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Відповідно п. 1 ст.9 Закону України від 16.07.99 N996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно п. 2 ст. 3 цього Закону на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.
Відповідно до п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями:
„первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".
Згідно з п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (зі змінами та доповненнями) (далі положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складення первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568, із змінами та доповненнями, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568 (із змінами та доповненнями):
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі який здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного, процесу юридичний документ, що призначений для обліку на шляху переміщення товарно-матеріальні цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п.11. «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97, зареєстрованих, в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568:
11.1. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
11.3. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
11.4. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
11.5. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
11.8. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.
Укладений договір ТОВ "МИКОЛАЇВ-ТЕКСТМЛЬ-КОНТАІСТ" від 04.01.10 №2/01-10 з ПП «Текстиль 2000»; 02.04.09 №31, от 01.01.10 № 2 з ТОВ „Еридан-Классик" та правочини з ТОВ „Аксіома" відповідно до п.п. 1. 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, то пов'язані з їх недійсністю. Так,
Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як вже зазначалось вище, за результатами перевірки, а також зустрічних перевірок постачальників ТОВ "Миколаїв-Текстиль-Контакт", які надійшли до ДПІ у Ленінському районі встановлено, що підприємства: ПП "Альтекс-Юг", ТОВ "Аксиома", ПП "Текстиль 2000" не мали відповідних трудових ресурсів, складських приміщень та транспортних засобів для реального виконання зазначених угод. До перевірки не надано будь-яких доказів транспортування товару на склад, відсутні товарно-транспортні накладні, які є обов'язковими документом при доставці товару автомобілем. Зустрічними перевірками встановлено відсутність необхідних умов для відповідної господарської діяльності, персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів у постачальників товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
В зв'язку з тим, що договори є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 р. № 0001382301 належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі № 2а-4537/11/1470, - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2011 р. № 0001382301, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаїв-Текстиль-Контакт", - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль