Справа №345/413/13- ц
18.04.2013 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Онушканича В.В.
секретаря Танчук М.С.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Качинського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Калуші, справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, доплати за надурочну роботу, роботу у вихідні, святкові і неробочі дні та одноразової премії за підсумках роботи за рік, -
Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом і, після уточнення позовних вимог, просить поновити його на посаді начальника відділення № 2 відділу № 1 управління охорони в м. Калуші ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна»; стягнути з ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31.12.2012 року по час винесення рішення судом; сягнути з ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» доплату за надурочну роботу, роботу у вихідні, святкові та неробочі дні в розмірі 16118,52грн.; стягнути ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» одноразову премію за підсумками року в розмірі 100% місячного посадового окладу.
Свої вимоги мотивує наступним. 01.07.2002 року його було прийнято згідно наказу № 21-к від 01.07.2002 р. на роботу до відповідача на посаду начальника загону. Наказом № 149-ос від 13.04.2009 року його поновлено за рішенням суду на посаді начальника відділення № 2 Відділу №1 Управління охорони в м. Калуш. Наказом № 444-ос від 25.12.2012 року його звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31.12.2012 року. Даний наказ про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників вважає незаконним з наступних підстав.
Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 р. № 80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі» згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.
Отже, для визначення переважного права на залишення на роботі, відповідач повинен був провести порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації звільнюваних працівників. На підтвердження часткового дотримання даної процедури представником відповідача додано Протокол засідання мандатної комісії відповідача від 07.12.2012 року. Однак, мандатною комісією не було проведено порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації. Комісією було враховано суто суб'єктивні оціночні фактори, які не підтверджуються жодними документальними доказами. Та, навпаки, не було враховано, що позивач з 15.02.2011 року по 30.03.2011 року пройшов курси підвищення кваліфікації та отримав свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації з присвоєнням кваліфікації «охоронник 2 розряду»; в 2006 році його було нагороджено грамотою за високі показники в службовій діяльності, а в 2012 році - грамотою за сумлінне виконання своїх посадових обов'язків, бездоганну трудову дисципліну, проявлену ініціативу та наполегливість; в 2011 році успішно пройшов атестацію.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем в порушення ст. 492 КЗпП України не запропоновано йому іншу вакантну посаду, оскільки, на час звернення були такі посади, не зважаючи на те, що від двох запропонованих посад він відмовився. Відповідач повинен запропонувати усі вакантні посади в товаристві, а не тільки в управлінні охорони в м. Калуші, які позивач за своєю кваліфікацією міг би займати.
На час звільнення ОСОБА_1 вакантною в ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» також була посада провідного спеціаліста Служби економічної безпеки. Інші вакантні посади, що існували на час звільнення у відповідача, останнім ОСОБА_1 не пропонувались взагалі.
Що стосується стягнення заробітної плати за понаднормовий час, роботу у вихідні та святкові дні, то позивач вказує, що вказані перевірки проводились на підставі графіку контролю несення чергувань на об'єктах, що складався щомісячно та затверджувався Генеральним директором, та входив в щомісячні плани основних заходів Управління охорони в м. Калуші. Відповідно до зазначеного графіку, ОСОБА_1 отримував бланки-завдання для здійснення перевірки на конкретну дату і час доби, в який він повинен був провести перевірку. Дані бланки-завдань також підписувались Генеральним директором, або його заступниками. Крім того, наказом Генерального директора від 30.05.2006 року були затверджені Методичні рекомендації по проведенню перевірок несення служби на об'єктах охорони ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна». Згідно даних Методичних рекомендацій було зокрема передбачено, що результати перевірок у вихідні та святкові дні записуються в журнал перевірок керівним складом, а заповнені бланки-завдань здаються в перший робочий день, наступний за ними.
Відповідно до пункту 1 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, на підприємстві було встановлено п'ятиденний робочий тиждень (40 годин) з початком роботи 08:00, обід з 12:30 до 13:15, закінчення роботи 17:00, вихідні дні субота та неділя. Крім того, згідно пункту 6 розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку було зазначено, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Застосування надурочних робіт адміністрацією може проводитись у виняткових випадках і в межах, передбачених чинним законодавством. Як вбачається з копій бланків-завдань перевірки він проводив переважно в позаурочний час після 17:00, тобто після закінчення робочого часу. Однак, дані надурочні роботи проводились без їх оплати.
Згідно довідки про доходи № 20 від 28.01.2013 року середньоденна заробітна плата позивача складає 123 грн. 33 коп. Враховуючи, що він працював в день по 8 годин, то годинна ставка становитиме 15 грн. 42 коп. Таким чином, за період з 2009 року по 2012 рік включно, ним було відпрацьовано 445,55 годин надурочно, в святкові та неробочі дні, що підтверджується бланк-завданнями на здійснення перевірки та записами в журналах перевірок об'єкту керівним складом, несення чергування, на загальну суму 13740,76 грн. Окрім цього, як видно з графіків контролю несення чергування на об'єктах УО в м. Калуш він здійснив в 2009 році - 7 перевірок, 2010 році - 2 перевірки, 2011 році - 19 раптових перевірок, січень 2012 року - 2 раптові перевірки. Загалом 30 перевірок. Виходячи із загальної кількості перевірок і відпрацьованих годин, середньо арифметичний час здійснення однієї перевірки становить 445,55 год. розділити на 173 перевірки і виходить 2,57 год. тривалість однієї перевірки. Загальна тривалість 30-ти перевірок становитиме 30 х 2,57 = 77,10 год. 77,10 год. відпрацьованих понадурочно помножити на 30,84 грн. (ставка однієї години понадурочної роботи) = 2377,76 грн.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просять суд його задоволити з підстав наведених в самому позові та уточненнях до позовних вимог. Додатково суду пояснили, що згідно чисельно-кваліфікаційної відомості постів охорони управління охорони ТОВ «Луком-А-Україна»в м. Калуші по охороні об'єктів ТОВ «Карпатнафтохім», ОСОБА_1 займав посаду начальника відділення № 2 відділу № 1 виробництва ХІКС, ВХ, ПВХС, тобто до його обов'язків відносилась охорона діючих об'єктів виробництва, що в свою чергу вимагало високих професійних якостей та кваліфікації для налагодження системи охорони вказаних об'єктів, оскільки специфіка роботи цих підприємств, постійний рух транспортних засобів, людей, переміщення товарно-матеріальних цінностей вимагали постійної уваги та контролю за діями підлеглих працівників, ефективного розподілу їх робочого часу, здійснення перевірок роботи постів охорони в нічний та позаурочний час. Згідно чисельно-кваліфікаційної відомості постів охорони управління охорони ТОВ «Луком-А-Україна» в м. Калуші по охороні об'єктів ТОВ «Карпатнафтохім», ОСОБА_5 займав посаду начальника відділення № 2 відділу № 2 «Охорона нафтопроводу «Дрогобич-Калуш», тобто здійснював охорону нафтопроводу, що вимагало тільки слідкування за дотриманням недопущення незаконної врізки чи порушення герметичності нафтопроводу, який проходив переважно по лісах та полях. Тобто позивач зазначає, що мав більше переваг порівняно із ОСОБА_5 щодо призначення на посаду заступника начальника відділу охорони № 2. Натомість йому взагалі не пропонувалась дана посада, мандатною комісією питання про призначення ОСОБА_1 на дану посаду не розглядалось взагалі та, відповідно, не проводилось порівняльного аналізу його продуктивності праці і кваліфікації та продуктивності праці та кваліфікації ОСОБА_5
До того ж, позивачу не пропонувалась посада заступника начальника відділу охорони № 1, а призначили на дану посаду ОСОБА_6, також не провівши порівняння кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Також, як стало відомо із довідки центру зайнятості, на час звільнення позивача, існувала вакантна посада провідного спеціаліста Служби економічної безпеки, але дана посада ОСОБА_1 не пропонувалася.
Зазначає, що перевірки проводились на підставі графіку контролю несення чергувань на об'єктах, що складався щомісячно та затверджувався Генеральним директором ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» та входив в щомісячні плани основних заходів Управління охорони в м. Калуш. Відповідно до зазначеного графіку, ОСОБА_1 отримував бланки-завдання для здійснення перевірки на конкретну дату і час доби, в який він повинен був провести перевірку. Дані бланки-завдань також підписувались Генеральним директором, або його заступниками. Оскільки, перевірки ОСОБА_1 проводились понадурочно, у вихідні та святкові дні, поза межами робочого часу, тому, просить стягнути з відповідача доплату за надурочну роботу, роботу у вихідні та святкові дні.
Також, позивач зазначає, що йому безпідставно не було виплачено премію по підсумках роботи за рік, як це передбачено Положенням про оплату праці і преміювання працівників ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна», яке є додатком № 4 до Колективного договору, прийнятого на конференції трудового колективу 05.05.2011 р.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з наступних підстав. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без порушень чинного законодавства. 31.10.2012 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників згідно наказу № 444-ос від 25.12.2012 року. Як того вимагає ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення позивач був повідомлений 31.10.2012 року. Підставою для проведення скорочення було повідомлення ТОВ «Карпатнафтохім» про скорочення штатної чисельності працівників охорони.
Щодо посад, які пропонувалися ОСОБА_1, представник відповідача зазначає, що посаду заступника начальника відділу № 1 обіймав ОСОБА_6 з 01.05.2010 року. До скорочення ОСОБА_6 був і заступником начальника відділу №1, і начальником відділення відділу №1, що підтверджується його особовою карткою. При розгляді кандидатів на заміщення вищої вакантної посади заступника відділу №2 розглядалися кандидатури ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_5 Так, 07.12.2012 року із зазначеного питання проводилося засідання мандатної комісії, за результатами якої було вирішено призначити на дану посаду ОСОБА_5 При прийнятті рішення, відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України «Про переважне право на залишення на роботі» від 21.05.2012 року №80/06/187-12, до уваги було взято характеристики працівників, освітній рівень, результати їх попередніх атестацій, притягнення до дисциплінарної відповідальності, заохочення за успіхи в роботі, рейтинговий рівень професійних якостей керівника.
Представник відповідача в судовому засіданні провів порівняння кваліфікації ОСОБА_1 і ОСОБА_5 по наступних параметрах:
Назва параметруОСОБА_1ОСОБА_5
1. освітавища за спеціальністю «технологія машинобудування»вища за спеціальністю «інженер лісового господарства»
2. дисциплінарні стягненнябула доганадисциплінарні стягнення не застосовувалися
3. заходи заохочення8 премій, 1 грамота10 премій, 1 подяка, двічі був виставлений на дошку пошани
4. перебування у відпустці без збереження заробітної плати3 дніНе перебував у відпустці без збереження заробітної плати
5. перебування на листку непрацездатності32 дні перебував на листу непрацездатності31 день перебував на листу непрацездатності
6. підвищення кваліфікаціїобоє пройшли курси підвищення кваліфікації та отримали свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації з присвоєнням кваліфікації «охоронник 2 розряду»
7. прогулине мали обоє
Основним критерієм, який був врахований при наданні переваги кандидатурі ОСОБА_5 на заміщення посади заступника начальна відділу охорони № 2, була освіта та спеціальність. Так, в обов'язки заступника начальна відділу охорони № 2 входить охорона нафтопроводу «Дрогобич-Калуш», що вимагає слідкування за дотриманням недопущення незаконної врізки чи порушення герметичності нафтопроводу, який проходить переважно по лісах, і, відповідно, потребує спеціальних знань в галузі лісового господарства. Оскільки, ОСОБА_5 за освітою інженер лісового господарства, має досвід роботи в галузі лісового господарства, то він мав більше переваг порівняно з ОСОБА_1 при заміщенні вказаної посади. До того ж, до уваги було взято те, що згідно наказу № 157 від 28.12.2011 року, ОСОБА_5 перебував у кадровому резерві на заміщення вищої посади.
Щодо посади спеціаліста Служби економічної безпеки, то вона не могла бути запропонована ОСОБА_1, так як дана посада вимагає наявності економічної, а не технічної освіти. Адже, згідно з положенням про Службу фінансово-економічної безпеки, затвердженого генеральним директором від 01.10.2012 року, основними завданнями служби є забезпечення стійкої фінансово-господарської діяльності замовника шляхом захисту його законних інтересів від протиправних посягань; надання послуг замовнику щодо попередження завдання можливих збитків в ході підготовки та укладення договорів, повернення дебіторської заборгованості; аналіз проблем фінансово-економічної безпеки, розробка пропозицій і рекомендацій по удосконаленню системи забезпечення фінансово-економічної безпеки замовника, тощо.
Вимогами до кандидатури на посаду спеціаліста Служби економічної безпеки є вища економічна освіта, стаж роботи за спеціальністю не менше 2 років. Представник відповідача зазначив, що дана посада була зайнята 25.12.2012 року. Дані про цю посаду як вакантну в центр зайнятості були надані помилково працівником кадрової служби.
Позивачу були запропоновані всі вакантні посади за його професією в межах управління охорони в місті Калуші, проте, він відмовився від переведення на них.
Щодо невиплати позивачу премії за підсумками роботи за рік, то така невиплата не є порушенням вимог Колективного договору та чинного законодавства. На зміну Положення про оплату праці і преміювання працівників ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна», яке було додатком № 4 до Колективного договору, було прийняте Положення про оплату праці та преміювання працівників ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-A-Україна», затверджене протоколом загальних зборів трудового колективу від 22.06.2012 року № 3. Відповідно до п. 1.3 останнього Положення, фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно п. 5.1.1 Положення, до інших заохочувальних виплат відноситься, в тому числі, і премія за результатами роботи за рік, яка встановлюється працівникам підприємства за рішенням Генерального директора при наявності фінансової можливості підприємства. Таким чином, підприємство самостійно вирішує питання кого з своїх працівників і в якому розмірі заохочувати. При вирішенні зазначених питань, обов'язковим для врахування є положення ст. 151 КЗпП України, згідно якої протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Оскільки, у ОСОБА_1 було не зняте дисциплінарне стягнення у формі догани, жодних підстав для заохочення у формі виплати премії за результатами роботи за рік у відповідача не було.
Щодо доплат за виконання роботи в неробочий час. На підприємстві існує графік контролю несення чергування на об'єктах, що складається щомісячно та затверджується генеральним директором ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-A-Україна». Відповідно до зазначеного графіку, позивач отримував бланки-завдання на здійснення перевірки, в яких зазначав дату і час проведення перевірки, її результати. Дійсно, бували випадки, коли такі перевірки припадали на неробочий час. В той же час згідно ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
На підприємстві був розроблений Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем та оформлений як Додаток № 3 до Колективного договору. Позивач щорічно користувався таким правом. Крім того, 7 днів невикористаної додаткової відпустки за ненормований робочий день йому було компенсовано у грошовій формі під час звільнення. Як видно із бланку-завдання, позивач отримав розпорядження виконувати роботу (здійснити перевірку) в певний період часу. Проте, початок такої перевірки, її тривалість і закінчення визначались позивачем на власний розсуд. Саме з таких міркувань, було прийнято рішення встановити ненормований робочий день для працівників, що виконують такі роботи. Крім того, жодного наказу про залучення ОСОБА_1 до надурочних робіт, роботи у вихідні та святкові дні на підприємстві не видавалося.
Таким чином, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог. Також представник відповідача просив стягнути з позивача витрати понесені відповідачем, які пов'язані з явкою до суду представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Щодо вимог про поновлення на роботі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом установлено, що у зв'язку зі зверненням замовника охоронних послуг ТОВ «Карпатнафтохім» про скорочення постів і патрульних груп з охорони об'єктів ТОВ «Карпатнафтохім» (т. 1 а.с. 53), ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» наказом № 131 від 24.10.2012 р. внесло зміни в організаційну структуру та штатний розпис, в результаті чого посада начальника відділення № 2 відділу №1 управління охорони в м. Калуші, яку обіймав позивач, підлягала скороченню. (т. 1 а.с. 107)
Відповідно до п. 3 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Як вбачається з наказу № 444-ос від 25.12.2012 р., ОСОБА_1, начальника відділення № 2 відділу № 1, було звільнено з 31.12.2012 р., у зв'язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України і виплачено компенсацію за 19 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. (т. 1 а.с. 31,)
За правилами ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як вбачається з попередження від 25.10.2012 року «Про майбутнє вивільнення» (Т. 1 а.с. 32), ОСОБА_1 повідомили про вивільнення з 31.12.2012 року. Крім того, в даному повідомленні сповіщено, що працевлаштувати його на підприємстві немає можливості.
До звільнення позивачу було запропоновано вакантні на той час та відповідні його спеціальності та кваліфікації посади (посаду охоронника групи № 1 та посаду слюсаря по ремонту автотранспорту), від яких він відмовився. Даний факт визнається самим позивачем.
Позивач покликається на те, що відповідачем безпідставно не запропоновано йому посади заступника начальника відділу охорони № 1 та посади провідного спеціаліста Служби економічної безпеки. Вважає, що мандатна комісія поверхово підійшла до питання порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації на зайняття вакантної посади заступника начальника відділу охорони № 2.
Судом встановлено, що посада заступника начальника відділу хорони № 1 на час звільнення позивача з роботи не була вільною, оскільки, дану посаду обіймав і обіймає надалі ОСОБА_6, що підтверджується його особовою карткою (Т. 1 а.с. 59). Дана посада не могла пропонуватись позивачу і відповідач не повинен був проводити ніякого порівняльного аналізу якостей позивача і якостей особи, яка обіймала дану посаду. Тому, доводи позивача щодо його незаконного звільнення в цій частині суд не бере до уваги.
Щодо посади заступника начальника відділу охорони № 2, яка була вакантною на час звільнення позивача, то в судовому засіданні встановлено, що роботодавцем були враховані всі обставини, на які покликається позивач, а саме, враховано, що ОСОБА_5 також пройшов курси підвищення кваліфікації і йому присвоєно кваліфікацію «охоронник 2-го розряду», він не перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а ОСОБА_1 перебував у такій відпустці 3 дні, до ОСОБА_5 не застосовувались дисциплінарні стягнення, тоді як у ОСОБА_1 була догана, ОСОБА_5 мав більше заохочень ніж Позивач. Кожен із них має вищу освіту, однак, за різними спеціальностями.
Дані обставини також підтвердив своїми показами у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який ствердив, що він працює в ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» з 2005 року. Спочатку він працював охоронником, а з січня 2006 року - на посаді начальника відділення № 2 відділу № 2. З 01.01.2013 року він переведений на посаду заступника начальника відділу № 2. До його обов'язків входить організація охорони нафтопроводу «Дрогобич-Калуш», який проходить переважно по лісах. Окрім того, він здійснює підбір кадрів на посади охоронців, розробляє графіки несення чергувань, організовує щоденне планування охоронної роботи, ремонт техніки, забезпечує форменним одягом та засобами зв'язку підлеглих. За спеціальністю він інженер лісового господарства, понад 20 років працював у лісовому господарстві. Він практично ідеально знає лісові масиви, що допомагає йому в організації охорони нафтопроводу, який проходить по лісах. Крім того, він підтримує хороші зв'язки із лісниками, що склалися завдяки його попередній роботі. Завдяки спеціальним знанням у сфері лісового господарства та співробітництву із лісниками, йому вдалося виявити випадки несанкціонованого відкачування нафти (врізки). Зазначив, що самостійно навчає охоронників, як правильно себе поводити у лісових масивах. До призначення на посаду заступника начальника відділу № 2, на посаді начальника відділення, він виконував практично такі ж обов'язки. Із призначенням на нову посаду розширилося коло підлеглих, зріс рівень відповідальності.
Також мандатна комісія відповідача, розглядаючи кандидатів на заміщення вакантної посади заступника начальника відділу охорони № 2, врахувала характеристики ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і затвердила кандидатуру останнього на вакантну посаду. (т. 1 а.с. 62-64)
Враховуючи такий порівняльний аналіз, суд вважає, що відповідач правомірно надав перевагу ОСОБА_5 на зайняття вакантної посади заступника начальника відділу охорони № 2.
Посада спеціаліста Служби економічної безпеки не пропонувалась ОСОБА_1, так як дана посада вимагає наявності економічної, а не технічної освіти. Адже, згідно з положенням про Службу фінансово-економічної безпеки, затвердженого генеральним директором від 01.10.2012 року (Т. 2 а.с. 98-102), основними завданнями служби є забезпечення стійкої фінансово-господарської діяльності замовника, шляхом захисту його законних інтересів від протиправних посягань; надання послуг замовнику щодо попередження завдання можливих збитків в ході підготовки та укладення договорів, повернення дебіторської заборгованості; аналіз проблем фінансово-економічної безпеки, розробка пропозицій і рекомендацій по удосконаленню системи забезпечення фінансово-економічної безпеки замовника, тощо. Спеціаліст Служби економічної безпеки виконує обов'язки підприємства згідно договору про надання комплексних послуг щодо захисту економічних інтересів (т. 2 а.с. 105-108).
Згідно положень ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, у випадку звільнення працівника, у зв'язку із змінами в організації виробництва i праці, і при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також, у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на свій розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Щодо вимог про виплату премії за підсумками роботи за рік.
Згідно п. 5.2 Положення про оплату праці і преміювання працівників ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-A-Україна» (Т. 1 а.с. 26-30, 70-74), що затверджено протоколом загальних зборів трудового колективу від 22.06.2012 року № 3, заохочувальні та компенсаційні виплати виплачуються по рішенню Генерального директора при наявності фінансової можливості підприємства. Премія за підсумками роботи за рік виплачується в розмірі: при стажі від 1 до 3 років включно - 50 % тарифної ставки (посадового окладу); при стажі від 3-х років - 100% тарифної ставки (посадового окладу).
Таким чином, аналізуючи зазначене положення, випливає, що премія за підсумками роботи за рік не є обов'язковою складовою і невід'ємною складовою заробітної плати, а виплачується за сукупності двох умов: наявність фінансової можливості підприємства і рішення Генерального директора.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 151 КЗпП України встановлено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення, заходи заохочення до працівника не застосовуються. Як вбачається з наказу від 30.10.2012 року № 8-н (Т. 1 а.с. 65), ОСОБА_1 за порушення вимог п.п. 3.1, 3.2, 3.8 посадової інструкції оголошено догану. Таким чином, вимоги позивача про виплату премії по підсумках роботи за 2012 рік - безпідставні.
Щодо вимог про виплату доплат за надурочну роботу, роботу у вихідні та святкові дні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках. Згідно ч. 3 ст. 71 КЗпП України, залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Ст. 62 КЗпП України передбачає, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Згідно ст. 65 КЗпП України, надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Судом встановлено, що керівництво ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-A-Україна» не давало розпоряджень щодо роботи ОСОБА_1 у вихідні та святкові дні, залучення до надурочних робіт, наказів про залучення його до таких робіт директор підприємства не видавав.
Згідно п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 року № 7, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але, також, і колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Відповідно до п. 5 Рекомендацій Мінпраці № 7, ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме: осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі, осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості.
Відповідно до ч. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.
На підприємстві ТОВ «Агенство «ЛУКОМ-A-Україна» був розроблений Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем та оформлений як Додаток № 3 до Колективного договору (Т. 1 а.с. 87). Як вбачається з даного переліку, посада начальника відділення №2 відділу №1, яку обіймав ОСОБА_1, відноситься до переліку посад працівників з ненормованим робочим днем, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, тривалістю 7 календарних днів. Позивач щорічно користувався правом на додаткову відпуску (Т. 1 а.с. 88-92). Крім того, 7 днів невикористаної додаткової відпустки за ненормований робочий день позивач просив компенсувати йому у грошовій формі під час звільнення (Т. 1 а.с. 93).
З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що він так само як і позивач працював на аналогічній посаді начальника відділення. Дана посада вимагає цілодобового контролю за діями підлеглих. Тому перевірки несення чергування на об'єктах він проводить, як правило, поза межами робочого часу, в тому числі, у вихідні та святкові дні. Про такий ненормований час праці йому було повідомлено при прийнятті на посаду начальника відділення. Жодних доплат за такі перевірки він не отримував. За такі перевірки підприємство надавало йому додаткову відпустку.
Таким чином, з огляду на особливий характер праці позивача, його було прийнято на роботу на умовах ненормованого робочого дня. Позивач знав про ненормований режим робочого дня та погоджувався працювати на таких умовах. В якості компенсації за особливий характер праці, позивач отримував додаткову щорічну відпустку тривалістю 7 календарних днів, а тому, доплата, в порядку ст.ст. 106, 107 КЗпП України, позивачу не здійснювалася на законних підставах.
Отже, розглянувши цивільну справу, на підставі поданих сторонами доказів та в межах заявлених вимог, оцінивши подані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Як вбачається з наказу № 82 від 01.07.2011 р. по ТОВ «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна», за кожен день перебування працівника у відрядженні в межах України йому виплачуються добові в розмірі граничної норми, встановленої Постановою КМУ від 02.02.2011 р. № 98 і Податковим кодексом України від 01.01.2011 р., а саме начальникам служб, відділів, груп (їхнім заступникам), головним спеціалістам і спеціалістам в розмірі 70 грн. (т. 2 а.с. 116-117)
Оскільки, судові засідання, в яких брав участь представник відповідача, були призначені на 01, 19 лютого, 06 березня, 03, 17, 18 квітня 2013 року і останній, будучи жителем м. Київ, змушений був виїжджати за день до судового засідання і прибувати в м. Київ на наступний день, то добові будуть становити 70 х 16=1120 грн. У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, зазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 40, 42, 49-2, 62, 65, 71, 106, 107, 151 КЗпП України, ст. 8 Закону України «Про відпустки», п. 3 ст. 62 Господарського кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р., Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 року № 7 про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, керуючись ст.ст. 85, 88, 130, 174, 209, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, доплати за надурочну роботу, роботу у вихідні, святкові і неробочі дні та одноразової премії за підсумках роботи за рік відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «ЛУКОМ-А-Україна» 1120 грн. витрат, пов'язаних з явкою до суду представника відповідача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, у цей же строк з дня отримання копії рішення.
Головуючий :