Справа № 1007/8022/2012 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.
Провадження № 22-ц/780/2024/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
Категорія 18 22.04.2013
Іменем України
17 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бутенко М.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» про стягнення грошових коштів, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила :
у липні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила розірвати договір про пайову участь (інвестування) у будівництво житла від 30.03.2005 року і договір про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» та зобов'язати ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» перерахувати на її рахунок грошові кошти в сумі 86 500 грн. сплачені за вищевказаними договорами.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з 1998 року по 2010 рік, в період якого - 30.03.2005 року ОСОБА_3 в інтересах сім'ї був укладений договір з ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» про пайову участь (інвестування) у будівництві житла: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 487 070 грн. Відповідно до умов цього договору на рахунок ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» було перераховано 173 000 грн.
Оскільки решта коштів не була перерахована, то 30.12.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» було укладено договір про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року, згідно якого ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» зобов'язався збудувати та передати у власність ОСОБА_3 однокімнатну квартиру загальною площею 60,33 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» зобов'язався сплатити її вартість 422 310 грн. Відповідно до умов цього договору грошові кошти в сумі 173 000 грн. зараховані в рахунок виконання зобов'язання по оплаті вартості квартири.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2012 року за ОСОБА_2 було визнано право на 86 500 грн. що складає 1\2 частку спільного сумісного майна подружжя внесених в розмір 173 000 грн. згідно договору про пайову участь у будівництві житла від 30.03.2005 року та договору про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року.
Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються повернути її частку грошових коштів просила розірвати вищезазначені договори та зобов'язати ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» перерахувати на її рахунок 86 500 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1998 року, який рішенням Броварського міськрайонного суду київської області від 31 серпня 2010 року розірвано.
В період шлюбу - 30 березня 2005 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» укладений договір про пайову участь (інвестування) у будівництві житла: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 487 070 грн. Відповідно до умов цього договору на рахунок ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» було перераховано 173 000 грн.
30 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» було укладено договір про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року згідно умов якого сторони домовились про те, що зобов'язання, що виникає на підставі цього договору, змінює собою зобов'язання, що виникло на підставі договору №б/н про пайову участь у будівництві житла від 30 березня 2005 року. З моменту підписання цього договору зобов'язання забудовника по договору №б/н про пайову участь у будівництві житла від 30 березня 2005 року змінюється на зобов'язання продавця продати квартиру покупцю, що буде збудована у майбутньому.
За домовленістю сторін продається квартира: однокімнатна АДРЕСА_1 за ціною 422 310 грн.
В п.2.4. договору зазначається, що сторони визнають, що часткова оплата вартості квартири у розмірі 173 000 грн. оплачена покупцем. Зазначена сума зарахована покупцю в рахунок виконання зобов'язання по оплаті вартості квартири і є фактично отриманою продавцем.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.05.2012 року за ОСОБА_2 було визнано право на 86 500 грн. що складає 1\2 частку спільного сумісного майна подружжя внесених в розмір 173 000 грн. згідно договору про пайову участь у будівництві житла від 30.03.2005 року та договору про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року.
Згідно довідки КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 07.12.2012 року № 728, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстрованого за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2012 року.
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції виходив з того, що квартира, яка була предметом договору про новацію №30/12/08 від 30.12.2008 року на даний час відчужена іншій особі, у зв'язку з чим подальше виконання умов цього договору неможливе. Не повернення позивачу належних їй грошових коштів у сумі 86 500 грн. порушило її право користування та розпорядження цими коштами.
Проте з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитися виходячи із наступного.
Станом на час розгляду справи зобов»язання між сторонами по договору про новацію не припинилися, зазначений договір між сторонами не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався. Договір є дійсним і обов»язковий до виконання сторонами даного договору.
Позивачка не є стороною укладеного договору про новації, зобов»язання перед нею у відповідача по даному договору відсутні, вимога позивачки про стягнення грошових коштів є безпідставною, не грунтується на вимогах закону та не підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного керуючись: ст.ст.307,309,313,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» про стягнення грошових коштів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді