"10" квітня 2013 р.справа № 2а/422/533/12
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.
при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська
на постанову: Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.01.2013р. у справі №2а/422/533/2012
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська
про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив:
-визнати протиправним та незаконним розпорядження від 16.08.2012р. №4348 комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська, щодо невизнання права ОСОБА_1 на зарахування часу проходження ним військової служби в Збройних Силах України в період з 29.11.1991р. д 22.04.1998р. до 20-тирічного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законом України «Про прокуратуру»;
-скасувати розпорядження від 16.08.2012р. №4348 комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська в частині відмови гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
-зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська зарахувати гр. ОСОБА_1 до стажу, що дає право на отримання пенсійного забезпечення за вислугою років в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», період проходження ним військової служби у Збройних Силах України з 29.11.1991р. д 22.04.1998р.;
-призначити гр. ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за вислугою років в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 10.08.2012р.;
-допустити негайне виконання постанови суду про присудження виплати пенсії в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що має вислугу військової служби, яка складає 20 календарних років 8 місяців та 2 дні, з них - 14 років 3 місяці та 8 днів - служби в органах військової прокуратури, що має право на пенсію за вислугою років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
За результатом розгляду справи суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення-розпорядження 4348 від 16 серпня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська зарахувати ОСОБА_1 до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років час проходження ним військової служби з 29 листопада 1991 року по 22 квітня 1998 року та призначити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за вислугу років в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 10 серпня 2012 року; в задоволенні позову в іншій частині - відмовив. При цьому суд з посиланням на ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. «в» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначив, що військова служба зараховується до стажу роботи, тому відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» за відсутністю необхідного пільгового стажу безпідставна.
Не погодившись з висновками суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт наводить норми ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», згідно з якими прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 01.10.2001р. по 30.09.2012р. - не менше 20 років і 6-ти місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 10-ти років і 6-ти місяців. Апелянт також вказував, що зарахування ОСОБА_1 періоду служби на посаді командира 3 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону 16 спеціального полку міліції Внутрішніх Військ МВС України до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру», можливе за умови підтвердження, що зазначена посада відноситься до посад начальницького складу ОВС.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, що згідно послужного списку, ОСОБА_1 29 листопада 1991 року Сарненським РВК Рівненської області був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військовій частині 42250 з 29 листопада 1991 року по 7 травня 1992 року на посаді курсанта, після чого проходив у військовій частині 48331 з 7 травня 1992 року по 1 серпня 1993 року на посаді заступника командира взводу -командира відділення.
У період з 1 серпня 1993 року по 26 липня 1997 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Київському інституті внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ на посаді курсанта у військовому званні старшого сержанта.
26 липня 1997 року у зв'язку із закінченням навчання у військовому навчальному закладі йому було присвоєно військове звання «лейтенант»та він був направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження Командуючого внутрішніми військами МВС України.
29 серпня 1997 року по 20 квітня 1998 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира 3 патрульного взводу 1 патрульної роти патрульного батальйону 16 спеціального полку міліції внутрішніх військ МВС України. У подальшому, був переведений для проходження військової служби до Збройних Сил України та відряджений у розпорядження Генерального прокурора України.
У період з 22 квітня 1998 року по 20 березня 2006 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посадах слідчого, старшого слідчого, військового прокурора-криміналіста, помічника та старшого помічника військового прокурора у військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону. З березня 2006 року по липень 2007 року - на посаді старшого помічника військового прокурора Запорізького гарнізону, з липня 2007 року по жовтень 2009 року - на посаді прокурора відділу, старшого слідчого та слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Південного регіону України, з жовтня 2009 року по 31 липня 2012 року - на посаді старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України.
Наказом військового прокурора Дніпропетровського гарнізону від 31 липня 2012 року №163 пар.1 ОСОБА_1 звільнений з посади старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону у зв'язку із звільненням згідно наказу Міністра оборони України від 10 липня 2012 року № 548 з військової служби у запас за станом здоров'я - за пунктом «б»частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з 31 липня 2012 року виключений зі списків особового складу військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону.
10.08.2012р., про що не сперечаються сторони, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська №4348 від 16.08.2012р. позивачеві відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з посиланням на відсутність в нього права на зарахування часу перебування на військовій службі у Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, оскільки чинною редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції що діяла на момент винесення рішення, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
При цьому у відповідності до частини 5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з абз. другим пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції від 03.11.2006 року, час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Ця норма набула чинності 1 січня 2007 року.
Пунктом 10 статті 14 цього Закону встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. Крім цього, як зазначається у преамбулі цього Закону, ним встановлюється єдина система соціального та правового захисту військовослужбовців.
За правилами ст. 1-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців, є недійсними.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною другою цієї ж статті закону передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсантом вищого військового навчального закладу, а закінченням проходження військової служби - день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження військової служби громадянами України. Статтею 25 вказаного Закону визначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Законом України від 18 червня 1999 року №766 «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»в статтю 25 цього Закону внесено зміни. Зокрема, частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з п. 10 глави XII Прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 04.04.2006 року, який набрав чинності 12.05.2006 року, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про прокуратуру» прийнято раніше вищезазначених Законів, то при його застосовуванні повинні враховуватись норми Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про військовий обов'язок і військову службу». Крім того, відповідно до підпункту «в»частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба.
Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(із змінами та доповненнями) встановлено порядок обчислення вислуги років.
Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років
зараховується, крім іншого, також й військова служба.
Слід зазначити, ч.5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначає відповідні елементні категорії, які зараховуються до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, але разом з тим, як ця стаття Закону, так і весь Закон в цілому не визначають саме порядок обрахування військової служби.
З огляду на викладене, оскільки порядок обчислення військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років. Отже, необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у відповідних статтях Законів» «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу»і «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно записів послужного списку загальний стаж роботи позивача становить 20 років 6 місяців. Отже, має право на пенсію за вислугу років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру.
За таких обставин підстав вважати обґрунтованими доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.01.2013р. у справі №2а/422/533/2012 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.01.2013р. у справі №2а/422/533/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.В. Шлай