справа № 11/774/782/13 категорія ч. 3 ст. 185 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Пономаренко І.П.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
23 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
за участю прокурора Брусенцової І.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року,
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, раніше судимий:
- 26.04.2006 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 75, 76, 104 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 27.11.2007 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 24.12.2010 року умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 3 дні;
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.11.2007 року та остаточно призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином 1130 грн.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 04.08.2012 року близько 04.00 години, з корисливих мотивів, проник в приміщення гаража АДРЕСА_1, звідки таємно, повторно викрав ванну та інше майно, яке належить ОСОБА_2, після чого з викраденим з місця злочину втік.
Крім того, ОСОБА_1, в цей же день, близько 13.00 години, з гаража потерпілої таємно, повторно викрав металеву піч та інше майно, що належать ОСОБА_2, після чого з викраденим з місця злочину втік і розпорядився ним на свій розсуд.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1530 грн.
В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв'язку з односторонністю і неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та суттєвими порушення вимог кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що було порушено його право на захист, оскільки його змусили під фізичним і психологічним тиском написати клопотання про розгляд справи в суді без участі адвоката, не досліджувати матеріали справи та без допиту потерпілої і свідків по справі, у зв'язку з чим просить направити кримінальну справу для проведення додаткового розслідування (а.с. 114, 118, 132-133).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтримку доводів своєї апеляції, думку прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, виступ засудженого в судових дебатах та з останнім словом, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. У такому випадку підсудний та інші учасники судового розгляду позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що судом вимоги вказаного закону виконані. ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнавав повністю, фактичні обставини справи не оспорював, клопотав про дослідження зібраних по справі доказів в скороченому порядку, без допиту потерпілої і свідків (а.с. 103).
Про розуміння ОСОБА_1, що він в такому разі буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи, свідчить його власноручно написана заява на аркуші справи 101.
Виходячи з того, що засуджений ОСОБА_1 дав згоду на розгляд справи із застосуванням норм ст. 299 ч. 3 КПК України 1960 року, добровільність якої не викликає сумнівів у колегії суддів, апеляційним судом не перевіряються фактичні обставини справи, які він оскаржує.
Суд дав правильну оцінку доказам і дії ОСОБА_1 вірно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України, у зв'язку з чим доводи засудженого щодо недоведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не підлягають задоволенню.
Виходячи з пояснень засудженого ОСОБА_1 в апеляційному суді, встановлено, що останній не заявляв клопотань під час слухання справи в суді щодо застосування до останнього психологічного і фізичного тиску при написанні заяви про відмову від послуг захисника, у зв'язку чим, колегія суддів приходить до висновку, що право на захист засудженого при розгляді справи в суді першої інстанції порушено не було.
Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.
Цивільний позов вирішений у відповідності до ст. 1166 ЦК України, з урахуванням обставин справи та позовних вимог потерпілої.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що він повинен відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, суд правильно призначив йому покарання за правилами ст. 71 КК України, оскільки засуджений вчинив злочин в період не відбутого покарання за попереднім вироком суду.
Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -
вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Судді апеляційного суду: