Справа № 2-4481/11
іменем України
19 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
секретаря Тен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Міська біржа нерухомості про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Міська біржа нерухомості про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що з 15.12.1987 року до 03.02.2010 року він знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Під час шлюбу вони з ОСОБА_4 придбали житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який, на його думку, є їх спільною сумісною власністю. Договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на міській товарній біржі нерухомості 24.04.1999 року. Зазначений договір було зареєстровано в Новомосковському БТІ. Крім того, на підставі ст.120 ЗК України у власність його колишньої дружини перейшла і земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння.
Добровільно поділити майно його колишня дружина не бажає, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим суд з погодження позивача провів заочний розгляд справи.
Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що підстави для визнання договору дійсним відсутні. Крім того, позивач ОСОБА_1 не є стороною даного договору, а тому взагалі не може ставити питання про визнання його дійсним, бо є неналежним позивачем. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши думку позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 15.12.1987 року до 03.02.2010 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8-9).
Згідно договору купівлі-продажу від 24.04.1999 року, укладеному на міській біржі нерухомості, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1(а.с.10).
Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому виходячи, із положень ст. 57 ЦПК України фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст. 227 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Вимоги про визнання на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР дійсним договору купівлі-продажу будинку, укладеного без нотаріального посвідчення, можуть бути задоволені судом лише в тому разі, коли сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, одна із сторін повністю або частково виконала цю угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Тобто такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже до моменту його нотаріального посвідчення, договір юридично не є укладеним. Таким чином, дійсним можливо визнати нікчемний договір, а не договір, який є неукладеним. Саме на це звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Крім того, в порушення ст. 10, 60 ЦПК України,суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 ухилялась від нотаріального посвідчення договору, як не надано доказів і того, що укладався договір купівлі-продажу земельної ділянки, на який посилається позивач у своєму позові.
Зокрема, згідноп.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 N 9, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Однак, позивач ОСОБА_1 не є стороною договору, який є предметом розгляду в даній цивільній справі.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Міська біржа нерухомості про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Березюк