Справа № 0308/15287/12 провадження № 22-ц/773/551/13 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.
Категорія: 42 Доповідач: Гапончук В. В.
19 квітня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Гапончука В.В.,
суддів - Шевчук Л., Подолюк В.А.,
при секретарі - Галицькій І.П.,
з участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення. за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2013 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення задоволено.
Ухвалено усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні вбудовано-прибудованим приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_4 Вирішено питання про судові витрати у справі.
В поданій апеляційній скарзі відповідач просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу №09-в/292/12/І-7 від 22.06.2012 року ОСОБА_3 придбала на прилюдних торгах вбудовано-прибудоване приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 471,6 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1
03.07.2012 р. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 ОСОБА_3 було видане свідоцтво, зареєстроване в державному реєстрі правочинів за №4110, яким посвідчено її право власності на вказане нежитлове приміщення.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу з боку відповідача чиняться перешкоди у користуванні спірним приміщенням, то перший вправі вимагати усунення перешкод в користуванні належним їй вищевказаним нерухомим майном.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними та зробленими з посиланням на норми чинного законодавства з дослідженням всіх обставин справи в їх сукупності та, крім того, знайшли своє підтвердження і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо не набуття у встановленому законом порядку ОСОБА_3 права власності на приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки не була здійснена державна реєстрація даного речового права за останньою, не заслуговують на увагу тому, що за змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права.
Відповідно, суд цілком обґрунтовано при вирішенні даного спору прийшов до висновку, що державна реєстрація речових прав не є дією по наслідкам якої в особи виникає речове право, а являється результатом публічного визнання державою такого права.
Разом з тим висновок суду щодо усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення відповідача зроблений з порушенням норм матеріального права.
Так, з Державних будівельних норм України, затверджених Наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80 вбачається, що житловим приміщенням є опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.
Нежитловим приміщенням є приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
З аналізу норм житлового законодавства вбачається, що виселення є наслідком добровільного або примусового припинення права користування саме житловим приміщенням, що допускається на підставах, установлених законом.
Оскільки спірне приміщення є нежитловим, то висновок суду про виселення відповідача є невірним, так як виселення можливе лише з житлового приміщення.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про виселення слід змінити, усунувши ОСОБА_3 перешкоди в користуванні вбудовано-прибудованим приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом звільнення ОСОБА_4 даного нежитлового приміщення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого 2013 року в даній справі в частині вирішення позову про виселення змінити.
Усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні вбудовано-прибудованим приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», /літера А-5/, загальною площею 471,6 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку (приміщення №№ 1-29), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення ОСОБА_4 даного нежитлового приміщення.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :