154/1122/13-ц
2/154/416/13
19 квітня 2013 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Артиша Я.Д.
при секретарі Гнатюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі-Волинському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свою заяву мотивує тим, що 1 грудня 2012 року відповідач отримав від нього у борг грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути до 1 березня 2013 року, що стверджується власноручно написаною ним розпискою. На неодноразові вимоги позивача повернути борг за договором позики відповідач відмовляється, чим не виконує взяті на себе зобов'язання. Оскільки, зобов'язання ОСОБА_2 щодо повернення ним суми позики залишилось невиконаним, тому позивач просить розірвати договір та стягнути з відповідача основний борг за договором позики в сумі 3000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 березня 2013 року складає 23970 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн., 3 % річних від простороченої суми боргу відповідно до ст. 625 ЦК України - 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн..
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав в суд заяву про визнання позову із проханням проводити розгляд справи у його відсутності, при цьому, не заперечує щодо задоволення позову про стягнення з нього боргу.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в судове засідання не з'явились усі особи, які беруть участь у справі у відповідності до вимог ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 1 грудня 2012 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути до 1 березня 2013 року, що стверджується власноручно написаною відповідачем розпискою (а.с. 6).
Згідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Водночас, ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач грошові кошти за договором позики не повернув, проте такий борг за договором позики повинен повернути до 1 березня 2013 року.
Із даних про офіційний курс гривні до долара США в НБУ станом на 29 березня 2013 року слідує, що 100 дол. США. еквівалентно 799 грн. 30 грн. (а.с. 8), а в розписці борг відповідача за договором позики становить 3000 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 23970 грн.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, прийнявши визнання позову відповідачем, яке є безумовним, не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що слід ухвалити рішення про задоволення позову, договір укладений 1 грудня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 розірвати, стягнувши з відповідача в користь позивача борг за договором позики в загальній сумі 24689 грн., з них: основний борг в сумі 23970 грн., 3 % річних від простороченої суми боргу в сумі 719 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
На підставі ст. ст. 509, 526, 530, 625, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 84, 88, 174, 197, 213-218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Договір позики укладений 1 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 24689 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. та судовий збір в сумі 247 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Володимир-Волинського
міського суду Я.Д. Артиш