Справа: № 2-а-54885/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
Іменем України
16 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги «Дітям війни», -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 14 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року - скасувати, дані позовні вимоги - залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позивач відноситься до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 14 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року, позивач мав дізнатися відповідно в вересні та жовтні 2010 року, оскільки такі виплати є регулярними щомісячними.
Однак, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 12 квітня 2011 року, підтвердження чого є відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на позовні заяві. Отже, позивачем пропущено, встановлений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 14 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала. Позивач не просить поновити пропущений строк звернення до суду та не наводить належних доказів поважності причин його пропуску.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи з 13 жовтня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.
Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 14 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 13 жовтня 2010 року - оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 205, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2011 року в частині визнання протипранвими дій та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 14 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року - скасувати, дані позовні вимоги - залишити без розгляду.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2011 року в частині визнання протипранвими дій та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 13 жовтня 2010 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.