Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 квітня 2013 р. Справа №805/1785/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15-30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хохленкова О.В.
за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.
за участю:
представника позивача: Алексєєва О.І.
представників відповідача: Чернишовій О.О., Остапенко О.В., Стороженко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до східної митниці про визнання недійсним рішень суб'єкта владних повноважень - податкових повідомлень - рішень № 19 від 24.01.2013 року та № 20 від 24.01.2013 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» (далі по тексту позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до східної митниці (далі - відповідач) про визнання недійсним рішень суб'єкта владних повноважень - податкових повідомлень - рішень № 19 від 24.01.2013 року та № 20 від 24.01.2013 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки № 04/3/700000005/0032645517 від 04.01.2013 року були прийняті два податкових повідомлення - рішення № 19 від 24.01.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з мита на товари що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 3357,30 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 839,33 грн., усього на суму 4196,63 грн., та рішення № 20 від 24.01.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 617,45 грн., а також застосовано фінансові санкції на суму 167,86 грн., а всього на суму 839,31 грн.
Відповідачем при проведенні перевірки були встановлені порушення митного законодавства. Так, товари, митне оформлення яких здійснено за вантажними митними деклараціями (далі ВМД) від 02.12.2011 року № 700000010/2011/017640, від 01.09.2011 року № 700000010/2011/012160 та від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746 необхідно класифікувати в інших товарних підкатегоріях УКТ ЗЕД, що в свою чергу передбачає застосування інших ставок ввізного мита відповідно до Закону України «Про митний тариф України».
На думку позивача, оскільки митне оформлення товарів здійснювалося за нормами Митного кодексу України від 2002 року та цей Кодекс не передбачав можливості донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки при декларуванні класифікації товару згідно УКТ ЗЕД та відповідач не мав права донараховувати ці митні платежі по нормам Митного Кодексу України, яки набув чинності 01.06.2012 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися. Проти позову заперечували та надали суду письмові заперечення в яких вказується, що митні органи відповідно до ст..345 МК України (в редакції 2012 року) мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів щодо яких проведено митне оформлення. В результаті перевірки було встановлено, що в результаті неправильній класифікації товарів позивачем була занижене ставка ввізного мита та на підставі цього були винесені податкові повідомлення - рішення з донарахування митних платежів та штрафних санкцій.
Окрім цього, представники відповідача визнали, що оскільки рішення східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012 відкликано з 19.02.2013 року, то оскаржувані податкові повідомлення - рішення в цієї частини підлягають скасуванню, а саме в частини розрахунку сум податкового зобов'язання за ВМД від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746 , яке включає до себе основну суму ввізного мита в розмірі 44,49 грн., штрафні санкції (25%) в сумі 11,12 грн., основну суму ПДВ в розмірі 8,89 грн. та штрафні санкції з ПДВ (25%) в сумі 2,22 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32645517 (а.с.7-22).
Відповідач - східна митниця є юридичною особою, код ЄДРПОУ 35793589 та суб'єктом владних повноважень.
05.05.2011 року позивач уклав контракт № 05/05/2011 з компанією нерезидентом Hettich Furn Tech Gmbh&Co (Німеччина) купівлі - продажу товарів - мебельної фурнітури та частини меблів (а.с.161-163).
Позивач здійснив митне оформлення товарів за вантажними митними деклараціями (далі ВМД) від 02.12.2011 року № 700000010/2011/017640, від 01.09.2011 року № 700000010/2011/012160 та від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746 та класифікував їх в певних товарних підкатегоріях УКТ ЗЕД та додав до них пакет всіх необхідних документів (форми МД-2, МД-3, МД-6, декларації митної вартості, рахунки, інвойси та специфікації) (а.с.131-216).
Рішенням Східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012, відповідно до вимог ст.68 Митного Кодексу України (2012 року) здійснено деталізацію товарів на рівні товарної підпозиції за іншим кодом УКТ ЗЕД ( а.с.41-42)
04.01.2013 року, посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи ТОВ «Кроналайн».
За результатами цієї перевірки був складений акт № 04/3/700000005/0032645517 від 04.01.2013 року в якому були виявлені порушення митного законодавства з боку позивача при митному оформленні ряду товарів (а.с.25-33).
Оскільки в матеріалах справи є акт № 04/3/700000005/0032645517 в якому дата вказана 04.01.2012 року, представник відповідача в своїх письмових поясненнях зазначив, що ним було припущена описка в даті складення акту та вказано 04 січня 2012 року. Дійсна дата складення акту - 04.01.2013 року (а.с.99-104).
Позивач скористався своїм правом та подав заперечення на вищевказаний акт від 14.01.2013 року (а.с.34-36).
Висновком № 11/1-21/837 від 21.01.2013 року відповідач залишив заперечення позивача без задоволення, а акт документальної невиїзної перевірки від 04.01.2013 року № 04/3/700000005/0032645517 без змін (а.с.37-40).
На підставі акту № 04/3/700000005/0032645517 від 04.01.2013 року, були прийняті два податкових повідомлення - рішення № 19 від 24.01.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з мита на товари що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 3357,30 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 839,33 грн., усього на суму 4196,63 грн. (а.с.24) та рішення № 20 від 24.01.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 617,45 грн., а також застосовано фінансові санкції на суму 167,86 грн., а всього на суму 839,31 грн. (а.с.23).
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем висувається одна підстава для обґрунтування позову - це проведення відповідачем перевірки та донарахування митних платежів після закінчення митного оформлення товару, що є неприпустимим відповідно до вимог Митного Кодексу України (в редакції 2002 року).
На період оформлення ВМД від 02.12.2011 року № 700000010/2011/017640 і від 01.09.2011 року № 700000010/2011/012160 та здійснення митних процедур діяв МК України в редакції 2002 року, а на період оформлення ВМД від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746 діяв МК України в редакції 2012 року.
При проведення планової документальної виїзної перевірки дотримання позивачем законодавства з питань митної справи, тобто 04.01.2013 року, діяв МК України в редакції 2012 року.
Частиною 3 ст.345 МК України (в редакції 2012 року) передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Відповідно до п.54.3.2 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, проведення відповідачем перевірки після закінчення митного оформлення товару, суд вважає правомірним та відповідаючим вимогам Митного кодексу України в редакції 2012 року.
Щодо митного оформлення та здійснення митних процедур ВМД від 02.12.2011 року № 700000010/2011/017640, від 01.09.2011 року № 700000010/2011/012160.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.1,2 ст.10 МК України (в редакції 2002 року), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.
Частиною 1 та 2 ст.3 МК України (в редакції 2012 року) передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.
Відповідно до п.35 ст.1 МК України (в редакції 2002 року), пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Термін «митні процедури» визначений у п.19 ст.1 МК України (в редакції 2002 року) - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу відповідно до заявленого митного режиму.
Відповідно до ч.1 ст.69 МК України (в редакції 2002 року), незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Згідно зі ст..265 МК України (в редакції 2002 року) порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 25 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» установлено, що мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.
Згідно зі статтею 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Таких обставин у цій справі не встановлено.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати перевірки.
Тобто, податкове повідомлення - рішення в частини розрахунку сум податкового зобов'язання за ВМД від 02.12.2011 року № 700000010/2011/017640, яке включає до себе основну суму ввізного мита в розмірі 2400,36 грн., штрафні санкції (25%) в сумі 600,09 грн., основну суму ПДВ в розмірі 480,07 грн. та штрафні санкції з ПДВ (25%) в сумі 120,02 грн., та ВМД від 01.09.2011 року № 700000010/2011/012160, яке включає до себе основну суму ввізного мита в розмірі 912,45 грн., штрафні санкції (25%) в сумі 228,11 грн., основну суму ПДВ в розмірі 182,49 грн. та штрафні санкції з ПДВ (25%) в сумі 45,62 грн., суд вважає недійсним з вищезазначених підстав.
Щодо митного оформлення та здійснення митних процедур ВМД від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746.
Відповідно до ч.1, 2 ст.69 МК України (в редакції 2012 року), товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з ч.4 цієї ж статті, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Рішенням східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012, було змінено заявлений позивачем код товару 3924909000 на код товару 3924100000 згідно з УКТЗЕД (а.с.41-42).
Частиною 7 цієї статті передбачено, що у разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Як вже вказувалося вище, позивач скористався своїм правом та подав заперечення на вищевказаний акт від 14.01.2013 року (а.с.34-36).
Листом № 11.1/3-16.2/1638-Е11 від 18.02.2013 року Державна митна служба повідомила Східну митницю про те, що рішення східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012 має бути відкликане (а.с.55).
Листом № 11/4-19/2096 від 19.02.2013 року Східна митниця повідомила позивача про те, що рішення східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012 відкликано з 19.02.2013 року (а.с.54).
Таким чином, податкове повідомлення - рішення в частини розрахунку сум податкового зобов'язання за ВМД від 29.08.2012 року № 700130000/2012/014746 , яке включає до себе основну суму ввізного мита в розмірі 44,49 грн., штрафні санкції (25%) в сумі 11,12 грн., основну суму ПДВ в розмірі 8,89 грн. та штрафні санкції з ПДВ (25%) в сумі 2,22 грн., суд вважає недійсним саме з підстав відкликання рішення східної митниці про визначення коду товару від 29.10.2012 року № КТ-700000002-1010-2012.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року та 21.02.2012 року.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи рішення відповідача щодо відповідності ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та неупереджено.
Таким чином, суд приходить до висновку що відповідач приймаючі податкові повідомлення рішення № 19 та № 20 від 24.01.2013 року діяв на не на підставі Митного кодексу (в редакції 2002 року).
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Порядок розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст.94 КАС України, відповідно до якої судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до східної митниці про визнання недійсним рішень суб'єкта владних повноважень - податкових повідомлень - рішень № 19 від 24.01.2013 року та № 20 від 24.01.2013 року, задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 19 від 24.01.2013 року.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 20 від 24.01.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні в присутності представників сторін 18 квітня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
В повному обсязі постанова складена 23 квітня 2013 року.
Суддя Хохленков О.В.