Справа: № 2а-6113/11 Головуючий у 1-й інстанції: Диба О.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
Іменем України
16 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Мамчура Я.С.
суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати дану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи.
Відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати, розмір якої відповідно до ч.7 ст.48 цього ж Закону визначається на момент виплати.
Однак, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.48 даного Закону викладено в новій редакції, якою розміри вказаних в ній виплат були значно зменшені.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Отже, після прийняття Конституційними Судом України вказаного рішення, тобто після 22 травня 2008 року допомога на оздоровлення позивачу повинна виплачуватись в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
З матеріалів справи вбачається, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення за 2010 рік нарахована в сумі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів того, коли саме позивачем отримана щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами здійснено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж це передбачено ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.