ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2013 року 09:42 № 2а-16433/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна»
до третя особа за участіКиївської регіональної митниці, Київської обласної митниці Департамент боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Державної митної служби України прокуратури міста Києва
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.11.2012р. та від 20.11.2012р.,
за участю:
позивача - Матросов О.О., Іваницька Н.А.
відповідача 2 - Бутенко С.С.
прокуратури - Писарчук Б.Ю.
відповідача -1 та третьої особи - Короп О.В.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту - відповідач 1), Київської обласної митниці (далі по тексту - відповідач 2), третя особа - Департамент боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Державної митної служби України за участі - прокуратури Київської області з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача - 1: від 19.11.2012р. №256, №257, №258; відповідача - 2 від 20.11.2012р. №82, №81, №80, від 19.11.2012р. №79, №78, №77.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.
Відповідачі 1, 2 та третя особа проти позову заперечили з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі наказу Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 11.09.2012р. №100 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Порше Україна».
Підставою проведення перевірки ТОВ «Порше Україна» було те, що ДПС України в рамках Угоди про інформаційне співробітництво між Державною податковою службою України та Державною митною службою України надано останньому інформацію, що товариство в перевіряємий період не декларував у складі митної вартості імпортованих товарів відповідні суми ліцензійних платежів.
За результатами перевірки Департаментом боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Державної митної служби України складено акт №0011/12/143000000/0035291194 від 15.11.2012р. про проведення перевірки стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» законодавства України з питань державної митної справи за період з 02.06.2011р. по 11.09.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).
У зв'язку з відсутністю керівника позивача під час вручення Акту перевірки, третьою особою вказаний Акт направлений на адресу ТОВ «Порше Україна» поштою, який отримано представником позивача 26.11.2012р., що підтверджується копією поштового повідомлення.
На підставі Акту перевірки відповідачем - 1 та 2 прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 19.11.2012р.:
- №256, яким за порушення п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. та п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання усього в розмірі 60 967,34грн., у тому числі основний платіж - 40 644,89грн.та штрафні санкції - 20 322,45грн.;
- №257, яким за порушення п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. та п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 168 237,87грн., у тому числі основний платіж - 112 158,58грн. та штрафні санкції - 56 079,29грн.;
- №258, яким за порушення п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р. та п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 11 973,30грн., у тому числі основний платіж - 7 982,20грн. та штрафні санкції - 3 991,10грн.;
- №79, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 4 197 784,75грн., у тому числі основний платіж - 3 389 656,72грн. та штрафні санкції - 808 128,03грн.;
- №77, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ у розмірі 11 032 994,97грн., у тому числі основний платіж - 8 903 434,12грн. та штрафні санкції - 2 129 560,85грн.;
- №78, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 490 213,73грн., у тому числі основний платіж - 395 551,85грн. та штрафні санкції - 94 661,88грн.;
- №82, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів і виставленню КОМ податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.11.2012р. №77. однак, враховуючи те, що відповідно до п.п. 123.1 статті 123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, а по згаданому вище податковому повідомленню нарахований штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Внаслідок чого штраф донарахований у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ на суму 2 129 458,85грн., у тому числі основний платіж - 0грн. та штрафні санкції - 2 129 458,85грн.;
- №81, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів і виставленню КОМ податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.11.2012р. №79. Однак, враховуючи те, що відповідно до п.п. 123.1 статті 123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, а по згаданому вище податковому повідомленню нарахований штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Внаслідок чого штраф донарахований у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 808 044,03грн., у тому числі штрафні санкції - 808 044,03грн.;
- №80, яким за порушення ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002р., п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012р. та ст. 190 ПК України у частині повноти визначення митної вартості імпортованих товарів, як бази оподаткування, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету України належних митних платежів і виставленню КОМ податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 19.11.2012р. №78. Однак, враховуючи те, що відповідно до п.п. 123.1 статті 123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, а по згаданому вище податковому повідомленню нарахований штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Внаслідок чого штраф донарахований у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 94 642,88грн., у тому числі штрафні санкції - 94 642,88грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач в рамках виконання зовнішньоекономічних угод імпортувало автомобілі марок «Volkswagen» та «Audi», запасні частини та деталі концерну «Фольксваген» до них тощо, а також отримувало необхідні для його господарської діяльності маркетингові, інформаційні, консультаційні послуги, послуги з дослідження українського ринку, організації та проведення тестувань автомобілів, розробки та впровадження програмного забезпечення тощо. Крім того, позивач експортував в Угорщину дефектні нові та/або бувші у використанні запасні частини та деталі, що зняті з автомобілів кінцевих споживачів при задоволенні їх гарантійних вимог.
В період з 02.06.2011 по 11.09.2012 позивачем на виконання укладених з іноземними контрагентами зовнішньоекономічних договорів ввезено на митну територію України в режимі ІM 40 товару загальною фактурною вартістю 454 691793,55дол. США (3 630 315 684,42грн.), 111 358 843,64 євро (1 177 057 437,79грн.) та загальною митною вартістю 4 825 431 634,83грн.
Оприбуткування товарів, які надійшли на адресу позивача в період, що підлягав перевірці, здійснювалося за митними деклараціями в розрізі найменувань та вартості товарів.
В податковій звітності з податку на прибуток (в окремих випадках уточнюючій), яку позивач подавав до органів податкової служби, відображені наступні виплати доходів у вигляді роялті в період, що підлягав перевірці, на користь нерезидентів:
1) фірми «LexCom Informationssystee GmbH» (Німеччина) - 1 137 136,00 грн. за II - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента 56 857,00 грн.), за півріччя 2012 року - 200 246,00 грн. (утримано податок з доходів нерезидента 10 012,00 грн.).
Виплати роялті здійснені в рамках укладеної Угоди про надання доступу та використання довідковими даними Електронного каталогу запасних частин (Інформаційна Система) від 01.04.2011 за надання доступу та використання інформаційних баз даних (надаються он - лайн, без поставки матеріальних ресурсів).
Документами бухгалтерського обліку (зокрема, платіжними дорученнями, інформацією, що міститься на субрахунку № 312 до рахунку №31, субрахунку № 6413 до рахунку № 64) підтверджено, що за період з 02.06.2011 по 31.12.2011 Товариство виплатило дохід LexCom Informationssysteme GmbH у сумі 52 778,69 євро (572 648,78 грн.) та утримало податок на прибуток при виплаті з доходів нерезидентів у сумі 2 626,85 євро (28 452,98 грн.) В період з 01.01.2012 по 11.09.2012 Товариством вказаному нерезиденту виплачено дохід у сумі 35 583,86 євро (361 207,65 грн.) та утримано податок з доходів нерезидента 1 818,70 євро (18 470,06 грн.);
2) компанії «Porsche Hungaria Handels G.m.b.H» (Угорщина) - 789 253,00 грн. за ІІ - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента 175 556,00 грн.), за півріччя 2012 року - 704 180,00 грн. (утримано податок з доходів нерезидента 105 627,00 грн.).
Виплати роялті здійснені в рамках укладеної Угоди про надання доступу та використання Електронної Інформаційної Системи Сервісу (Інформаційна Система) від 01.03.2011 за надання доступу та використання інформаційних баз даних (надаються он-лайн, без поставки матеріальних ресурсів).
Документами бухгалтерського обліку (зокрема, платіжними дорученнями, інформацією, що міститься на субрахунку № 312 до рахунку №31, субрахунку № 6413 до рахунку № 64) підтверджено, що за період з 02.06.2011 по 31.12.2011 позивач виплатив дохід Porsche Hungaria Handels G.m.b.H у сумі 61 395,10 євро (693 127,17 грн.) та утримав податок на прибуток при виплаті з доходів нерезидентів у сумі 10 834,43 євро (122 316,56 грн.). В період з 01.01.2012 по 11.09.2012 позивачем вказаному нерезиденту виплачено дохід у сумі 92 671,38 євро (943 753,48 грн.) та утримано податок з доходів нерезидента 15 439,26 євро (157 243,89 грн.);
3) Акціонерного Товариства «Фольксваген» (Німеччина) - 166 093,00 грн. за II - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента 29 914,00 грн.), за півріччя 2012 року - 792 940,00 грн. (утримано податок з доходів нерезидента 39 647,00 грн.).
Виплати роялті здійснені в рамках укладеного Договору поставки продукції марки Фольксваген від 09.04.2008 № 2, зокрема за використання торгівельних знаків згідно з Додатком № 2 до вказаного договору, а також за надання програмних продуктів (надаються он-лайн, без поставки матеріальних ресурсів) згідно з Додатком № 5 до вказаного договору.
Вартість права на використання торгівельних знаків включена до вартості кожного автомобіля, що постачався за договором, в сумі і (один) долар США на один автомобіль. Сума роялті визнана витратами операційної діяльності.
В рамках виконання умов Додатка №5 до Договору поставки продукції марки Фольксваген від 09.04.2008 № 2 документами бухгалтерського обліку (зокрема, платіжними дорученнями, інформацією, що міститься на субрахунку № 312 до рахунку №31, субрахунку № 6413 до рахунку № 64) підтверджено, що за період з 02.06.2011 по 31.12.2011 позивач виплатив дохід Акціонерному Товариству «Фольксваген» у сумі 7 359,55 євро (83 998,92 грн.) та 6 245,58 дол. США (49 786,64 грн.), при цьому утримало податок на прибуток при виплаті з доходів нерезидентів у сумі 1 298,75 євро (14 823,41 грн.) та 1 102,16 дол. США (8 785,87 грн.). В період з 01.01.2012 по 11.09.2012 позивачем вказаному нерезиденту виплачено дохід у сумі 21 370,45 євро (215 655,31 грн.) та 5 536,03 дол. США (44 246,72 грн.), при цьому утримано податок з доходів нерезидента 3 722,55 євро (37 542,59 грн.) та 976,95 дол. США (7 808,27 грн.);
4) Акціонерного Товариства «Ауді Акціенгезельшафт» (Німеччина) -107,00 грн. за II - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента 16,00 грн.), за півріччя 2012 року - 102,00 грн. (утримано податок з доходів нерезидента 5,00 грн.).
Виплати роялті здійснені в рамках укладеного Договору поставки продукції марки Ауді від 01.12.2008 № 1/2008, зокрема за використання торгівельних знаків згідно з Додатком № 2 до вказаного договору.
Вартість права на використання торгівельних знаків включена до вартості кожного автомобіля, що постачався за договором, в сумі 1 (один) цент на один автомобіль. Сума роялті визнавалася витратами операційної діяльності;
5) фірми «Picturesafe media/data//bank GmbH» (Німеччина) - 20 447,00 грн. за II - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента З 067,00 грн.), за півріччя 2012 року - 22 907,00 грн. (утримано податок з доходів нерезидента 3 436,00 грн.).
Picturesafe media/data/bank є підприємством, яке розробляє та підтримує в актуальному стані електронні бази даних про продукцію різноманітних виробників, яка використовується в цілях реклами. До бази даних, розробленої Picturesafe media/data/bank, мають паролі доступу відповідальні співробітники позивача, які у випадку необхідності та доцільності використання наявних в ній електронних матеріалів, скачують їх. Після завершення інсталяції база даних автоматично генерує рахунок, який підлягає сплаті Picturesafe media/data/bank.
Документами бухгалтерського обліку (зокрема, платіжними дорученнями, інформацією, що міститься на субрахунку № 312 до рахунку № 31, субрахунку № 6413 до рахунку № 64) підтверджено, що за період з 02.06.2011 по 31.12.2011 позивач виплатив дохід Picturesafe media/data/bank у сумі 1 242,70 євро (13 650,35 грн.) та утримав податок на прибуток при виплаті з доходів нерезидентів у сумі 219,30 євро (2 408,88 грн.). В період з 01.01.2012 по 11.09.2012 позивачем вказаному нерезиденту виплачено дохід у сумі 2 251,65 євро (23 100,32 грн.) та утримано податок з доходів нерезидента 397,35 євро (4 076,50 грн.).
Таким чином, роялті, виплачені позивачем на користь нерезидентів, не є елементами, що повинні формувати частину вартості товарів для митних цілей.
З Акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки перевіряючими досліджено операції з оборотними коштами, отриманими позивачем в рамках договорів кредитних ліній та позики в дол. США та евро, укладених ним з компанією «ПОРШЕ КОРПОРЕЙТ ФАЙНЕНС ГмбХ» (Швейцарія), від 13.02.2008 (реєстраційне свідоцтво НБУ № 8605), від 18.03.2008 (реєстраційне свідоцтво НБУ № 8868), від 12.01.2012 (реєстраційне свідоцтво НБУ № 14801), від 12.01.2012 (реєстраційне свідоцтво НБУ № 14810), які передбачають виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученими від нього кредитами та позикою в іноземній валюті. Кредити та позика отримані позивачем з метою поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності.
Операції з надходження кредитних коштів та повернення по кредитах і займах в іноземній валюті відображені на субрахунку № 502 до рахунку № 50.
В податковій звітності з податку на прибуток, яку позивач подавав до органів податкової служби, відображені наступні виплати доходів у вигляді процентів в період, що підлягав перевірці, на користь ПОРШЕ КОРПОРЕЙТ ФАЙНЕНС ГмбХ - 6 434 536,00 грн. за II - IV квартали 2011 року (утримано податок з доходів нерезидента 128 691,00грн.), за півріччя 2012 року - 4 146 700,00грн. (утримано податок з доходів нерезидента 82 934,00грн.).
Документами бухгалтерського обліку (зокрема, платіжними дорученнями, інформацією, що міститься на субрахунку № 6842 до рахунку № 68, субрахунку № 6413 до рахунку № 64) підтверджено, що за період з 02.06.2011 по 31.12.2011 позивач виплатив на користь ПОРШЕ КОРПОРЕЙТ ФАЙНЕНС ГмбХ за договорами кредитних ліній та позики проценти у сумі 617 181,67 дол. США (4 923 778,69 грн.) та 128 934,67 євро (1 382 063,11 грн.), при цьому утримав податок з доходів нерезидента у сумі 12 595,55 дол, США (100 485,33 грн.) та 2 631,32 євро (28 205,39 грн.). В період з 01,01.2012 по 11.09.2012 позивачем вказаному нерезиденту виплачено проценти у сумі 398 700,63 дол. США (З 185 482,98 грн.) та 85 243,96 євро (878 274,63 грн.), при цьому утримало податок з доходів нерезидента у сумі 8 136,74 дол. США (65 009,80 грн.) та 1 739,66 євро (17 923,84 грн.).
Враховуючи викладене, виплачені позивачем на користь нерезидента проценти не можуть розглядатися як частина вартості товарів для митних цілей.
Основну частину перевезень імпортованих позивачем в період з 02.06.2011 по 11.09.2012 вантажів на умовах поставки EXW та FCA організовували та/або виконували наступні особи.
Згідно довгострокового договору перевезення вантажу № 502/0561 від 04.01.2010р., укладеного позивачем з ТОВ «Алекс-Транс Груп» (Україна), дана особа зобов'язується надавати послуги з організації і виконання перевезень вантажних та легкових автомобілів у міжнародному сполученні, а позивач зобов'язується оплачувати надані нею послуги. ТОВ «Алекс-Транс Груп» забезпечує перевезення вантажів власним спеціалізованим рухомим складом, також воно на власний ризик та за власний рахунок вправі залучати до перевезення вантажів третіх осіб, при цьому воно несе повну відповідальність за дії підрядників третіх осіб, залучених до перевезення вантажів позивача.
Умови перевезення визначаються в замовленні, яке позивач надає ТОВ «Алекс-Транс Груп» принаймні за 2 (два) робочі дні до дня завантаження.
Протягом 24 годин з моменту отримання замовлення ТОВ «Алекс-Транс Груп» повинно повідомити позивача про його прийняття або відхилення. В разі прийняття замовлення ТОВ «Алекс-Транс Груп» зобов'язано підписати його і направити позивачу засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Після виконання перевезення ТОВ «Алекс-Транс Груп» передає позивачу оригінали товарно-транспортної накладної (CMR), рахунку-фактури, акта приймання-передачі послуг, замовлення з підписами та печатками сторін, податкову накладку, інші документи. У рахунках-фактурах, актах приймання-передачі послуг ТОВ «Алекс-Транс Груп» обов'язково вказує вартість послуг перевезення за межами державного кордону України, в межах України до пунктів митного оформлення та, окремо, від пунктів митного оформлення до пунктів розвантаження, ПДВ на вартість послуг в межах України від пунктів митного оформлення до пунктів розвантаження, номер даного договору, номер замовлення та номер CMR, що підтверджує виконання перевезення вантажу. Після отримання всіх документів для оплати послуг позивач зобов'язаний провести розрахунки з ТОВ «Алекс-Транс Груп» у строки, передбачені договором. Також позивач зобов'язаний компенсувати ТОВ «Алекс-Транс Груп» всі погоджені сторонами додаткові документально підтверджені витрати на перевезення вантажу, що виникли внаслідок неточної інструкції позивача, наданої у замовленні.
ТОВ «Алекс-Транс Груп» повинно забезпечити наявність чинного полісу страхування відповідальності авто перевізника (CMR - страхування).
В перевіряємий період ТОВ «Алекс-Транс Груп» залучало до перевезення третіх осіб або організовувало і виконувало транспортування вантажів позивача власним рухомим складом на умовах поставки FCA HU ТУЖЕР.
Аналогічні до вищевказаних умови містить договір перевезення вантажу від 24.11.2010 №25/11/2010-К, укладений позивачем з компанією «Vakert Eu s.r.o.» (Словаччина), яка в період, що підлягав перевірці, організовувала транспортування вантажів позивача із залученням третіх осіб на умовах поставки EXW RU КАЛУГА. Водночас Додатковою угодою № 1 від 01.04.2011 було внесено зміни до даного договору перевезення в частині оплати послуг та визначено, що плата за послуги по цьому договору становить 1 800,00 дол. США за фрахт одного автовозу по маршруту м. Калуга (Російська Федерація) - м. Київ. В плату за послуги включені всі витрати Vakert Eu s.r.o. на перевезення вантажу за вказаним маршрутом (крім тих, що прямо передбачені як витрати позивача), в тому числі витрати на страхування вантажу.
01.09.2012 позивачем укладено з компанією «Vakert Eu s.r.o.» договір про надання транспортних послуг №010912К, яка зобов'язується надавати послуги з організації і виконання перевезень легкових автомобілів у міжнародному сполученні з м. Калуга до м. Вишневе (Україна, Київська обл.), а позивач зобов'язується оплачувати надані нею послуги. Позивач протягом робочого дня надає Vakert En s.r.o. інформацію щодо наявності на складі позивача в м. Калуга вантажу, готового до перевезення (повідомлення). Одразу після завантаження вантажу та закінчення митного оформлення у пунктах навантаження, але не пізніше ніж у день, наступний за днем завантаження і митного оформлення вантажу у пунктах навантаження, Vakert Eu s.r.o. надсилає позивачу належним чином оформлені довідки про транспортні витрати на перевезення вантажу від пунктів навантаження до пунктів призначення. Після виконання перевезення Vakert Eu s.r.o, передає позивачу оригінали CMR, рахунку-фактури, акта приймання-передачі послуг, замовлення з підписами та печатками сторін, VLDR з підписами та печатками вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника, інші документи. У рахунках-фактурах, актах приймання-передачі послуг Vakert Eu s.r.o. обов'язково вказує номер і дату даного договору, номер і дату замовлення та номер і дату CMR. Після отримання всіх документів для оплати послуг позивач зобов'язаний провести розрахунки з Vakert Eu s.r.o. у строки, передбачені договором. Також позивач зобов'язаний компенсувати Vakert Eu s.r.o. всі додаткові документально підтверджені витрати на перевезення вантажу, що виникли внаслідок неточної інструкції позивача, наданої у повідомленні або замовленні. За організацію і виконання доставки вантажу зі складу позивача в м. Калуга до м. Вишневе, позивач сплачує Vakert Eu s.r.o. 180,00 дол. США за кожну одиницю вантажу.
Судом встановлено, що поставка товарів здійснювалась позивачем в умовах СРТ, крім того, в договорах на поставку товару, передбачено, що якщо в окремих випадках не вказані інші умови в рахунках (інвойсах).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інші умови ніж СРТ та Франко-склад не застосовувались.
Статтею 17 Угоди про застосування, статті VII ГАТТ закріплено право митних адміністрацій переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення.
Пунктом 4.10 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, також передбачено, що незалежно від закінчення митних формальностей митний контроль за товарами може здійснюватися шляхом проведення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 345 - 355 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ.
Перевіряючими встановлено не включення позивачем до митної вартості імпортованих товарів витрат на їх транспортування після ввезення на митну територію України у випадках відсутності документального підтвердження та можливості обчислення таких витрат.
Статтею 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, п. 2 ч. 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні бути об'єктивними, піддаватись обчисленню та підтверджуватись документально.
Транспортні витрати розподіляються між продавцем та покупцем товару залежно від умов поставки товару, про що суб'єкти господарювання домовляються при укладанні зовнішньоекономічного договору (контракту). Якщо умови поставки передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, то такі витрати додаються до фактурної вартості. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, п. 2 ч. 11 статті 58 Митного кодексу України від 13,03.2012 № 4495-VI, витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Відносини у сфері справляння податків і зборів, їх адміністрування, регулюються Податковим кодексом України.
Податковим кодексом України чітко встановлено перелік документів, необхідний для ведення в цілях оподаткування. Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського та податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.
На дату оформлення первинного документу відбувається взаємне узгодження (приймання) сторонами договору усіх його пунктів відносно об'ємів поставки товарів (робіт), їх вартості, повноти та якості виконання, що й являється підтвердженням факту їх поставки (виконання). Під час поставки товарів (робіт) такими первинними документами можуть бути видаткова накладна постачальника чи акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
Акт виконаних робіт (наданих послуг) є загальним первинним документом, який доводить факт здійснення господарської операції (зокрема, виконання робіт (послуг) з перевезення вантажів) за її змістом (отримання, передача) та обсягом (кількісна і вартісна оцінка).
Замовлення на перевезення вантажу та довідка про транспортні витрати, як і рахунок-фактура, за своїм, значенням не відповідають ознакам первинного документу, оскільки ними не фіксуються факти здійснення господарської операції, вони свідчать про намір проведення господарської операції. Крім того, надання до митного оформлення на підтвердження розміру транспортних витрат довідки про вартість перевезення від організатора доставки вантажу третіми особами Порядком декларування митної вартості, які переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (втратив чинність), не було передбачено.
Калькуляції надані позивачем до уваги судом не приймаються, оскільки вони виготовлені під час розгляду справи по суті та до перевірки не надавались.
Таким чином, суд приходить висновку, що у зв'язку з відсутністю у первинних документа - актах виконаних робіт розподілу витрат на транспортування товарів до та після митного кордону України, до митної вартості товарів підлягає включенню уся сума транспортних витрат.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідачі виконали покладений на них обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ними податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012р. №256, №257, №258; від 20.11.2012р. №82, №81, №80, від 19.11.2012р. №79, №78, №77, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 16.04.2013р.
Суддя В.В. Амельохін