Дата документу Справа №
№22-ц/778/1125/13 Головуючий у 1-й інстанції: Колодіна Л.В.
. Суддя-доповідач: Глазкова О. Г.
08 квітня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бєлки В. Ю.
суддів Глазкової О. Г.
Каракуші К.В.
при секретарі Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У травні 2011 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказували, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRX06850340 від 04.09.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2 117, 65 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2009 року.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 18.03.2011 року він має заборгованість в розмірі 8 866, 68 грн. з яких: 1 367, 59 грн. - заборгованість за кредитом; 53, 81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 311, 28 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6 235, 59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 398, 41 грн. - штраф (процентна складова).
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальному розмірі 8 866, 68 грн. та судові витрати за оплату судового збору в сумі 88, 67 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк" заборгованість за кредитним
договором в загальному розмірі 7 968, 27 грн., яка складається з: 1 367, 59 грн. - заборгованість за кредитом; 53, 81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 311, 28 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6 235, 59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" судові витрати за оплату судового збору в сумі 79, 68 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Апелянт ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з»явився. Судову повістку 18.03.2013 року отримав його представник.
Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишеня рішення без змін
Згідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається наступне.
04.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2117,65 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2009 року.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інших витрат згідно умов.
В порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, де зазначено, що зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, відповідач належним чином умови договору та вимог закону не виконав у зв»язку з чим утворилася заборгованість станом на 18.03.2011 року на загальну суму 8866,68 грн., яка складається з наступного: 1367,59 грн. - заборгованість за кредитом; 53,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 311,28 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6235,59 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина відповідно до п.6.3 Умов) ; 398,41 грн. - штраф (процентна складова відповідно до п.6.3 Умов.
Сума заборгованості підтверджується розрахунком.
03.12.2008 року відповідачем сплачені кошти за кредитом - 400,00 грн. та 29.01.2009 року - 1100,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції згідно ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір неустойки, оскільки він значно перевищує
розмір збитків.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_3 не заперечує, що заборгованість існує, але не згоден з її розміром.
Проте, всупереч ст.ст.10, 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, ОСОБА_3 не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.
При ухвалені рішення судом першої інстанції колегія суддів не встановила порушень норм закону, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: