Справа № 2604/28175/12
Провадження № 2/755/2356/2013
"18" квітня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Галагана В.І.,
при секретарі Шилохвості А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на майно, -
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості в сумі 162 690,00 грн., шляхом звернення стягнення на майно, транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), у спосіб надання ПАТ «Альфа-Банк» від імені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладати договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля за ціною не нижче ринкової вартості, із зняттям даного автомобіля з реєстрації в органах ДАІ, а також позивач просить стягнути з відповідачів суму судового збору, сплачену позивачем під час звернення з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.10.2006 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 490013537, за умовами якого позивач надав ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі 27 383,37 доларів США, які було використано боржником на придбання транспортного засобу, та боржник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором, згідно графіку погашення заборгованості. Відповідно до умов Договору способом забезпечення виконання зобов'язання є застава транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ). За інформацією, що надійшла до позивача 26.01.2011 року, боржник ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Дізнавшись про відкриття спадщини, 15.02.2011 року позивач надіслав на адресу Шостої Київської державної нотаріальної контори претензію № 10289-102-б/б з вимогами до спадкоємців колишнього позичальника ОСОБА_6 Відповідно до листа Шостої київської державної нотаріальної контори № 545/02-14 від 23.02.2011 року, відповідачі є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 18.03.2011 року позивачем на адресу відповідачів було надіслано лист № 18163-102-б/б з пропозицією про досудове врегулювання спору, але на дату звернення з даним позовом до суду відповідачами не виконано вимоги позивача про досудове врегулювання спору, заборгованість за кредитним договором № 490013537 від 19.10.2006 року станом на 27.07.2011 року складає 27 693,48 доларів США, що за курсом НБУ на дату проведення розрахунку, становить 220 744,73 грн. Оскільки предмет застави оцінено у сумі 162 690,00 грн., позивач на підставі Закону України «Про заставу» та відповідно до п. 3.3. Договору застави рухомого майна № 490013537-з від 19.10.2006 року має право одержати задоволення з вартості заставленого майна, тому просить суд звернути стягнення на предмет застави відповідно до його вартості, що є предметом позовних вимог.
18.04.2013 року в судовому засіданні за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва долучено до матеріалів справи уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на його користь суми судового збору, сплаченого позивачем під час звернення з даним позовом до суду, в решті позовні вимоги залишено без змін, з підстав, що містить зміст поданої позовної заяви. (Т. 2 а.с. 70-73)
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з урахуванням внесених уточнень, з підстав, що містить зміст поданої позовної заяви та уточненої позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав, що містять письмові заперечення на позовну заяву, що долучені до матеріалів справи. (Т. 2, а.с. 74-77)
Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач був обізнаний про смерть боржника у 2006 році, про що відповідачами було повідомлено позивачу під час повернення заставленого майна Банку, позивач зобов'язався списати заборгованість у рахунок продажу заставленого майна, не звертався до відповідачів з вимогами про повернення заборгованості, лише у 2011 році позивач звернувся з вимогою про надання доручення на продаж транспортного засобу, що не було заперечено відповідачами, однак відповідачка вважає вимоги позивача щодо наявності заборгованості за кредитним договором та звернення позивача з даним позовом до суду - безпідставними, оскільки на час відкриття спадщини у 2006 році між сторонами було досягнуто домовленості щодо повного списання позивачем заборгованості за кредитним договором № 490013537 у рахунок повернутого відповідачами транспортного засобу, відповідачі не заперечували надати позивачу довіреність на реалізацію транспортного засобу, що є предметом договору застави, тому відповідачка вважає звернення позивача до суду з даним позовом протиправним та таким, що суперечить діючому цивільному законодавству, є порушенням прав спадкоємців споживача за кредитним зобов'язанням, а також порушенням норм етики, моралі та принципу добросовісності договірних відносин.
Відповідачі ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» згідно протоколу № 3/2011 від 23.06.2011 року. (Т. 1 а.с. 55, 56-88)
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) дає загальне визначення поняття кредиту. За згаданим Законом це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Більш повне визначення міститься в Положенні про кредитування, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.
Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування.
Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 19.10.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 490013537, відповідно до п. 1.1 якого, Банк надав позичальнику кредит у сумі 27 383,37 доларів США, а позичальник зобов'язався у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору та повернути кредит Банку рівними частинами у терміни, визначені у графіку повернення, який наведено у Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 19.10.2011 року.
Відповідно до п. 1.3. Договору, кредит надається позичальнику для придбання транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ «Ніко-Україна» № 0610-12009 від 12.10.2006 року - «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ). (Т. 1 а.с. 89-92, 93-94)
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 490013537, 19.10.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 укладено договір застави рухомого майна № 490013537-з, відповідно до умов якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання передає заставодержателю ЗАТ «Альфа-Банк» у заставу рухоме майно, транспортний засіб - «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом. (Т. 1 а.с. 95-99, 112, 113-114)
Позивачем ПАТ «Альфа-Банк» виконано умови кредитного договору № 490013537 від 19.10.2006 року та перераховано на рахунок ТОВ «Ніко-Україна» кредитні кошти у розмірі 27 383,47 доларів США, на придбання позичальником ОСОБА_6 транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), про що свідчать заява та анкета позичальника від 12.10.2006 року. (Т. 1 а.с. 100, 101-105)
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1246, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. (Т. 1 а.с. 108)
20.11.2006 року вх.№ 8116-36 на адресу ЗАТ «Альфа-Банк» правонаступником позичальника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 надіслано заяву про розірвання кредитного договору № 490013537 від 19.10.2006 року у зв'язку із смертю позичальника за договором ОСОБА_6 (Т. 2 а.с. 78)
06.12.2006 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (зберігач) та ОСОБА_4 (поклажодавець) укладено договір зберігання автотранспортного засобу, термін дії якого складає 6 місяців до 06.06.2007 року, за умовами якого зберігач зобов'язується протягом терміну, зазначеного в даному договорі, зберігати переданий йому поклажодавцем автотранспортний засіб і повернути його в схоронності після закінчення терміну дії даного договору.
Згідно п. 1.3. Договору зберігання, право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам. (Т. 2 а.с. 79-80)
Відповідно до акта приймання-передачі автотранспортного засобу від 06.12.2006 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» (зберігач) та ОСОБА_4 (поклажодавець), сторони підтвердили факт приймання-передачі автотранспортного засобу - свідоцтво серії ААС, номер 509803, технічний паспорт виданий 17.10.2006 року УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, переданого поклажодавцем на зберігання зберігачу. (Т. 2 а.с. 81)
На письмову вимогу ПАТ «Альфа-Банк» від 15.02.2011 року, Шостою Київською державною нотаріальною конторою повідомлено, що 22.05.2009 року видані свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на ім'я малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. (Т. 1 а.с. 109-110, 111)
18.03.2011 року ПАТ «Альфа-Банк» на адресу спадкоємців позичальника: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надіслана письмова вимога з пропозицією в термін до семи днів з дати отримання цього повідомлення, оформити необхідні документи на відчуження заставного транспортного засобу, який передано на зберігання Банку. (Т. 1 а.с. 115-116, 117-120)
30.03.2011 року вх.№ 25243-23 спадкоємцем ОСОБА_3 та 30.06.2011 року вх.№ 48530-23 законним представником неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Альфа-Банк» надіслано письмові звернення, відповідно до яких спадкоємці після померлого позичальника ОСОБА_6 надають згоду на оформлення документів на реалізацію заставного майна, автомобіля «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1. (Т. 2 а.с. 83, 84, 85)
На письмове звернення спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 25.05.2011 року вх.№ 44023-23 заступником Директора Департаменту ПАТ «Альфа-Банк» надіслано письмове повідомлення від 22.08.2011 року № 60646-102-б/б, відповідно до якого, у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_6, заставне майно у грудні 2006 року було передано Банку. Підкомітетом Кредитного комітету Банку прийнято рішення про відсутність до спадкоємців померлого клієнта претензій з боку Банку у випадку реалізації автомобіля «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, з метою погашення частини заборгованості за кредитним договором № 490013537, який є забезпеченням по кредитному договору. Для здійснення реалізації автомобіля спадкоємцям запропоновано оформити відповідну довіреність на уповноважених працівників ПАТ «Альфа-Банк» на проведення дій по реалізації транспортного засобу. Отримані після реалізації автомобіля кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості по кредитному договору. Залишок заборгованості по кредитному договору Правлінням Банку буде списано як безнадійну. (Т. 2 а.с. 88)
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до положення статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 490013537 від 19.10.2006 року заборгованість з боку боржника, спадкоємцями якого є відповідачі ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, перед позивачем становить 27 693,48 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку заборгованості 27.07.2011 року становить 220 744,73 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 27 383,37 доларів США, що за курсом НБУ становить 218 271,84 грн.; заборгованість по відсоткам - 310,11 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 471,89 грн., що підтверджується поданими позивачем розрахунками, які долучено до матеріалів справи. (Т. 1 а.с. 121, 122, 123-124, 149-250, Т. 2 а.с. 1-25)
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ПАТ «Альфа-Банк», всупереч прийнятого рішення Підкомітету Кредитного комітату ПАТ «Альфа-Банк» про добровільну реалізацію Банком заставного транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, що знаходиться на зберіганні Банку, та добровільного списання залишку заборгованості за кредитним договором № 490013537 від 19.10.2006 року, - звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів, спадкоємців боржника ОСОБА_6, на користь позивача заборгованості в сумі 162 690,00 грн., шляхом звернення стягнення на майно транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLENDER» 2006 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_3, тип - легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2, видане - 17.10.2006 УДАІ ГУ МВС України, м. Київ), у спосіб надання ПАТ «Альфа-Банк» від імені ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладати договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля за ціною не нижче ринкової вартості, із зняттям даного автомобіля з реєстрації в органах ДАІ, - з підстав невиконання умов кредитного договору № 490013537 від 19.10.2006 року, що, на думку позивача, надає право вимоги позивачу одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, згідно положення статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. (ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України)
Згідно до положення ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
До складу спадщини, як випливає зі ст. ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України, входять не лише права, але також і обов'язки спадкодавця. Обов'язки спадкодавця - це договірні та недоговірні майнові зобов'язання, які в силу їх правової природи можуть бути успадковані, тобто не є невід'ємно пов'язаними з особою їх попереднього носія - спадкодавця (ст. 1219 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. (ч. 1 ст. 1282 Цивільного кодексу України)
Положення, закладені у Цивільному кодексі України для регулювання відносин щодо порядку заявлення вимог кредиторами, полягають у наступному: 1) закріплюється обов'язок спадкоємців повідомити кредиторів про відкриття спадщини у тому випадку, коли їм відомо про борги спадкодавця; 2) встановлюються різні строки для заявлення кредиторами своїх вимог в залежності від того, чи знали вони про відкриття спадщини. Кредитори вправі пред'явити претензії до спадкоємців протягом шести місяців з того часу, відколи вони дізналися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги. Ті ж кредитори, які не знали і не могли знати про відкриття спадщини, можуть пред'явити свої претензії протягом одного року від настання строку вимоги. Водночас з метою стимулювання кредиторів до своєчасного пред'явлення вимог збережено правило про те, що недодержання кредиторами зазначених строків тягне за собою погашення належних їм прав вимоги. Встановлені законом строки для пред'явлення претензій кредиторами не є строками позовної давності. На ці строки не розповсюджуються норми ст. ст. 259, 263, 264 Цивільного кодексу України, які регулюють питання зміни, зупинення або переривання строків позовної давності. Непред'явлення кредиторами у встановлені ст. 1281 Цивільного кодексу України строки претензій погашає належні їм права вимоги, в той час як сплив строку позовної давності є підставою лише для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України) і не позбавляє особу самого матеріального права.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, правила статті 1281 Цивільного кодексу України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовуються до зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення уповноваженого представника позивача, заперечення відповідачів, керуючись нормами вищенаведеного законодавства України, суд дійшов висновку щодо безпідставності звернення позивача з даним позовом до суду, - оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що на виконання вимог частини першої статті 1281 Цивільного кодексу України відповідачі, як спадкоємці за законом після смерті боржника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в установленому законом порядку 20.11.2006 року звернулись до позивача, як кредитора за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_6, із заявою про розірвання кредитного договору № 490013537, укладеного між Банком позивача та спадкодавцем від 19.10.2006 року, у зв'язку із смертю боржника. За взаємною згодою сторін, 06.12.2006 року відповідачем ОСОБА_4 передано позивачу на зберігання транспортний засіб, що є предметом забезпечення зобов'язання спадкодавця перед Банком позивача, - що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (Т. 2 а.с. 79-80, 81), та не спростовано представником позивача під час судового розгляду справи. Таким чином, позивач, будучи обізнаним про факт смерті боржника, та, відповідно, про факт відкриття спадщини, набув право пред'явлення претензії до спадкоємців протягом встановленого шестимісячного строку від дня отримання позивачем такого повідомлення, а саме, з часу отримання заяви спадкоємця про смерть боржника, тобто з 20.11.2006 року. Разом з тим, позивач не скористався наданим йому законом правом пред'явлення вимоги до спадкоємців у встановлений шестимісячний строк від дня, коли позивач дізнався про відкриття спадщини, - що є наслідком погашення належного позивачу, як кредитору, матеріального права вимоги до відповідачів за зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору № 490013537 від 19.10.2006 року, оскільки, ураховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, застава рухомого майна є видом забезпечення виконання зобов'язання, однак не є предметом іпотеки, як різновиду забезпечення зобов'язання, тому правила статті 1281 Цивільного кодексу України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців застосовуються до даного виду зобов'язань.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на майно є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 14, 23, 203, 204, 215, 227, 526, 533, 610, 612, 615, 625, 627, 629, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 49 «Про банки і банківську діяльність», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, ст.ст. 3, 10, 15, 57, 58, 60, 88, 208, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У позові Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на майно - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.