"20" лютого 2009 р. Справа № 13/157
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., секретаря судового засідання Бордунос Л.І., за участю представників сторін:
позивача: Ковальська О.М. -сільський голова -за посадою,
Макаренко О.С. -за довіреністю;
відповідача: Яненко Д.А. -голова правління -за посадою,
Терещенко С.І. -за довіреністю.
в приміщенні господарського суду Черкаської області розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Балаклеївської сільської ради, с. Балаклея Смілянського району
до відкритого акціонерного товариства «Смілаагропостач»м. Сміла
про стягнення 380854 грн. збитків за використання землі без договору.
Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 380854 грн. збитків, нанесених позивачу внаслідок вчинення ним правопорушення у сфері господарювання, через ухилення відповідача від укладення договору оренди та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до розрахунків в період з 01.09.2005р. до 31.08.2008р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Смілянське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення отримало Державний акт на земельну ділянку площею 5,3га в адмінмежах Балаклеївської сільської ради. В 2004 році відбулася реорганізація Смілянського районного підприємства матеріально-технічного забезпечення у ВАТ «Смілаагропостач», внаслідок якої, відповідно до земельного законодавства, відповідач був зобов'язаний укласти з позивачем договір оренди землі, оскільки відповідач - відповідно до норм Земельного кодексу України - не має права постійного користування земельною ділянкою. В своїх поясненнях позивач вказує на те, що Державний акт на право постійного землекористування видавався юридичній особі, якої не існує, а відповідач, який є правонаступником такої юридичної особи, повинен в обов'язковому порядку переоформити право користування землею на умовах оренди. Також наголошує на обов'язку відповідача зареєструвати договір оренди землі.
В обґрунтування стягнення збитків позивач посилається на ст.ст. 174, 193 ГК України, згідно яких господарські зобов'язання виникають із закону і суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні їх виконувати належним чином відповідно до закону. Посилається на те, що позивач порушив господарське зобов'язання, яке покладено на нього законом -а саме ст.ст. 125, 126, 206, 211 ЗК України. Відповідно до ст.ст. 217, 224 ГК України одним із видів господарських санкцій є відшкодування збитків і учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати завдані цим збитки суб'єкту, права якого порушені. Ст.225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Посилається на ст. 156 ЗК України, якою визначено однією із підстав відшкодування збитків власникам землі неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Представник позивача звертає увагу суду, що позивач не зобов'язаний був своїм рішенням вилучати у відповідача земельну ділянку, оскільки відповідач втратив право постійного користування землею згідно Закону, а саме п. В ст. 141 ЗК України. Вказує, що відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування надається суб'єктам, переліченим у цій статті.
Посилається на обов'язок саме відповідача ініціювати оформлення права оренди земельної ділянки.
Позивач не заперечує проти того, що дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки», наполягаючи при цьому на тому, що дії відповідача є порушенням господарського зобов'язання, визначеного законом, а також такими, що порушили п.п. «є»та «ї»ст. 211 ЗК України.
Позивач вказує, що він звернувся з позовом, вимога якого полягає в стягненні саме збитків через порушення його законних прав та інтересів, а не стягнення шкоди, заподіяної державі.
Посилається на лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 11 листопада 2008р. №14-17-4/12991, в якому вказано, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється. Також звертає увагу на лист Вищого господарського суду України від 16.11.2001р. №01-8/1228 «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства»у разі переходу прав на будівлю або споруду плата за землю справляється з дня виникнення права власності або права користування будівлями або спорудами.
Позивач наголошує, що відповідач своїми діями порушив право позивача як органа місцевого самоврядування та власника землі, надане ст.ст.142, 143 Конституції України, які зазначають, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є земля. В зв'язку з чим, на підставі ст. 145 Конституції України позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.
Представники позивача вимоги підтримали та просять їх задовольнити.
Відповідач вимоги заперечив. В своєму відзиві посилається на те, що Балаклеївською сільською радою не було прийнято рішення про вилучення у нього земельної ділянки в зв'язку із реорганізацією державного підприємства у відкрите акціонерне товариство.
На думку відповідача, на ньому не лежить обов'язок ініціювати укладення договору оренди землі.
Звертає увагу, що використання спірної земельної ділянки не можна кваліфікувати, як «самовільне зайняття», оскільки на земельній ділянці знаходяться та знаходились споруди, які належать відповідачу. Вчинення таких дій трактує як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а «Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»не передбачає нарахування і стягнення шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Посилається на лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 11 листопада 2008р. №14-14-4/12991, в якому викладені роз'яснення щодо порядку дій посадових осіб при виявленні факту використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Вказує, що державним інспектором були виконані всі передбачені Законом дії стосовно даного правопорушення.
Додані до позовної заяви розрахунки збитків відповідач вважає такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки не було створено уповноважену комісію та не був складений відповідний акт роботи комісії, як того вимагає порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993р.
Звертає увагу, що відповідач не є платником податку за землю, оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідач вважає, що позивач є некомпетентним органом здійснювати стягнення заборгованості перед бюджетом, оскільки в позовній заяві зазначені обставини, пов'язані з ненадходженням коштів до місцевого бюджету. Цивільне законодавство до бюджетних відносин не застосовується.
Представник відповідача вказує, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу продав розташований на земельній ділянці комплекс нежитлових будівель по вул. Залізнична, 2 в с. Балаклея і направив позивачу заяву про вилучення земельної ділянки з постійного користування підприємства.
Представники відповідача в судовому засіданні відзив на позов підтримали, просять в задоволенні позовних вимог відмовити.
20 лютого 2009 року позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з утворенням комісії Смілянською районною державною адміністрацією по визначенню збитків, завданих відповідачем по справі власнику землі - на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.
Суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки постановою, на підставі якої створена комісія, затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в якому зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні:
- вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок,
- встановленням обмежень щодо їх використання,
- погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Жодний із цих пунктів не відноситься до підстав позову, на яких ґрунтується вимога позивача. Предметом позову позивача є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, через ухилення відповідача від укладення договору оренди та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Розрахунок збитків виконаний у вигляді розрахунку орендної плати. Позивач вказує, що проведена перевірка вплине на обставини справи, однак в той же час зміниться одночасно і підстава позову (результат перевірки), і предмет позову (правова природа збитків). Одночасна зміна предмету та підстави позову в господарському процесі не допускається.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вислухавши пояснення сторін, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:
З жовтня 1994р. по березень 1996р. спірну земельну ділянку використовувало державне підприємство «Смілянське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення»на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 13-52, виданого 14.10.1994р. На даній ділянці знаходились будівлі державного підприємства «Смілянське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення».
На підставі Наказу №437-АТ від 29.03.1996р. Фонду державного майна України державне підприємство «Смілянське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення»перетворене у відкрите акціонерне товариство «Смілаагропостач», яке є правонаступником всіх його прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 30 ЗК України від 19.12.1990р. (чинного на час реорганізації) при переході права на будівлю і споруду переходить право на земельну ділянку. Цією ж статтею встановлено, що право власності або право користування земельною ділянкою у даному випадку посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Тобто, відповідач ще в 1996 році, ставши правонаступником державного підприємства «Смілянське районне підприємство матеріально-технічного забезпечення», повинен був отримати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідач ухилився від свого обов'язку та використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів з березня 1996 року по вересень 2008 року.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, обравши спосіб захисту права як стягнення збитків, нанесених йому внаслідок вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання через ухилення відповідача від укладення договору оренди та сплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до розрахунків за період з 01.09.2005 року по 31.08.2008 року.
Позивач в своїх поясненнях посилається на норми земельного та господарського кодексів.
Сторони перебувають в абсолютних відносинах -на підставі закону, а саме земельного, цивільного законодавства. Статтею 4 ГК України передбачено, що земельні відносини не є предметом регулювання цього кодексу, в зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи позивача з посиланням на норми Господарського кодексу України.
Стосовно стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельних ділянок, передбачених ст. 156 ЗК України, на які посилається позивач, суд вважає, що стаття Земельного Кодексу не може бути застосована при вирішенні даного спору, оскільки ст. 157 ЗК України передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до якої порядок визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Позивачем не було дотримано порядку, встановленого даною постановою при визначенні розміру збитків, заподіяних йому відповідачем. Позивач використав інший спосіб захисту свого права.
Статтею 22 ЦК України встановлено можливість відшкодування збитків особі, якій їх завдано у результаті порушення її цивільного права. Згідно даної статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
У позивача є право на отримання орендної плати за використання земельної ділянки, власником якої він є. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про плату за землю»за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Усі умови договору погоджуються обома сторонами і коли сторони доходять згоди по істотним умовам договору - вони підписують договір. Розмір орендної плати також є істотною умовою договору і він повинен бути погоджений сторонами. Тобто, позивач розрахував збитки, посилаючись на розмір орендної плати, якої не існує в природі, не було укладено між сторонами договору оренди. Отже, суд не може прийняти як доказ розрахунок даних збитків, оскільки він виконаний у вигляді розрахунку орендної плати.
Також суд не приймає розрахунок збитків, виконаний позивачем, оскільки останній не довів віднесення земельної ділянки до категорії земель комерційного використання. Позивач вказує на те, що земельна ділянка відносить до земель комерційного використання, в той же час позивач подає суду Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 6.02.2007р., від 16.03.2007р., Приписи державного інспектора від 6.02.2007р., 16.03.2007р., протокол про адміністративне правопорушення від 16.03.2007р., Постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.03.2007р., в яких зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості та транспорту. Докази, подані позивачем, суперечать один одному та є взаємовиключними. Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.
Цивільне законодавство покладає обов'язок на сторону, яка звертається до суду з позовом про стягнення збитків (упущеної вигоди) довести, що вона вжила всіх необхідних заходів для того, щоб не допустити їх настання.
Відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів ще з 1996 року. Весь цей час позивач проявляв бездіяльність щодо врегулювання питання раціонального використання землі, власником якої він є. Позивач не надав суду належних доказів того, що позивачем вживалися заходи стосовно врегулювання спірного питання. Позивач не надав доказів звернення до правоохоронних органів за допомогою при вирішення цього питання, позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача до укладення договору оренди землі, на якій знаходяться будівлі відповідача. Позивачу державним інспектором Смілянського міжрайонного відділу облдержадміністрації було направлено Клопотання №9 від 22.05.2007р., в якому державний інспектор пропонував позивачу прийняти відповідні міри по вирішенню питання використання ВАТ «Смілаагропостач»земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Відповідь на клопотання державного інспектора від 22.05.2007р. позивачем була надана 15.11.2008р. за вих №1422, порушивши всі терміни розгляду звернень.
На підставі вищевикладеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та витребування від Смілянської РДА висновку про розмір збитків відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба