29 січня 2009 р.
№ 48/58(05-5-48/15749)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченко В.М.
розглянувши касаційну скаргу
Торчилевского Петра Федоровича
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року
у справі за позовом
Торчилевського Петра Федоровича
до
ТОВ "Тельбін"
про
стягнення коштів
у листопаді 2007 року, громадянин Торчилевський Петро Федорович звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Тельбін" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 500 000 грн.
В обгрунтування заявленого позову позивач зазначав, що 30.01.2003 року ним було подано посвідчено нотаріально заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Тельбін", у якому його частка в статутному капіталі складала 20%. Але, в порушення ст.54 Закону України "Про господарські товариства", належні йому виплати відповідач не здійснив, а тому, позивач просив про стягнення вартості належної йому частки у капіталі відповідача у примусовому порядку.
Рішенням господарського м. Києва від 02.10.2008 року, у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку зі сплином строку позовної давності.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з відсутності поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про право на відшкодування частини вартості майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі при виході зі складу учасників товариства у 2003 році.
Проте, погодитись з наведеним обгрунтуванням відмови у позові не можна.
Відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські товариства"при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Передбачені цією нормою виплати є обов'язком товариства і визначений цією нормою строк виконання зобов'язань товариством не може вважатись початком перебігу строку позовної давності для осіб, які вийшли з товариства і яким ці виплати передбачені.
Для цих осіб початок строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що визнаючи, що розрахунки з позивачем проведені не у повному обсязі, суд, в той же час, обсяг заборгованості відповідача не визначив.
Останній таких відомостей не надавав позивачу з часу вибуття його зі складу учасників товариства, а тому, визнати, що позивач знав про весь обсяг своїх порушених прав і не звертався за їх захистом лише з власної вини не можна, а відмову у позові з мотивів пред'явлення позову за спливом строку позовної давності правильною.
При такому положенні, судові рішення підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене і повно та всебічно з'ясувавши дійсні обставини справи, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко