12 лютого 2009 р.
№ 17/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія"
на
постанову від 03.11.2008 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№17/176 господарського суду Чернігівської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб-Експорт"
до
Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія"
про
стягнення 26 694,54 грн.
За участю представників сторін :
від позивача -Мироненко С.М. (дов. від 30.10.2008),
від відповідача -Федорок І.В. (директор),
15.07.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб-Експорт" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія" про стягнення 26 694,54 грн.
Рішенням господарського суду Черінівської області від 15.09.2008, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2008, позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Ресурс-Гарантія» акціонерного страхового товариства «Гарантія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб-експорт» 20 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 2 932,32 грн. процентів за користування позикою, 3 394 грн. інфляційних збитків, 368,22 грн. -3% річних, 266,95 грн. на відшкодування державного мита, 118 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 106 грн. на відшкодування інших витрат, пов'язаних з розглядом справи
Дочірнє підприємство "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2006 між позивачем та відповідачем укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги №636.
Згідно п.1.1. договору, Сторона 1 (позивач) надає Стороні 2 (відповідачу) фінансову допомогу на поворотній основі, а остання зобов'язується повернути фінансову допомогу у визначений даним договором термін.
Відповідно до п.2.1. договору, розмір фінансової допомоги складає 50000,00 грн.
Пунктами 4.1.-4.2. договору передбачено, що строк надання фінансової допомоги складає 1 рік та може бути продовжений або зменшений за угодою сторін.
За умовами п.п. 5.1.-5.2. договору, після закінчення строку, зазначеного в п.4.1. даного Договору, сторона 2 зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів повернути всю суму фінансової допомоги. Фінансова допомога може бути повернута у вигляді грошових коштів, товарів, послуг за угодою сторін.
Відповідно до п. 6.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення виконання.
Згідно з вищезазначеним договором позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням №341 від 21.11.2006.
Зазначені кошти Відповідач повинен був повернути позивачу протягом п'яти днів після закінчення строку, передбаченого договором, тобто через один рік після перерахування коштів, а саме не пізніше 25.11.2007. Проте, грошові кошти відповідачем не повернено.
19.01.2007 між сторонами була укладена угода №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, а договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до підписання сторонами даної угоди.
Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що посилання відповідача на те, що 19.01.2007 між сторонами була укладена угода №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, а договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до підписання сторонами даної угоди, судом не можуть бути прийняті з наступних підстав.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи вищевикладене місцевий суд дійшов правильного висновку, що до правовідносин, що виникли між сторонами по договору №636 від 20.11.2006 про надання поворотної фінансової допомоги підлягають застосуванню норми глави 71 Цивільного кодексу України, що стосуються позики, а до Угоди №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, не підлягають застосуванню норми глави 71 Цивільного кодексу України, що стосуються позики, оскільки ні дана глава, ні зокрема статті 1046, 1049 Цивільного кодексу України не передбачають можливості надання позикодавцем грошових коштів без наступного їх повернення позичальником.
Згідно частин 1 статей 717, 718 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи зобов'язання, що виникли між сторонами по Угоді №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, до даних правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми глави 55 Цивільного кодексу України, що стосуються дарування.
Згідно частини 5 статті719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пункту 1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 N15-93 валютні цінності це валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.
Згідно пункту 22.5. статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 N889-IV якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року.
Таким чином, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 850 грн., укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а тому і Угода №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі в розмірі 50 000 грн. (фактично надано 20000 грн.), підлягала нотаріальному посвідченню.
Докази нотаріального посвідчення даної угоди в матеріалах справи відсутні.
Посилання скаржника на статті 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, що зміна договору вчиняється в тій самій формі, що і основний договір, судом не приймаються, оскільки Угодою №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006 сторони не змінили умови первісного зобов'язання по договору, а фактично припинили первісне зобов'язання позики шляхом укладення нового зобов'язання дарування, замінивши надану фінансову допомогу з поворотної на безповоротну.
Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Згідно частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Угода №1 про зміни та доповнення до договору №636 від 20.11.2006, згідно якої позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі, в силу статей 203,215,216,220,719 Цивільного кодексу України, є нікчемною та не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю. Оскільки доказів повернення отриманої поворотної фінансової допомоги в розмірі 20 000грн. відповідач не надав, позов в частині стягнення 20 000грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договором №636 від 20.11.2006 не встановлено, що позика надається без нарахування процентів. Розмір процентів, які повинен сплатити позичальник, та порядок їх виплати також не визначено, тому позивач, як позикодавець, має право на отримання від відповідача, як позичальника, проценти на рівні облікової ставки НБУ за період з 22.11.2006 по 07.07.2007, що складає 2 932,32 грн.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що позов про стягнення 20 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 2 932,32 грн. процентів за користування позикою, 3 394,00 грн. інфляційних збитків та 368,22 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено клопотання про відшкодування 106 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, які були витрачені на отримання витягів з Єдиного державного реєстру щодо позивача та відповідача по справі на виконання ухвали суду від 16.07.2008, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, які місцевий суд задовольнив.
Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія" залишити без задоволення.
Постанову від 03.11.2008 Київського апеляційного господарського суду у справі №17/176 господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська