22 січня 2009 р.
№ 18/123
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченко В.М.
розглянувши касаційну скаргу
Компанії "Нортланд Пауер Інк."
на рішення
та постанову
Господарського суду м. Києва від 20.05.2008 року
Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року
у справі за позовом
ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАР теплоцентраль"
до
Компанії "Нортланд Пауер Інк."
про
стягнення коштів
у березні 2008 року, ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАР теплоцентраль" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Компанії "Нортланд Пауер Інк." 4 877 132,00 грн.
Позивач зазначав, що на час створення у 1998 році ЗАТ "Укр-Кан Пауер", відповідач був його акціонером, на якому лежав обов'язок сплатити вартість акцій товариства, що відповідало 51% статутного капіталу останнього.
Проте, на протязі року, з часу реєстрації акціонерного товариства, свого зобов'язання по оплаті акцій відповідач не здійснив, а тому, вважаючи, що починаючи з 19.06.1999 року і до часу реєстрації 17.08.2000 року змін до статуту, які виключали застосування фінансових санкцій, відповідач допустив прострочку платежу, позивач просив постановити рішення про задоволення позову та стягнення на його користь 4 877 132,00 грн. відсотків на підставі ст. 33 Закону України "про господарські товариства".
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2008 року позов задоволено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність задоволення позову й просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про задоволення позову, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з наявності у відповідача зобов'язань по сплаті відсотків від вартості неоплачених ним акцій товариства за період з 19.06.1999 року по 17.08.2000 року та виникнення у позивача права на позов за наслідками розгляду господарської справи №45/383, що, на думку суду першої та апеляційної інстанцій, є достатнім обґрунтуванням поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до господарського суду з даним позовом.
Проте, погодитись з наведеними мотивами задоволення позову не можна.
Відповідно до ст.33 Закону України "про господарські товариства" акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу.
Частиною третьою цієї норми передбачено і право акціонерного товариства, у разі несплати протягом трьох місяців після встановленого строку платежу, реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.
Таким чином, сплата десяти відсотків річних від суми простроченого платежу за цією нормою можлива у випадках, коли інше не передбачено статутом товариства і у строки, з якими пов'язується виникнення у акціонерного товариства права на реалізацію неоплачених акцій в порядку, встановленому статутом товариства.
За статутом ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАР теплоцентраль", затвердженим загальними зборами акціонерів від 11.05.2000 року, та зареєстрованого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 17.08.2008 року (п.6.7) фінансові санкції, у випадку несвоєчасної сплати повної вартості акцій будь-яким з акціонерів, не застосовуються.
Наведені положення статуту позивача виключали можливість стягнення відсотків від суми простроченого платежу з повної оплати акцій акціонером товариства у період з 19.06.1999 року по 17.08.2000 року згідно ст.33 Закону України "Про господарські товариства", а тому висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про наявність у відповідача зобов'язань по сплаті відсотків за спірний період, які є непогашеними на теперішній час -безпідставні.
При такому положенні, судові рішення не можна визнати такими, що ґрунтуються на дійсних обставинах справи та правових нормах, які регулюють спірні відносини, а тому, вони не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а, враховуючи, що судами допущена лише неправильна правова оцінка обставин справи, які не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, і, відповідно до наданих їй повноважень, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко