17 лютого 2009 р.
№ 2-3/8915-2008
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого,
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Отчизна-2006"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року
у справі
№ 2-3/8915-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Отчизна-2006"
до
Виконавчого комітету Новосвітської селищної ради
про
визнання дійсним договору оренди
за участю представників:
позивача
Носенко О.В. - дов. від 01.02.2009р.,
відповідача
Отченашенко М.М. - дов. від 04.06.2008 року,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 16.02.2009 року у зв'язку з виходом судді Муравйова О.В. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 2-3/8915-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2008 року у справі № 2-3/8915-2008 (суддя Соколова І.О.) позов задоволено. Визнано дійсним договір оренди комунального нерухомого майна з правом викупу від 01.08.2006 року, укладений між ТОВ "Отчизна-2006" та Новосвітською селищною радою.
Стягнуто з Новосвітської селищної ради на користь ТОВ "Отчизна-2006" витрат по держмиту в розмірі 85 грн., та 118 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року (судді: Котлярова О.Л. - головуючий, Антонова І.В., Заплава Л.М.), зазначене вище рішення скасовано. У позові відмовлено.
Не погоджуючиcь з рішенням та постановою судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Отчизна-2006" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору оренди.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Отчизна-2006" (далі ТОВ "Отчизна-2006") та виконавчим комітетом Новосвітської селищної ради (далі виконком) був укладений договір оренди комунального майна з правом викупу, за умовами якого виконком надає, а ТОВ "Отчизна-2006" приймає в користування котельну літер "А-2" площею 1131,759 кв.м, насосну літер "Б", склад літер "В", склад літер "Г", басейн №1, басейн № 2, димова труба №3, загальна остаточна вартість, яких складає 149108,00 грн., які розташовані за адресою: смт. Новий Світ, вул. Л.Голіцина, 17, на земельній ділянці площею 0,188 га для реконструкції під оздоровчо-спортивний комплекс та готель.
Судами також встановлено, що строк дії договору оренди сторони встановили з 01.08.2006 року по 01.08.2036 року.
Згідно акта приймання-передачі від 01.08.2006 року вказаний об'єкт був переданий позивачеві.
10.08.2006 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди від 01.08.2006 року, якою внесли зміни та доповнення в частину розміру орендної плати.
08.07.2008 року ТОВ "Отчизна-2006" звернулося до Новосвітської селищної ради з листом про необхідність нотаріального посвідчення договору оренди від 01.08.2006 року, однак, остання листом № 563 від 11.07.2008 року повідомила про відсутність укладеного з позивачем договору оренди від 01.08.2006 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Крім того, судом відзначено, що договір оренди комунального майна від 01.08.2006 року є цивільного-правовою угодою, яка відповідає нормам діючого законодавства; позивач добросовісно виконує умови спірного договору, тобто сплачує відповідачу встановлену орендну плату, застрахував орендоване майно, однак, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірної угоди, а несвоєчасне нотаріальне посвідчення зазначеного договору перешкоджає позивачу повноцінно використовувати придбане майно в його діяльності.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позов заявлено до виконавчого комітету Новосвітської селищної ради й щодо конкретно визначеного майна (а.с.3) але судом прийнято рішення про задоволення позову відносно іншої юридичної особи Новосвітської селищної ради, хоча позовні вимоги позивачем не змінювались і заявлені до іншої особи.
За таких обставин з рішенням місцевого господарського суду погодитись неможливо.
Не погоджується колегія суддів і з постановою апеляційного суду з огляду на таке.
Так, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та відзначив, що договір не може бути визнаний дійсним, оскільки як вбачається з договору оренди був підписаний селищним головою з перевищенням наданих йому повноважень, що є порушенням норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Звернуто увагу судом апеляційної інстанції і на те, що в пункті 7.1 спірного договору сторони передбачили, що майно, яке орендується переходить у власність орендаря, після виплати залишкової вартості орендованого майна.
Отже, зазначеним пунктом орендарю надано можливість викупу комунального майна за процедурою та у спосіб, що не передбачені законодавством.
Згідно статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціону, за конкурсом.
Статтею 11 вказаного вище закону передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".
Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будівля котельної, яка надана у користування позивачу, не відноситься до жодної з вищевказаних категорій, тому її приватизація повинна бути проведена шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом у порядку, передбаченому статтями 13-21 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Проте, колегія суддів вважає, що судами попередніх судових інстанцій не було встановлено статус майна та чи можливо котельню, яка на праві власності належить територіальній громаді селища Новий Світ, передавати в оренду, тим паче з правом викупу.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 ГПК України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Отчизна-2006" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2008 року у справі № 2-3/8915-2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року у справі № 2-3/8915-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова