10 лютого 2009 р.
№ 22/382-07-8932
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Волковицької Н.О. -головуючого
Данилової Т.Б.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачів
Дягілєва О.В. дов. від 30.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Одеської міської ради
на рішення
від 21.12.2007 року господарського суду Одеської області
у справі
№ 22/382-07-8932 господарського суду Одеської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн"
до
1.Одеської міської ради;
2.Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах";
3. Управління земельних ресурсів у м.Одесі
про
визнання права власності та зобов'язання до вчинення певних дій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Файн" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", Управління земельних ресурсів у місті Одесі про зобов'язання Одеську міську раду прийняти від позивача грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку, зобов'язання Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд також зобов'язати Управління земельних ресурсів у м. Одесі вчинити необхідні дії по видачі бланку державного акта та підписанню державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2008 року позов задоволено.
Зобов'язано Одеську міську раду прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн" грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Файн" право власності на земельну ділянку площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
Зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Файн" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
Зобов'язано Управління земельних ресурсів у м. Одесі вчинити необхідні дії по видачі бланку державного акту та підписанню державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням - будівництво та експлуатація будинків відпочинку.
Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заявник вважає рішення господарського суду Одеської області незаконним та безпідставним, прийнятим з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що продаж земельних ділянок громадянам і юридичним особам, крім ділянок, на яких розташованні об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, проводиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Набуття юридичною особою права власності на земельну ділянку пов'язано із певною процедурою подання і розгляду заяви юридичної особи та прийняття рішення відповідною міською радою щодо продажу земельної ділянки чи відмови. Також зазначено, що позивачу була надана відмова в передачі у власність земельної ділянки Одеським міським управлінням земельних ресурсів у м. Одесі (виконавчим органом Одеської міської ради), а не Одеською міською радою. Отже посилання на таку відмову як на відмову Одеської міської ради в наданні згоди на продаж земельної ділянки у власність є безпідставним.
Також скаржник зазначає, що місцевий суд, встановивши, що юридичні особи набувають право власності на земельну ділянку шляхом викупу, в порушення частини 6 статті 128 Земельного кодексу України, визнав за позивачем право власності на земельну ділянку площею 7 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, з цільовим призначенням -будівництво та експлуатація будинків відпочинку без проекту відведення земельної ділянки погодженого з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини.
Заслухавши суддю -доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи спір стосується визнання права власності на землю та зобов'язання вчинення дій, пов'язаних із оформленням цього права.
Судом встановлено, що згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач є власником нежитлових споруд розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89/2 - 89/15.
Маючи намір реконструювати вказане нерухоме майно з метою створення на території м. Одеси бази відпочинку з будівництвом під'їзних доріг та інфраструктурою, позивач розробив проект реконструкції бази відпочинку з розширенням, отримав погодження управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, згідно проекту реконструкції бази відпочинку з розширенням, загальною площею 15054,30 кв. метрів з вартістю забудови земельної ділянки 50036,233 тис. гривень.
18.09.2006 року позивач звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про передачу у власність земельної ділянки площею 7 га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, частина якої згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 року № 4376-ІV надана позивачу у довгострокову оренду, а саме земельна ділянка площею 0,9627 га, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку.
Однак, Одеська міська рада відмовила позивачу у задоволенні його клопотання про передачу у власність земельної ділянки площею 7 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89.
Звертаючись із позовом позивач зазначив, що відмова Одеської міської ради про передачу у власність земельної ділянки площею 7 га. є протиправною та такою, що перешкоджає позивачу здійснити перебудову нерухомого майна, яке належить йому на праві власності та позбавляє можливості позивача реалізувати проект реконструкції бази відпочинку з розширенням.
Господарський суд Одеської області задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу України, позивач набув право на земельну ділянку, необхідну для обслуговування нежитлових споруд розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 89/2 - 89/15.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суд дійшов його з грубим порушенням норм діючого законодавства, без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини 3 статті 24 вказаного Закону України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частинами 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та державної власності.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність.
Статтею 128 Земельного кодексу України визначений порядок продажу земельної ділянки комунальної та державної власності громадянам та юридичним особам.
Частина 6 цієї статті єдиною підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки встановила рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів про продаж земельної ділянки.
Оскарженню в судовому порядку підлягають рішення про відмову про продаж земельної ділянки.
Більш того, питання регулювання земельних відносин згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішуються виключно на пленарних засіданнях рад.
Відповідно статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2007 року у справі № 22/382-07-8932 господарського суду Одеської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.
Головуючий суддя Н.Волковицька
С у д д і Т. Данилова
Л. Рогач