05 лютого 2009 р.
№ 14/258
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кота О.В.
Суддів
Шевчук С.Р.
Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Підрозділу Українського козацтва "Волинська січ"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 05.11.2008р.
у справі
№14/258
за позовом
Підрозділу Українського козацтва "Волинська січ"
до
Державного підприємства Українського державного науково-дослідного інституту "Діпроміст"
Рівненської обласної організації Української народної Партії
Рівненської міської ради
Виконавчого комітету Рівненської міської ради
Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради
про
визнання права власності
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Зауткін С.С. дов. б/н від 04.02.09р.
- відповідача 1: не з?явились
- відповідача 2: не з?явились
- відповідача 3: не з?явились
- відповідача 5: не з?явились
У червні 2007р. підрозділ Українського козацтва "Волинська січ" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом, враховуючи наступні уточнення, про визнання за ним права власності на сарай-гараж загальною площею 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. С.Петлюри,1.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р. позов задоволено, визнано право власності на сарай-гараж загальною площею 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. С.Петлюри,1 за Підрозділом Українського козацтва "Волинська січ".
Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008р. вказане рішення суду скасовано та передано справу до цього ж суду для нового розгляду.
Після нового розгляду, господарський суд Рівненської області (суддя Савченко Г.І.) прийняв рішення від 29.09.2008р. про задоволення позову шляхом визнання права власності на сарай-гараж загальною площею 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. С.Петлюри,1 за Підрозділом Українського козацтва "Волинська січ".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. (головуючий Новосад Д., судді Михалюк О., Мельник Г.) вказане рішення суду скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.
Відповідачі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 04.02.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Владимиренко С.В.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом, згідно Розпорядження виконкому Рівненської обласної ради народних депутатів № 312-р від 09.10.1991 р. автомобіль РАФ-2203 № 70-21 РВГ (автобус) був переданий в автогосподарство Рівненській крайовій організації Народного Руху України. Рішенням Рівненського міськвиконкому № 90 від 28.02.1992р. РКО НРУ було дозволено створити автогосподарство з місцем паркування транспорту, в тому числі переданого автобуса, та визначено гараж на подвір'ї Народного дому (вул. Червоноарміська,1). На зазначеному подвір'ї знаходиться сарай-гараж з одним боксом для автомобіля, що на той час перебував на балансі Рівненської філії "Діпроміст".
В подальшому, дирекція Рівненської філії "Діпроміст" погодилася на продаж сараю-гаражу, на виконання чого був виданий наказ по Рівненській філії за № 28-ос від 07.12.1992р. На виконання зазначеної домовленості Рівненський Крайовий НРУ отримав рахунок № 217 від 26.11.19992р. та проплатив 13721,60 крб. і гараж-сарай перейшов у його власність та був поставлений на баланс.
Згідно Статуту від 15 березня 1972 року Рівненська філія мала всі ознаки юридичної особи відповідно до ст.23 ЦК Української РСР 1963р. Такий статус Рівненська філія зберігала до 28 липня 1993 року, а саме до реєстрації Статуту Рівненського державного проектного інституту містобудування "Діпромісто". Після зазначеної реєстрації на балансі останнього спірний об'єкт не перебував.
Отже, з 26.11.1992 року куплений сарай-гараж знаходився на балансі РКО НРУ (відповідач-2). Хоча договір купівлі-продажу нерухомого майна зі зміною керівництва Рівненського Крайового Народного Руху втрачено, однак підтвердження того, що передача спірного майна все ж відбулася, є наказ Рівненської філії «Діпромісто»№ 28-ос від 07.12.1992 року, інвентарна карточка №12 обліку основних засобів, в якій зазначено: «Передати Рівненському Крайовому Руху господарчий сарай площею 61 кв. м по накладній № 28 від 7.12.1992 року вартістю 10720 крб.», довідка № 61 від 15.02.2000 року видана Рівненською філією «Діпромісто»про отримання грошових коштів за гараж, наказ № 3 від 11.12.1992 року «про придбання сараю-гаража», виданий Рівненським Крайовим Народним Рухом.
Втім, не дивлячись на вищенаведене, 10.03.1993 року розпорядженням Рівненської міської ради народних депутатів міської адміністрації /управи/ №226-р приміщення адмінбудинку та гараж по вул. С. Петлюри, 1, в м. Рівне без відома РК НРУ переданий Регіональному відділенню Фонду державного-комунального майна, внаслідок чого об'єкт опинився на подвійному балансі.
При цьому, відповідно до вищезазначеного розпорядження взяття на баланс спірного майна відбулося на підставі результатів оцінки БТІ, що не є правовстановлюючим документом, а сам факт перебування нерухомого майна на балансі не є підтвердженням права власності на таке майно, тим більш, що зазначений вище облік і передача майна оформлялась без відома та участі Українського козацтва «Волинська Січ", у безпосередньому користуванні якого знаходився спірний гараж.
07.02.1995 року підрозділ Українського козацтва «Волинська Січ», місцезнаходженням якого було також приміщення Народного дому, що по вул. С.Петлюри, 1, в м. Рівне з метою розвитку матеріальної бази та для виконання Указу Президента України від 04.01.1995 року «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва»звернулося до Рівненської Краєвої організації Народного Руху України з проханням передати для їх організації сарай-гараж площею 61 кв.м.
Наслідком такого звернення стало прийняття 17 лютого 1995 року Рівненським Крайовим Народним Рухом наказу № 7 «Про передачу сараю-гаража», а 27 лютого 1995 року було здійснено передачу спірного майна у власність Підрозділу Українського козацтва «Волинська січ».
За таких обставин, враховуючи, що згідно довідки від 15.02.2000р. №61 на рахунок Рівненської філії "Діпромісто" поступили кошти за спірний сарай гараж та за останні роки Українським козацтвом "Волинська Січ" виконаний великий обсяг робіт та витрачені значні кошти на покращення технічного стану сараю-гаража, оздоблення фасаду, що надало будівлі сучасного вигляду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що існують підстави для визнання права власності позивача на зазначене майно, оскільки відповідно до п. 2 ст. 328, 392 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Натомість Львівський апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про відмову в позові, оскільки на виконання розпорядження міської адміністрації від 10.03.1993р. №226-р спірний сарай-гараж був переданий в комунальну власність міста та прийнятий фондом державного-комунального майна на баланс від товариства "Знання", про що свідчить акт №11 прийому-передачі основних фондів від 23.03.1993р. В подальшому гараж переданий на баланс Департаменту економіки міста, а останній, в свою чергу, передав Департаменту міського господарства (розпорядження від 26.07.1996р. №1062-р), правонаступником якого є управління житлово-комунального господарства і у якого починаючи з 2000р. Українським козацтвом "Волинська Січ" орендується спірний гараж на підставі наявного в матеріалах справи договору.
Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки апеляційний господарський суд посилаючись на розпорядження міської адміністрації від 10.03.1993р. №226-р не врахував, що воно не є правовстановлюючим документом і що в порушення вимог ст. 33 ГПК України відповідачами не доведено наявності правових підстав для передачі спірного сараю-гаражу у власність міста, а, відповідно, і законність подальших дій органів місцевого самоврядування відносно розпорядження спірним майном та, відповідно, передачі в оренду.
Зокрема, 10.03.1993 року розпорядженням Рівненської міської ради народних депутатів міської адміністрації /управи/ № 226-р на підставі результатів оцінки БТІ приміщення адмінбудинку та гараж по вул. С. Петлюри, 1, в м. Рівне без відома РК НРУ був переданий Регіональному відділенню Фонду державного-комунального майна, внаслідок чого об'єкт опинився на подвійному балансі. Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, взяття на баланс спірного майна відбулося на підставі результатів оцінки БТІ, що не є правовстановлюючим документом, а сам факт перебування нерухомого майна на балансі не є підтвердженням права власності на таке майно.
Необґрунтованим є і посилання суду апеляційної інстанції на розпорядження виконкому Рівненської міської Ради народних депутатів №1062-р від 26.07.1996 року «Про передачу на баланс департаменту міського господарства будинку по вул. С.Петлюри, 1 з балансу департаменту економіки міста», оскільки в п. 1 цього розпорядження чітко зазначено, що департамент економіки зобов'язаний передати на баланс департаменту міського господарства будинок по вул. С.Петлюри, 1 та договори оренди приміщень згідно з додатком № 1, а не спірний гараж.
Помилковим є і посилання апеляційного господарського суду на рішення № 153 від 18.10.1996 року «Про вилучення і надання земельних ділянок», виданого Рівненською міською радою, оскільки відповідно до вказаного рішення департаменту міського господарства (правонаступник управління житлово-комунального господарства) в постійне користування було надано земельну ділянку по вул. С.Петлюри, 1, в м. Рівне для обслуговування адмінбудинку на підставі вищезазначеного розпорядження міськвиконкому. А надання земельної ділянки для обслуговування адмінбудинку не означає, що відповідачеві тим самим було передано гараж, як споруду для обслуговування адмінбудинку, оскільки, цей об'єкт нерухомості побудований як окрема споруда і тим самим право власності на нього визнається в окремому порядку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та не спростував доводи суду першої інстанції, якими обґрунтовувались підстави для задоволення позову, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення господарського суду Рівненської області, яке прийнято з дотриманням всіх вимог, встановлених до судового рішення постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення».
За таких обставин касаційна скарга підрозділу Українського козацтва "Волинська січ" підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу підрозділу Українського козацтва "Волинська січ" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. у справі №14/258 скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.2008р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий Кота О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.