17 квітня 2013 р.Справа № 1570/5524/2012
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.
- Шевчук О.А.
при секретарі - Троян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1702 грн. 80 коп, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1702,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач станом на 01.09.2012 року має заборгованість зі сплати страхових внесків перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області у розмірі 1702 грн. 80 коп., яка виникла у період з липня по грудень 2010 року внаслідок недоплати відповідачем самостійно визначених у звіті за 2010 рік сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1702 грн. 80 коп. - задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області суму заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1702 грн. 80 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідач своєчасно не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з нього підлягає стягненню у рахунок погашення заборгованості сума у розмірі 1702 грн.80 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п. 3 ст. 11 вказаного Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, та взята на облік в УПФУ в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування - фіксований податок. Тому, вона згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником та платником страхових внесків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є квартал.
Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до пп. 4 п. 8 р. XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року №2461-VІ фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Частина 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних вимог Закону, відповідачем винесено вимоги від 14.06.2010 року №Ф-814 про сплату боргу у розмірі 1702 грн. 80 коп.
Згідно ч.ч.4, 6 ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до п. 7 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Враховуючи викладене, Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі при винесенні вимоги про сплату боргу зі сплати страхових внесків від 14.06.2011 року №Ф-814, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а тому апеляційна скарга відповідача не може бути задоволена.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав сплати зазначеної заборгованості посилаючись на внесені до ч. 15, ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" змін від 07.07.2011 року, відповідно до який фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню, оскільки, в даному випадку, стягується з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік без застосування фінансових санкцій.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 представника залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: