Справа № 369/75/13-к Головуючий у І інстанції Хрипун
Провадження № 11-кп/780/118/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.
Категорія 34 23.04.2013
Іменем України
23 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Полосенка В.С.
суддів Костенко І.В., Матюшка М.П.
при секретарі Гусака О.О.
за участю прокурора Красківського В.П.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року, якою,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Переяславське, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
направлено для відбування покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 30.07.2012 року,-
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року було скасовано звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням і направлено його для відбування покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду Київської області від 30.07.2012 року у вигляді 1 року обмеження волі.
Своє рішення суд мотивував тим, що засуджений за викликами до КВІ Києво-Святошинського району Київської області не з'являвся, за місцем, вказаним в підписці, не проживає і не проживав, про зміну місця проживання КВІ не повідомляв
На дану ухвалу засудженим подана апеляційна скарга, де він просить ухвалу суду скасувати, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що в справі відсутні будь-які докази направлення йому повісток, повідомлень за адресою, де він проживає більше п'яти років, цей факт можуть підтвердити свідки, які мешкають разом з ним, його мобільний номер не змінювався та те, що він не від кого не переховувався.
Так, судом проігноровано вимоги ст.134, 135, 136 КПК України де він був позбавлений можливості приймати участь в слуханні справи 25.01.2013 року та був позбавлений можливості захищати свої права, надати пояснення суду та заявити клопотання.
Крім того зазначає, що копію ухвали від 25.01.2013 року йому було вручено 11.03.2013 року працівником міліції, який зателефонував йому в цей же день.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_2, який просив ухвалу суду скасувати та звільнити ОСОБА_3 з-під варти, прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги, так як ухвала суду є законною, перевіривши та дослідивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції серед інших є неповнота судового розгляду та істотне порушення кримінального процесуального закону.
За змістом ч.4 ст.539 КПК України участь засудженого щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку є обов'язковою.
Зазначених вимог закону суд не дотримався.
Як видно з ухвали суду клопотання ОСОБА_3, звільненого від відбування покарання для його відбування розглядалося за його відсутності.
В матеріалах клопотання будь-які докази на підтвердження належного увідомлення ОСОБА_3 про день, час і місце слухання клопотання, що передбачено ст.136 КПК України відсутні, а тому доводи засудженого про те, що він був позбавлений права приймати участь у розгляді клопотання та захищати свої права, є обґрунтованими.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.78 КК України вирішуючи питання про направлення звільненого ОСОБА_3 від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, суд послався на те, що засуджений за викликами КВІ не з'являється, за місцем, вказаним в підписці - не проживає і не проживав, про зміну місця проживання КВІ не повідомляв, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Однак, питання чи мав ОСОБА_3 реальну можливість виконати покладені на нього обов'язки, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, судом першої інстанції з'ясовано не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповнота судового розгляду та істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому відповідно до ч.1 ст.407 КПК України ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, оскільки цим не погіршується становище ОСОБА_3 і не порушується його право на захист, а апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
В ході проведення апеляційного розгляду в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі засудженого встановлено наступне.
Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 30.07.2012 року ОСОБА_3 було засуджено до покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Зазначений вирок набрав законної сили 15 серпня 2012 року та надійшов на виконання до Києво-Святошинського РВ КВІ в Київській області 25.09.2012 року, якого ж і був поставлений на облік в КВІ.
В матеріалах подання міститься копія виклику ОСОБА_3 на 31.10.2012 року до КВІ Києво-Святошинського району для постановки його на облік, копія подання від 01.11.2012 року начальнику Києво-Святошинського РВ про здійснення приводу ОСОБА_3 до КВІ на 14.11.2012 року та подання начальника Києво-Святошинського РВ КВІ від 19.12.2012 року про передачу матеріалів до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області для проведення розшуку ОСОБА_3
Однак дані про виконання приводу чи розшуку ОСОБА_3 в матеріалах подання відсутні.
Проводячи початкові розшукові дії по встановленню місцезнаходження ОСОБА_3 працівник підрозділу інспекції запит за місцем роботи засудженого, яка зазначена у вироку не зробив, встановлення родичів ОСОБА_3 та їх опитування не провів.
Крім того, будь-які докази належного увідомлення ОСОБА_3 про виклик його до КВІ в матеріалах клопотання відсутні (повістки, розписки з відміткою про отримання), як і письмові попередження про можливість відміни покарання з випробуванням, направлення для відбування призначеного покарання.
Сам ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він ніяким чином від виконання вироку не ухилявся, за адресою в АДРЕСА_2 проживає постійно з кінця 2007 р. та працює в ТОВ «Променергокомплектація» з 2008 р., однак ні за місцем проживання, ні за місцем його роботи будь-яких викликів до КВІ не надходило, не зважаючи, що іншу кореспонденцію він отримував. В будинку, де він мешкає, проживає близько 15 чоловік, проте про його виклик до КВІ йому ніхто не повідомляв.
Відповідно до ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в т.ч. на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Крім того, за змістом ст.138 КПК України поважними причинами неприбуття на виклик серед інших є несвоєчасне одержання повістки про виклик, інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
А тому, з огляду на дані вимоги закону неналежне увідомлення ОСОБА_3 про виклик об'єктивно унеможливлювало його з'явлення до КВІ, а тому є поважною причиною неприбуття на виклик, а відповідно не може свідчити про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення.
Враховуючи вищенаведене підстав для задоволення клопотання КВІ колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2013 року про направлення ОСОБА_3 , звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 30.07.2012 року скасувати, постановивши нову ухвалу.
В задоволенні клопотання начальника Києво-Святошинського РВ КВІ Київської області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення в місця позбавлення волі ОСОБА_3 відмовити.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в СІЗО ДПС України в м.Києві та Київській області скасувати, звільнивши ОСОБА_3 з-під варти негайно.
Судді: ________________ ________________ ____________________