Справа: № 2а-9467/11 Головуючий у 1-й інстанції: Оладько С.І. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
23 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 19.05.2011 року звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ у м. Ірпені Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 % від мінімальної пенсії за віком, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30%, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.12.2010 року по 01.06.2011 року.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2011 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити доплату до пенсії, починаючи з 01.12.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, дитиною війни та особою, яка проживає на території радіоактивного забруднення. Дані обставини підтверджуються відповідними посвідченнями.
У відповідності до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, розмір пенсії підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
Відповідно до ст. 51 цього Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії, визначена у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказана пенсія виплачувалася частково у розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року у розмірі 5 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а доплата за проживання на території радіоактивного забруднення виплачувалася в сумі 5,20 грн., що встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу, як дитині війни, виплачувалося грошове утримання в розмірі 49 грн. 80 коп., що передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено 30% мінімальної пенсії за віком.
З огляду на те, що Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року та постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, відповідач неправомірно виплачував позивачу додаткову пенсію та доплату за проживання на території радіоактивного забруднення в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26.10.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Н.І. Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О. Сорочко
.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.