справа № 179/490/13-к
провадження № 1/179/44/13
23 квітня 2013 р. Магдалинівський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Новік Д.І.
при секретарі - Рибалко О.Ю.
за участю прокурора - Ровного І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чернещина Драбівського району Черкаської області, громадянина України, українця, освіта неповна середня, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
Підсудний ОСОБА_1, в середині квітня 2012 року, більш точної дати досудовим слідством не встановлено, близько 22 години, знаходячись в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_2, матеріали кримінальної справи відносно якого були виділені та розглянуті і останнього згідно вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.3 - 185 ч.3 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки та шість місяців, шляхом вільного доступу, пройшли на територію домоволодіння, що належить ОСОБА_3, розташованому по АДРЕСА_2, звідки підсудний ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливої заінтересованості, таємно викрали металевий швелер № 150, довжиною 4 м., загальною вартістю 400 гривень, з розрахунку вартості 1 м. швелера 100 гривень, який належить ОСОБА_4, після чого, з місця скоєнні злочину з викраденим зникли, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на суму 400 гривень.
Будучи допитаним в якості підсудного ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочині визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював та пояснив суду, що дійсно по сусідству з ним по АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2, з яким у нього склались дружні стосунки, і ОСОБА_2 до нього періодично почав навідуватись, де проводив вільно час. В середині квітня 2012 року, більш точної дати він не пам'ятає, за місцем його проживання прийшов ОСОБА_2 і запропонував піти та скоїти крадіжку якось майна з домоволодіння ОСОБА_3, яка проживає практично поряд біля нього, тільки на протилежній стороні вулиці, з метою подальшої реалізації викраденого та виручення коштів. Йому було відомо, що ОСОБА_3 проживає одна. На його пропозицію скоїти крадіжку з домоволодіння ОСОБА_3, він погодився, після чого, в той же день близько 22 години, він разом з ОСОБА_2 направились до домоволодіння ОСОБА_3, а саме вони пройшли зі сторони присадибної ділянки, через сусідський нежилий двір, і коли прийшли до двору, то зайшли на територію двору, так як в цій частині двір не був огородженим, і попрямували до сараю і в районі розташування сараю, вони виявили металевий швелер, який одразу вирішили викрасти, після чого взяли в руки даний швелер і понесли швелер на вихід з двору по присадибних ділянках, і заховали даний викрадений ними металевий швелер в кущах одного з нежилих домоволодінь на АДРЕСА_2, так як домовились реалізувати швелер в якості металобрухту на наступний день. Наступного дня, близько 8 години, ОСОБА_2 приїхав по місцю його проживання на велосипеді, після чого вони разом направились до місця, де вони заховали викрадений з домоволодіння ОСОБА_3 металевий швелер, де навантаживши швелер на велосипед, направились по місцю проживання чоловіка на прізвище ОСОБА_5, якому разом в двох і реалізували викрадений ними швелер, в якості металобрухту. На терезах, швелер заважив близько 100 кг., за який ОСОБА_5 їм заплатив близько 170 грн., точно він не пам'ятає, які вони розділили порівну, після чого направились кожен у своїх справах. Даний викрадений ними швелер був близько 4 м. довжини. Свою частину виручених коштів він витратив на цигарки, продукти харчування, де свої кошти витратив ОСОБА_2 йому не відомо.
Незважаючи на повне визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 його провина в скоєнні інкримінованого йому злочині, повністю підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених у судовому засіданні.
Вказані обставини також повністю підтверджуються: заявою про злочин ОСОБА_4 (а.с. 5); протоколом огляду місця скоєння злочину від 04 липня 2012 року (а.с. 7), в ході якого було оглянуте житлове домоволодіння ОСОБА_3, розташоване в АДРЕСА_2; довідкою вартості викраденого майна (а.с. 12).
Інші докази, які були добуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, в зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченого ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 в таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного ОСОБА_1, який повністю визнав себе винним у скоєному злочині та щиро покаявся в скоєному, активно сприяв в розкритті злочину, раніше не судимий, страдає тяжкими захворюваннями, потерпілий претензій матеріального та морального характеру не має, що суд відносить до обставин, які пом'якшують його покарання. Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання судом не встановлено. З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному ОСОБА_1 покарання не пов'язаного з позбавленням волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд залишити до набрання вироком законної сили.
На вирок може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку.
Головуючий: суддя Новік Д.І.