18.04.2013Справа N 522/8143/13
Провадження № 2-о/522/208/13
18 квітня 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Нікітіної С.Й.
при секретарі - Віноградовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Одесі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" про тлумачення умов договору, за участю заінтересованої особи - Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт", -
Заявник, ТОВ "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД", звернувся до суду із заявою про тлумачення умов договору про надання послуг № КД-4282 від 08.09.2003 року (Договір), укладеного між Заявником та ДП „Одеський морський торговельний порт" (Порт), щодо припинення цього договору у разі та після того, як Закон України „Про морські порти України" (Закон про порти) набере чинності.
На думку Заявника, умови Договору слід тлумачити таким чином, що Договір буде припинений у разі припинення зобов'язань, що ним передбачені, у зв'язку із неможливістю їх виконання, навіть не дивлячись на те, що таке припинення прямо не передбачене Договором, в силу того, що таке припинення передбачене законом, а саме статтею 607 Цивільного кодексу України (ЦК України) та статтями 202, 205 Господарського кодексу України (ГК України).
У судове засідання представник Заявника надав заяву, якою підтримає подану заяву та просить слухати справу у його відсутність.
Представник заінтересованої особи Одеського морського торгового порту надав до судового засідання заяву, у якій просить слухати справу у його відсутність, залишає винесення рішення по справі на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява Заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.
08.09.2003 року між Заявником та Портом був укладений договір про надання послуг № КД-4282.
У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору Порт прийняв на себе зобов'язання щодо виконання для Заявника комплексу робіт (послуг), визначених Договором, щодо забезпечення виконання Заявником комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальні роботи), а Заявник прийняв на себе зобов'язання приймати та оплачувати виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість послуг, що надаються Портом, складає 15% від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалки), що оплачуються за акордною ставкою. Для визначення вартості послуг, що надаються Портом, під комплексом навантажувально-розвантажувальних робіт слід розуміти роботи, що оплачуються за акордними ставками у відповідності до пункту 2.1.2 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 188 від 12.03.2003 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - „Збірник тарифів").
Відповідно до пункту 4.1.1. Договору, зазначена в пункті 4.1. вартість послуг Порту є договірною ціною.
Таким чином, сторони домовились, що вартість послуг Порту за Договором розраховується на базі акордних ставок, передбачених Збірником тарифів, що їх застосовує Заявник при виконанні робіт та наданні послуг, пов'язаних із обробленням вантажів, на користь клієнтів Заявника.
17.05.2012 р. був прийнятий Закон про порти.
Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону про порти передбачено, що цей Закон набирає чинності через 12 місяців з дня його опублікування.
Закон про порти було офіційно опубліковано в газеті „Голос України" (№ 107) 13.06.2012р.
Таким чином, Закон про порти набирає чинності 14.06.2013 р.
Стаття 21 Закону про порти передбачає, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Таким чином, в розумінні статті 21 Закону про порти після того, як вказаний Закон набере чинності, державному регулюванню підлягатимуть виключно тарифи на портові збори, а також на спеціалізовані послуги, які надаються у морських портах суб'єктами природних монополій, перелік яких підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України. Тарифи на всі інші послуги, що надаються в морських портах, не підлягатимуть державному регулюванню та встановлюватимуться на вільних договірних засадах.
Станом на момент розгляду заяви Заявника перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та які підлягатимуть державному регулюванню, Кабінетом Міністрів України не затверджений.
Разом із тим, у відповідності до статті 1 Закону України „Про природні монополії" (далі - „Закон про монополії") до числа суб'єктів природних монополій належать суб'єкти господарювання (юридичні особи) будь-якої форми власності, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Відповідно до цієї ж статті природною монополією є стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).
Статтею 5 Закону про монополії затверджений перелік сфер (галузей) господарювання, в яких товарний ринок існує у стані природної монополії, у зв'язку із чим суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність у цих галузях, є суб'єктами природних монополій, а їх діяльність підлягає державному регулюванню. До цього переліку, серед іншого, включені спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у відповідності до Закону про монополії у стані природної монополії надаються не всі послуги у морських портах, а лише ті із них, що включені до переліку спеціалізованих послуг портів, що повинен бути затверджений Кабінетом Міністрів України.
Втім, станом на момент подання цієї заяви вищезазначений перелік Кабінетом Міністрів України не затверджений.
Таким чином, у відповідності до чинного законодавства стан природної монополії не поширюється на ринок послуг, що надаються у морських портах України.
З вищезазначеного слідує, що після того, як Закон про порти набере чинності, тарифи на роботи та послуги, пов'язані із обробленням вантажів у портах України (навантажувально-розвантажувальні роботи), в тому числі, роботи та послуги, передбачені пунктом 2.1.2 Збірника тарифів, не підлягатимуть державному регулюванню та будуть встановлюватись на вільних договірних засадах, якщо тільки Кабінетом Міністрів України не буде затверджений перелік спеціалізованих послуг, які надаються у морських портах суб'єктами природних монополій, та вищезазначені роботи та послуги, пов'язані із обробленням вантажів, не будуть включені до вказаного переліку.
Це, в свою чергу, означає, що після того, як Закон про порти набере чинності, і якщо роботи та послуги, пов'язані із обробленням вантажів, не будуть включені до вищезазначеного переліку спеціалізованих портових послуг, відпадуть правові підстави застосовувати по відношенню до цих робіт та послуг акордні ставки, передбачені Збірником тарифів, оскільки тарифи на ці роботи та послуги будуть вільними та визначатися на договірних засадах у договорах між підприємствами, що надають ці послуги, та їх клієнтами.
Тобто, при настанні вищезазначених обставин, Заявник не буде зобов'язаний застосовувати акордні ставки, передбачені Збірником тарифів, до послуг, пов'язаних із обробленням вантажів, що будуть надаватись Заявником на користь своїх клієнтів.
Пункт 6 Прикінцевих положень Закону про порти містить доручення Кабінету Міністрів України забезпечити проведення реорганізації державних підприємств - морських портів.
Пункт 1) статті 1 Закону про порти передбачає створення адміністрації морських портів України - державного підприємства, утвореного відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону про порти АМП утворюється з метою:
1) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту;
2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки;
3) організації та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту;
4) організації та забезпечення безпеки мореплавства;
5) збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України;
6) організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення;
7) організації та координації аварійно-рятувальних робіт;
8) організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту;
9) забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
10) забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту;
11) надання допомоги потерпілим;
12) визначення районів обов'язкового використання буксирів;
13) справляння та цільового використання портових зборів;
14) координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії;
15) забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту;
16) контролю і підтримання оголошених глибин.
Таким чином, виконання комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальні роботи) та/або послуг щодо забезпечення виконання вказаних робіт до мети діяльності АМП, передбаченої Законом про порти, не відноситься.
На виконання положень Закону про порти, Кабінетом Міністрів України було прийняте Розпорядження № 133-р від 04.03.2013 р. „Про погодження пропозиції щодо реорганізації підприємств морського транспорту"
Пунктом 1 вказаного Розпорядження було передбачено погодитись із пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо:
- реорганізації державних підприємств морського транспорту за переліком згідно з додатком (додаток до цього Розпорядження містить перелік, до якого включені всі державні підприємства - морські порти, в тому числі ДП „Одеський морський торговельний порт") шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів;
- утворення внаслідок виділу державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та віднесення його до сфери управління Міністерства інфраструктури.
На виконання вищезазначеного Розпорядження Міністерством інфраструктури України було прийнято Наказ № 163 від 19.03.2013 р., пунктом 1 якого було передбачено реорганізувати державні підприємства морського транспорту за переліком згідно з додатком 1 (до цього переліку включені всі державні підприємства - морські порти, в тому числі ДП „Одеський морський торговельний порт") шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворити внаслідок виділу АМП.
Таким чином, вищезазначені нормативно-правові акти передбачають передачу всіх стратегічних об'єктів портової інфраструктури, що станом на сьогоднішній день знаходяться на балансі державних підприємств - морських портів, в тому числі, ДП „Одеський морський торговельний порт", на баланс новоутвореного державного підприємства - АМП.
Визначення поняття стратегічні об'єкти портової інфраструктури міститься у пункті 14 статті 1 Закону про порти. Зокрема, до стратегічних об'єктів портової інфраструктури відносяться об'єкти права державної власності - гідротехнічні споруди, об'єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден.
У відповідності до пункту 4 статті 1 Закону про порти до числа гідротехнічних споруд як об'єктів портової інфраструктури відносяться, серед іншого, причали.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону про порти до числа об'єктів портової інфраструктури загального користування відносяться, серед іншого, акваторії портів.
Таким чином, в розумінні Закону про порти портові акваторії та причали відносяться до стратегічних об'єктів портової інфраструктури, у зв'язку із чим підлягають передачі з балансів державних підприємств - морських портів (в тому числі, ДП „Одеський морський торговельний порт") на баланс АМП.
Пункт 1.3 Договору, укладеного між Портом та Заявником, передбачає, що послуги, які надаються Портом у відповідності до умов Договору, виконуються в межах території та акваторії Порту, переважно на причалах №№ 7, 8.
Крім того, до числа обов'язків Порту, у відповідності до п. 3.1.1. Договору, відноситься, серед іншого, організація та забезпечення постановки суден до вказаних та інших причалів для їх обробки (виконання навантажувально-розвантажувальних операцій).
З вищезазначеного слідує, що наявність акваторії та відповідних причалів на балансі Порту є невід'ємною умовою, необхідною для надання Портом послуг, передбачених Договором. У зв'язку із цим передача акваторії та причалів з балансу Порту та баланс АМП (див. вище) зробить неможливим надання вказаних послуг з боку Порту.
Як передбачено статтею 607 ЦК України", статтями 202, 205 ГК України, однієї із підстав припинення цивільно-правових та господарсько-правових зобов'язань є припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Все вищевикладене надає достатні правові підстави тлумачити пункти 1.3, 3.1.1., 4.1., 4.1.1. Договору таким чином, що за умови та після того як Закон України „Про морські порти України" набере чинності, і якщо роботи та послуги, пов'язані з обробленням вантажів у портах України, не будуть включені до переліку спеціалізованих послуг, які надаються у морських портах суб'єктами природних монополій, що буде затверджений Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із чим відпадуть правові підстави застосовувати по відношенню до цих робіт та послуг акордні ставки, передбачені Збірником тарифів; та/або за умови та після того як акваторія та причали Порта будуть передані на баланс АМП, подальше виконання взаємних зобов'язань сторін, передбачених Договором, зокрема, зобов'язання Порту надавати передбачені Договором послуги та зобов'язання Заявника оплачувати ці послуги, буде неможливим через відсутність бази для розрахунку вартості вказаних послуг та/або відсутність у Порту стратегічних об'єктів портової інфраструктури (акваторії та причалів), необхідних для надання цих послуг, у зв'язку із чим вказані зобов'язання слід буде вважати такими, що припинилися через неможливість їх виконання.
В якості додаткового аргументу на користь вищезазначеного тлумачення умов Договору слід зазначити, що між Заявником та Портом укладені та діють цілий ряд інших договорів про надання послуг.
На підставі цих договорів Порт надає Заявнику цілий ряд платних послуг, необхідних для забезпечення господарської діяльності Заявника на території Порту, зокрема, послуги щодо обробки вагонів, системно-технічного обслуговування та програмного забезпечення, технологічного забезпечення навантажувально-розвантажувальних робіт, забезпечення навантажувально-розвантажувальних робіт необхідним підйомним обладнанням, обслуговування засобів протипожежної безпеки, утримання служби цивільної оборони, та ін.
Заявник сплачує вартість всіх вищезазначених послуг Порту не за акордними ставками, передбаченими Збірником тарифів, а на підставі вільних тарифів, погоджених сторонами у кожному відповідному договорі.
У зв'язку із цим це Рішення не стосується всіх вищезазначених договорів, а лише Договору про надання послуг № КД-4282 від 08.09.2003 р., оскільки базою для розрахунку вартості послуг Порту за цим Договором (на відміну від всіх інших вищезазначених договорів) є акордні ставки, передбачені Збірником тарифів.
При цьому після того, як відпадуть правові підстави застосовувати акордні ставки, передбачені Збірником тарифів, по відношенню до робіт та послуг, пов'язаних із обробленням вантажів у портах (див. вище), у зв'язку із чим зникне база розрахунку вартості послуг Порту, передбачених Договором, достатні правові підстави для використання іншої бази для розрахунку вартості цих послуг також будуть відсутні через те, що всі послуги, які необхідні для забезпечення господарської діяльності Заявника на території Порту, зокрема для надання Заявником послуг, пов'язаних із обробленням вантажів, на користь своїх клієнтів, надаються Портом за вищезазначеними окремими договорами та оплачуються Заявником за окремими вільними тарифами.
Окремо слід відмітити відсутність достатніх правових підстав для заміни сторони за Договором про надання послуг (АМП замість Порту) в порядку правонаступництва (не дивлячись на передачу акваторії та причалів Порту на баланс АМП), у зв'язку із тим, що Закон про порти не передбачає покладення на АМП функцій щодо надання подібних послуг.
Договір прямо не передбачає припинення Договору у разі неможливості виконання зобов'язань, що ним передбачені. Однак пункт 9.5 Договору передбачає, що у питаннях, які не врегульовані Договором, сторони повинні керуватись чинним законодавством України.
Вищезазначений пункт 9.5 Договору слід тлумачити таким чином, що Договір буде припинений у разі припинення зобов'язань, що ним передбачені, у зв'язку із неможливістю їх виконання, навіть не дивлячись на те, що таке припинення прямо не передбачене Договором, в силу того, що таке припинення передбачене законом, а саме статтею 607 ЦК України та статтями 202, 205 ГК України.
Відповідно до частини 2 статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (в тому числі, договору).
На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 213 ЦК України, статтею 15 ЦПК України, суд -
Тлумачити умови Договору про надання послуг № КД-4282 від 08.09.2003 року, укладеного між ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" та ДП „Одеський морський торговельний порт", зокрема, пункти 1.3, 3.1.1., 4.1., 4.1.1., 9.5 таким чином, що за умови та після того як Закон України „Про морські порти України" набере чинності та/або за умови та після того як акваторія та причали ДП „Одеський морський торговельний порт" будуть передані на баланс ДП „Адміністрація морських портів України", подальше виконання взаємних зобов'язань сторін, передбачених цим Договором, зокрема, зобов'язання ДП „Одеський морський торговельний порт" надавати передбачені Договором послуги та зобов'язання ТОВ „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД" оплачувати ці послуги, буде неможливим через відсутність бази для розрахунку вартості вказаних послуг та/або відсутність у ДП „Одеський морський торговельний порт" стратегічних об'єктів портової інфраструктури (акваторії та причалів), необхідних для надання цих послуг, у зв'язку із чим цей Договір слід буде вважати таким, що припинився, через припинення зобов'язань, що ними передбачені, у зв'язку із неможливістю їх виконання.
Рішення набирає чинності через 10 днів з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.
Суддя