12 квітня 2013 року Справа № 1083/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.,
судді Запотічний І.І.
секретар судового засідання Васильків А.А.
за участю представників:
від позивача Тиндик Р.В.
від відповідача Пельо О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року у справі № 2а-9055/11/1370 за позовом ПП «ТЕД» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «ТЕД» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень виданих ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, на підставі акта перевірки від 15.03.2011 року за № 255/23-1/31121111 в зв'язку з недостовірністю та незаконністю висновків (відомостей) про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «ТЕД» та контрагентом-постачальником ТзОВ «Екопласт-Львів», які здійснювались протягом липня та серпня 2010 року, та скасування прийнятих ДПІ у Жидачівському районі Львівської області податкових повідомлень-рішень від 29.03.2011 року за № 0000222320/4596, №0000212320/4595.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки посадових осіб в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, позивач вважає, що відсутні будь-які правові підстави вважати договір, укладений між ним та вказаним в акті контрагентом, нікчемним. Також, в позовній заяві зазначається про відсутність порушень позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до якої останній просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду, та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог ПП «ТЕД» відмовити повністю з підстав.
Позивачем не могли здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Екопласт-Львів», оскільки зазначений контрагент прозвітував перед відповідними податковими органами за перевірені податкові періоди з нульовими показниками, податкова звітність прийнята до відома, аналіз інших показників податкової звітності та дані інших податкових органів вказують про неможливість фактичного здійснення господарських операцій даним суб'єктом господарювання.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача підтримує вимоги поданої апеляційної скарги.
Відповідно до поданих відповідачем документів, та вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державну податкову інспекцію у Жидачівському районі Львівської області слід замінити її правонаступником Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи відповідачем проведено перевірку ПП «ТЕД» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 255/23-1/31121111 від 15.03.2011 року.
На підставі даного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011 року, якими позивачу нараховано грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток в сумі 224282,82 грн., в тому числі 179426,25 грн. за основним платежем та 44856, 57 грн. за штрафними санкціями; та за платежем податок на додану вартість в сумі 179426,25 грн., в тому числі 143541 грн. за основним платежем та 35885,25 грн. за штрафними санкціями.
Як вбачається із акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, підставою для визначення сум грошових зобов'язань стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягають у незаконному віднесенню до валових витрат та валового доходу сум з вартості безтоварних нікчемних операцій, що призвело до заниження податку на прибуток та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із віднесенням до податкового кредиту ПДВ з безтоварних нікчемних операцій, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у господарських відносинах з ТзОВ «Екопласт - Львів» з приводу купівлі товару - скло некондиційне /склобій/. В підтвердження обставин виконання між сторонами господарських операцій позивачем представлено суду як докази по справі первинні бухгалтерські документи - податкові накладні та накладні за липень та серпень 2010 року, залізничні накладні, договір, платіжні доручення, а також ліцензію, наказ № 2 від 03.01.2010 р., Акти за 2010 рік, в т. ч. за липень та серпень 2010 р., ліцензія, договір з контрагентом на поставку склобою у 2010 році.
Приватне підприємство «ТЕД» на підставі отриманої ліцензії серії АВ№115468 у 2010 році здійснювало господарську діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (склобою). Заготовлену сировину ПП «ТЕД» постачало на АТ «Ветропак Гостомельський склозавод» залізничним транспортом на підставі укладеного договору поставки № 03/15 від 19.02.2010 р. Перед здійсненням поставок ПП «ТЕД» власними силами та засобами здійснювало передпродажну підготовку товару /очищення від сторонніх домішок, сортування за видами, подрібнення тощо/ у порядку затвердженому на підприємстві, про що складені відповідні Акти, зокрема за липень та серпень 2010 р. Як докази по справі суду надані копії залізничних накладних за липень та серпень 2010 року, що підтверджують реальність здійснення ПП «ТЕД» господарської діяльності, а саме наявність товару та поставку його контрагенту.
За вказаними операціями позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по ПДВ за фактом придбання товарів, а також валовий дохід та податкові зобов'язання з ПДВ по реалізації товару контрагенту, що підтверджено актом перевірки.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом. А отже, позивач не може бути позбавлений права на валові витрати та податковий кредит у зв'язку із неналежним звітуванням та неналежною сплатою податків його контаргентами.
Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує виключно твердженням про відсутність поставок товарів (робіт, послуг), а тому виписані накладні та податкові накладні не можуть бути використані при формуванні валових витрат та податкового кредиту. Такий висновок ґрунтується на фактах нікчемності вчиненого позивачем правочину.
Однак, із врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ТзОВ «Екопласт-Львів», оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Долучені до матеріалів справи документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, актами приймання-передачі виконаних робіт податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, іншими письмовими документами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Відповідачем не надано доказів наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, або фактів, які б свідчили про їх нікчемність.
Доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) обґрунтовано не було прийнято судом першої інстанції до уваги відповідно до положень статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно приписів якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200,205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року у справі № 2а-9055/11/1370 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.