33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"23" квітня 2013 р. Справа № 918/454/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шлапак Наталії Анатоліївни
про стягнення в сумі 6 508 грн. 91 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
В засіданні приймали участь:
від позивача : Звольська Н.О., дов. від 19.01.2012 року
від відповідача : не з'явився
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Логістікс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Шлапак Наталії Анатоліївни (далі - відповідач) про стягнення 6 508,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
19.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № КТ-1107 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця продукти харчування, надалі-продукція, партіями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
Продавцем на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу продукцію на суму 5 843,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 271043 від 19.12.2012 року на суму 188,07 грн., № 271042 від 19.12.2012 року на суму 899,88 грн., № 271038 від 19.12.2012 року на суму 4 755,06 грн.
Відповідач свій обов'язок щодо оплати товару, передбачений п. 5.2. договору, виконав частково, оплативши 179,98 грн., відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 663,03 грн.
За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач у порядку п. 7.2. договору та ст. 625 ЦК України нарахував пеню, розмір якої склав 214,11 грн., штраф в розмірі 566,30 грн., 3% річних на суму 42,82 грн. та 22,65 грн. інфляційних.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 197, 198, 216, 217, 218 ГК України.
Ухвалою суду від 04.04.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 16.04.2013 року.
Ухвалою суду від 16.04.2013 року розгляд справи відкладено на 23.04.2013 року.
23.04.2013 року позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме: про відмову від пені в розмірі 214,11 грн. та штрафу в розмірі 566,30 грн.
Вказана відмова прийнята судом, оскільки подана повноважними представником у порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № КТ-1107 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця продукти харчування, надалі-продукція, партіями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору незалежно від результатів своєї господарської діяльності (п. 1.1. договору).
За п. 1.2. договору асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід'ємними частинами даного договору, виписаними продавцем, і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами.
Ціни на кожну партію продукції погоджуються додатково в залежності від цін виробників та підтверджуються накладними на відпуск продукції, виписаними продавцем. Під партією розуміють продукцію, яка зазначена в окремій накладній (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 1.4. договору суму договору складає сума всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання продукції.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору продавець постачає продукцію партіями згідно з наданого покупцем замовлення. Замовлення подається у письмовій формі з зазначенням дати, завірене підписом відповідальної особи і передається продавцю телефонограмою або факсимільним способом зв'язку не пізніше двох днів до бажаної дати поставки партії продукції. В окремих випадках за згодою сторін замовлення може бути подане в іншій формі. У замовленні обов'язково повинно бути вказано найменування продукції, кількість кожного виду, термін та пункт поставки продукції.
Як встановлено судом, продавцем на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 5 843,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 271043 від 19.12.2012 року на суму 188,07 грн., № 271042 від 19.12.2012 року на суму 899,88 грн., № 271038 від 19.12.2012 року на суму 4 755,06 грн.
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесення готівки в касу продавця. В платіжних документах вказується дата укладення даного договору, реквізити накладних, по яким проводиться проплата. Оплата за отриману партію продукції проводиться не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товарної партії.
У силу вимог ст.ст. 33, 34 позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами.
Суд, дослідивши надані позивачем накладні, встановив, що останні в графі «Договір» не містять посилання на договір № КТ-1107 від 19.12.2012 року. Натомість в них зазначено: по прайсу.
Так само квитанція, надана позивачем у підтвердження факту часткової оплати, не містить жодних відомостей, пов'язаних з договором № КТ-1107 від 19.12.2012 року.
На вимогу суду, позивачем замовлень на поставку продукції не надано.
Враховуючи, що зміст договору не дає можливості визначитися ні з асортиментом товару, ні його ціною, відтак встановити, що надані позивачем накладні видавалися саме на виконання договору № КТ-1107 від 19.12.2012 року, суд не може.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.
Накладні, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Оскільки відповідачем не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар згідно з накладними, на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак у суду відсутні підстави вважати, що поставка не відбулася.
Так само відповідачем не надано доказів повної оплати поставленого товару.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, з врахуванням часткової оплати в розмірі 179,98 грн., що стверджується фіскальним чеком, складає 5 663,03 грн.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.
Отже, при стягненні заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не є обов'язковим, оскільки обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 5 663,03 грн.
Крім того, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 42,82 грн. та інфляційні на суму 22,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення: перших - на суму 42,81 грн., других - на суму 11,33 грн.
Крім того, як зазначалося, позивач подав відмову від пені в розмірі 214,11 грн. та штрафу в розмірі 566,30 грн., яка прийнята судом.
За п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Шлапак Наталії Анатоліївни (вул. Лятуринської,24, м. Костопіль, Костопільський район, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний номер 3068411584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логістікс» (вул. Дворецька,93, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 37198169) 5 663,03 грн. основного боргу, 11,33 грн. інфляційних, 42,81 грн. 3% річних, 1 717,06 грн. судового збору.
3. У задоволенні стягнення 0,01 грн. 3% річних та 11,32 інфляційних відмовити.
4. Провадження у справі в частині стягнення 214,11 грн. пені та 566,30 грн. штрафу припинити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 23.04.2013 року.
Суддя Андрійчук О.В.