09 квітня 2013 року № 9104/25744/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
11 жовтня 2011 року позивач - ТзОВ «Гриф-М» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 69 Т.1) просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002662300/23323 від 19.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 214 173,4 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності матеріальних ресурсів, виробничих потужностей є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами, які у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що відповідачем протиправно донараховано йому грошове зобов'язання з ПДВ на суму 214 173,4 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами мають реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які характерні для даного виду господарських операцій. Відомості про контрагентів позивача на момент здійснення господарських правовідносин були внесені до ЄДРЮОФОП, які мали свідоцтва платників ПДВ, а тому мали право видати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідних звітних періодах.
Усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 22.08.2011 року по 29.09.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Гриф-М» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Будспецмонтаж», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Укрпрестижсервіс-М», ТзОВ «Еклопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Віктор Ко», а також з іншими підприємствами з ознаками фіктивності та реально діючими СПД за період 2009-2010 років.
Результати вказаної перевірки оформлені актом № 2219/254/23-1/13840827 від 05.09.2011 року відповідно до висновків якого позивачем допущено порушення вимог пп.7.2.1, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 171338,7 грн. та завищено від'ємне значення ряд. 18.2 податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року в сумі 130 грн.
На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0002662300/23323 від 19.09.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 214173,4 грн, в тому числі: 171338,7 грн за основним платежем та 42834,7 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що обставини реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Вілмат-Електрик», ПП «Львівкомфортбуд-К», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ТзОВ «Іртас» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про безпідставність відображення платником податку в податковому обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ПП «Вілмат-Електрик» (Продавець) та ТзОВ «Гриф-М» укладено договір № 03/2009 від 03.03.2009 року згідно умов якого Продавець поставляє, а Покупець купує товар - механізми та агрегати, сировину, промислову продукцію, матеріали в кількості і по цінах, які зазначені в накладних на кожну окрему партію товару (а.с. 125 Т.1).
На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи долучено копії складених сторонами договору видаткових та податкових накладних про поставку будівельних матеріалів на загальну суму 329 514,47 грн, в тому числі ПДВ 56 919,08 грн. Розрахунки між сторонами договору проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень. Сальдо станом на 31.12.2010 року становить 11831,21 грн. Вищезазначені документи зі сторони ПП «Вілмат-Електрик» підписані його директором ОСОБА_2 (а.с. 119-124, 126-169 Т.1)
Також, на підставі усних домовленостей ПП «Львівкомфортгруп-К» поставило позивачу будівельні матеріали на загальну суму 9340,68 грн, в тому числі ПДВ 1556,78 грн. На підтвердження взаєморозрахунків з вказаним контрагентом, позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових та податкових накладних на вказану вище суму, які підписані директором ПП «Львівкомфортгруп-К» ОСОБА_3 (а.с. 112-117 Т.1). Взаєморозрахунки між вказаними суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 111 Т.1).
Податковим органом під час проведення перевірки також встановлено, що на формування податкового кредиту за період, що перевірявся мали вплив взаємовідносини ТзОВ «Гриф-М» з ТзОВ «Екопласт-Львів», згідно яких останнім позивачу поставлено будівельні матеріали на загальну суму 99784,26 грн, в тому числі ПДВ - 16630,71 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, які зі сторони ТзОВ «Екопласт-Львів» підписані директором - ОСОБА_3 (а.с. 86-99 Т.1). Розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 207-210 Т.1). Станом на 31.12.2010 року сальдо становить 56000 грн.
Між ТзОВ «Гриф-М» (замовник) та ТзОВ «Іртас» (генпідрядник) були укладені договори на проведення окремих видів та комплексів підрядних робіт за № 04/03 від 03.03.2010 року, за № 07/05-С від 12.05.2010 року, за № 03/С-02 від 01.02.2010 року, за № 05/04-С від 03.03.2010 року, за № 08-С/09 від 01.08.2010 року, за № 07/С-06 від 01.07.2010 року, за № 06/С-05 від 01.06.2010 року, за № 06/Са-05 від 01.06.2010 року (а.с. 211-219 Т.1, 26-41 Т.2).
Відповідно до умов вищенаведених договорів, замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе виконання частини робіт згідно кошторису по поточному ремонту: сходової клітки в ж/б № 9 по вул. Скрипника у м. Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б № 18 по вул. Пісковій, ж/б № 1; по вул. Крупярській та поточному ремонту каналізації по вул. Личаківській, 113 у м. Львові; по поточному ремонту сходових грат в ж/б за № 125б по вул. Кривоноса, поточному ремонту сходової клітки в ж/б №63 по вул. Личаківській у м. Львові; по ремонту сходових кліток в ж/б № 14 по вул. Драгана у м. Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б № 9 по вул. Скрипника у м. Львові; по ремонту шатрових покрівель в ж/б № 10 по вул. Кониського, в ж/б № 46 на вул. Личаківській та покрівлі навчального корпусу Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг по вул. Новознесенській, 14 у м. Львові; по поточному ремонту сходових кліток в ж/б № 12 по вул. Вернадського, ж/б № 11 по вул. Сковороди, ж/б № 71 по вул. Личаківській, ж/б № 11 по вул. Кармалюка, ж/б № 11 по вул. Заньковецької та ремонту покрівлі навчального корпусу Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг по вул. Новознесенській, 14 у м. Львові; по поточному ремонту сходової клітки в ж/б № 5 по вул. Кармалюка, ж/б № 61 по вул. Личаківській, ж/б № 13 по вул. Вишенській, ж/б № 22 по вул. Лисенка та поточному ремонту покрівлі в ж/б № 3а по вул. Солодовій, ж/б № 5а по вул. Некрасова, ж/б № 29 по вул. Лисенка, ж/б № 25 по вул. Лисенка у м. Львові, по поточному ремонту сходової клітки в ж/б № 9 по вул. Скрипника та по вул. Лисенка у м. Львові.
На підтвердження виконання даних договорів позивачем додано до матеріалів справи копії прибуткових та податкових накладних, платіжних доручень, довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, які зі сторони ТзОВ «Іртас» підписані його директором ОСОБА_2 (а.с. 171-206 та 220-251 Т1, 1-25 та 42-145 Т.2).
Суд апеляційної інстанції дослідивши в сукупності господарські операцій, які були предметом перевірки, а також наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів не підтверджують реальність вказаних вище господарських операцій, оскільки вони не свідчать про здійснення між позивачем та загаданими вище контрагентами господарських операцій, які були б спрямовані на досягнення господарської мети.
Як вбачається із наявної у матеріалах справи постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року, яка набрала законної сили з моменту проголошення, згідно з листа СВ ПМ ДПА у Львівській області № 3977/09-1 від 27.05.2011 року, адресованого начальникам ДПІ у Сихівському та Залізничному районах м. Львова повідомлено, зокрема, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області перебували кримінальні справи № 179-0467 - про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_5 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_7 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, № 139-0071 - про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, № 139-0100 - про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, досудове слідство у них завершено, а справи направлено в Сихівський районний суд м. Львова для розгляду по суті. Також зазначено, що розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТзОВ «Миколаїв Авто». Від імені цих підприємств вищезазначені особи документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_7, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України, а ОСОБА_7 - за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.
Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, в тому числі і ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», тобто у фіктивному підприємництві.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», а тому такі правочини в силу частини 1 статті 208 ГК України є недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Водночас зазначені правочини порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними згідно зі статтею 228 ЦК України.
Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін у зв'язку із відносинами із зазначеними товариствами, а отже, визначення відповідачем йому податкових зобов'язань податку на додану вартість є правильним.
Також, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2, який у відповідності до вказаної вище постанови суду звільнений від кримінальної відповідальності за ст.ст. 27 ч. 2, 28 ч. 3, 205 ч. 2 КК України з нереабілітуючих підстав, підписував видаткові та податкові накладні не тільки від ТзОВ «Іртас», а й від імені ТзОВ «Вілмат-Електрик», які за вказаних вище обставин справи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Екопласт-Львів», суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що первинні документи, які складалися в період з 27.05.2011 року по 05.08.2010 року, хоч і підписані директором останнього ОСОБА_3, однак органами досудового та судового слідства встановлено, що дане підприємство є фіктивним. Крім того, із наявного у матеріалах справи акта перевірки ТзОВ «Екопласт - Львів» № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року суд апеляційної інстанції вбачає, що ОСОБА_3 був директором цього товариства в період з 31.08.2010 року по 05.10.2010 року, що вказує на те, що він не міг підписувати документи, які складалися у період з 27.05.2011 року по 05.08.2010 року. Позивач ні під час податкової перевірки, ні в процесі судового розгляду не надав доказів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3 на підписання від імені ТзОВ «Екопласт - Львів» первинних документів, в тому числі податкових накладних в період з 27.05.2011 року по 05.08.2010 року. Вказані обставини свідчать про те, що ці документи підписані не уповноваженою особою, а тому вони не можуть мати юридичної сили та доказовості для підтвердження реальності господарських операцій.
Таким чином, позивачем безпідставно формувався податковий кредит на підставі податкових накладних, які підписані не уповноваженою особою та які виписані фіктивним підприємством на підставі нереальних господарських операцій.
Щодо господарських операцій позивача з ПП «Львівкомфортбуд-К» суд апеляційної інстанції зазначає, що реальність вказаних господарських операцій також не підтверджується, оскільки в ході податкової перевірки, УПМ ДПА у Львівській області листом від 02.12.2010 року № 27940/7/26-42/5932 (вх.. № 5874/8 від 03.12.2010 року) повідомлено ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, що СВ ПМ ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа № 179-0467 від 04.11.2010 року порушена за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України відносно групи осіб, які створили конвертаційний центр, в який входили наступні підприємства: ТзОВ «Екопласт - Львів», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К».
Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено, що у даного підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси (кількість працівників складає 1 особа), транспортні засоби, складські приміщення, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності підприємства.
Разом з тим, ТзОВ «Гриф-М» по господарських операціях з вказаним контрагентом не надано документів по зберіганню придбаних ТМЦ, сертифікатів відповідності, відомостей та документів щодо умов поставки товарів, П.І.Б. матеріально-відповідальних осіб, які здійснювали фактичне приймання та оприбуткування товару на склад.
Відсутність вказаних документів свідчить про не надходження ТМЦ від ПП «Львівкомфортгруп-К» на склад ТзОВ «Гриф-М» та відповідно про відсутність фактичного отримання вказаних у накладних ТМЦ від даного суб'єкта господарювання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що позивачем по взаємовідносинах з вказаними вище контрагентами валові витрати не формувалися, що свідчить про протиправний характер ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем було надано акти та листи органів державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів позивача, які свідчать про те, що контрагенти не подавали податкової звітності, їх місцезнаходження не встановлено, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, немає необхідної кількості технічного персоналу та транспортних засобів персоналу, проти посадових осіб порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва.
Позивачем в процесі судового розгляду не представлено жодного документу, в підтвердження того, що згаданий товар реально йому постачався, а надані послуги з виконання ремонтних робіт виконувались. Позивачем не надано доказів та обґрунтованих пояснень, яким саме транспортом здійснювалось транспортування товарно-матеріальних цінностей та хто саме виконував роботи і здійснював їх приймання передачу, оскільки без укладених письмових договорів встановити цей факт податковому органу не вдалося.
Крім того, податковим органом в процесі перевірки встановлено, що як у згаданих контрагентів позивача так і в нього самого відсутні транспортні засоби, що унеможливлює здійснення транспортування товару за згаданими договорами в тих обсягах, які визначені у накладних та видаткових накладних. Позивачем доказів на підтвердження укладення договорів з третіми особами про транспортування будівельних матеріалів також не представлено.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з врахуванням характеру та обсягу поставлених товарів та наданих послуг, поставка та виконання таких є неможливою без залучення необхідної кількості технічного персоналу та транспортних засобів.
Сплачені суми ПДВ в ціні придбаних будівельних матеріалів та отриманих послуг, позивачем відносились до податкового кредиту у відповідних звітних періодах. Проте, за жодною з цих господарських операцій валові витрати не формувалися.
Також, як вбачається з акта перевірки ТзОВ «Гриф-М» всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних на суму 42793,51 грн, а саме: ПП «Украпрестиж М» в сумі 1046,88 грн за січень 2009 року, ПП «Львівпроектбудреставрація» в сумі 1674 грн за січень 2009 року, ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» в сумі 15028,18 грн за жовтень 2009 року, а також за листопад 2009 року в сумі 13942,92 грн та за грудень 2009 року в сумі 11101,53 грн.
Позивачем ні в суді першої, ні апеляційної інстанції суду не представлено податкових накладних на вказані вище суми та по вказаних вище контрагентах, що свідчить про їх відсутність, а тому в силу підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР ці суми позивачем протиправно включені до складу податкового кредиту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем безпідставно формувався податковий кредит по господарських операціях з досліджуваними вище контрагентами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року по справі № 2а-11052/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін