12 квітня 2013 року Справа № 149306/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Довгої О.І.,
суддів Запотічного І.І., Ліщинського А.М,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2011 року у справі № 2а-3275/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про зобов'язання провести нарахування і виплату пенсії,-
Позивач 16.11.2010 року звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій управління протиправними, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 травня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.02.2011 року позов задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" з 16.05.2010 року із врахуванням вимог статті 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та проведених виплат за вказаний період.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова звернута до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який покликається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 183-2.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову необхідно змінити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Оскільки позивач звернувся до суду 16.11.2010 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 травня 2010 року.
Стосовно задоволення позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії з 16.05.2010 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено.
Разом з тим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правомірно не обмежив перерахунок та виплату недоотриманого підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, мається на увазі, що внесення змін до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру означеного вище підвищення до пенсії.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що Верховною Радою України 14 червня 2011 року прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. На виконання вимог вищезазначеного Закону 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 2011 року.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягає положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Отже, з 23 липня необхідно перевіряти подібне на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківській області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, щ положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів пенсій мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже вихідним критерієм критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України « про соціальний захист дітей війни2 є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог колегія суддів розцінює як необхідний та обґрунтований захід в частині того, що триває порушення пенсійних прав позивача. Неодноразові звернення позивача до суду за захистом порушених пенсійних прав, дають підстави вийти за межі заявлених позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись ст. 160, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську задовольнити частково.
2. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2011 року у справі №2а-3275/11 в частині допущення до негайного виконання постанови змінити.
3. Постанову суду допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
4. В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2011 року у справі №2а-3275/11 залишити без змін.
5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять діб після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.І. Довга
Судді І.І. Запотічний
А.М.Ліщинський