"30" січня 2013 р.справа № 0870/306/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Чередниченко В.Є. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Драгун К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі №0870/306/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс»
до відповідачів: за участі третьої особи: про 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»; 2. Державного реєстратора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Радомського В.О. ОСОБА_2 скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі по тексту - відповідач-1), Державного реєстратора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Радомського В.О. (далі по тексту - відповідач-2), третя особа - ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа), в якому просило визнати рішення відповідача-1 про відмову в державній реєстрації від 19.12.2011 року за вих.№684 протиправним; скасувати рішення відповідача-1 про відмову в державній реєстрації від 19.12.2011 року за вих.№684; зобов'язати відповідача-1 зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за позивачем; зобов'язати відповідача-1 видати позивачу витяг про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1. (а.с.3-6)
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/306/12. (а.с.1)
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, вказав, що реєстратор неправомірно зазначив у своїй відмові, що наданий іпотечний договір не входить до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. В оскаржуваному рішенні про відмову в державній реєстрації міститься посилання на те, що момент набуття права власності на житловий будинок іпотекодержателем в договорі не прописаний. Разом з тим жодний нормативний акт, що регулює дані правовідносини не передбачає вимогу прописувати в іпотечному договорі момент набуття права власності. Отже така позиція реєстратора є необґрунтованою та надуманою.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі №0870/306/12 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» відмовлено повністю. (суддя - Калашник Ю.В.) (а.с.88-90)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач скористався передбаченим чинним законодавством правом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте ним не виконані приписи ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а саме, застереженням в іпотечному договорі не визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, зі змісту документів, які надані позивачем, неможливо встановити, коли саме у позивача виникло відповідне право.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року у справі № 0870/306/12 та винести рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» в повному обсязі. (а.с.100-104)
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у додатковому договорі від 25.02.2009 року повністю узгоджується із Законом України «Про іпотеку», та не суперечить будь-яким іншим нормативно-правовим актам. Судом не взято до уваги вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що призвело до неправильного висновку про нібито відсутність прописаного в застереженні способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач, відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5.
Відповідно до матеріалів справи, 26 червня 2007 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріада» укладено кредитний договір №12/07.
26 червня 2007 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №73/07 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №12/07 від 26 червня 2007 року, відповідно до умов якого, іпотекодавець передає іпотекодержателю нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.
25 лютого 2009 між Відкритим акціонерним товариством «Банк Кіпру» (Іпотекодержатель), який є правонаступником всіх прав і обов'язків Акціонерного банку «АвтоЗАЗбанк» і ОСОБА_2 укладено додатковий договір до іпотечного договору №73/07 від 26 червня 2007 року.
19 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» (Фактор) та Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (Клієнт) укладено договір факторингу№1, відповідно до якого Клієнт продає (переуступає) Фактору права вимоги, які включає в себе кредитний договір, а Фактор приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження Клієнта за плату.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19 травня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» (Цесіонарій), Цедент, що є Іпотекодержателем за Іпотечним договором №73/07 передає, а Цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором Іпотеки.
09 грудня 2011 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1
19 грудня 2011 року рішенням про відмову в державній реєстрації за вих.№684 відповідачем-2 відмовлено в державній реєстрації житлового будинку. Підставою для відмови, відповідно до тексту рішення, є відсутність у іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутність прописаного моменту набуття права власності на житловий будинок. Також зазначено, що окремий правовстановлюваний документ, який містить застереження щодо передачі майна договору іпотеки або сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя ЗМБТІ не надано.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У відповідності до статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення), було визначено порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно п.1.2, 1.3 Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.
Пунктом 2.7 Положення визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:
- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;
- документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
- витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.
Також п.3.9 Положення встановлено, що державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зі змісту вказаних документів неможливо визначити коли саме у позивача виникло право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки - житловий будинок.
Згідно п.1 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (додаток 2 Положення), до правовстановлювальних документів належить, зокрема, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Вивчивши додатковий договір до іпотечного договору №73/07 від 26 червня 2007 року, судом встановлено, що наявним в ньому застереженням не визначений спосіб стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено вимогами ст. 36 Закону України «Про іпотеку».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач скористався передбаченим чинним законодавством правом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте ним не виконані у повному обсязі приписи ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а саме, застереженням в іпотечному договорі не визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із п.3.5.4 Положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Виходячи з викладених правових норм та обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно правомірності та обґрунтованості відмови відповідачем-2 у державній реєстрації, оскільки зі змісту наданих позивачем документів неможливо становити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та момент виникнення у позивача такого права.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 15 лютого 2012 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікос Фінанс» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі №0870/306/12 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 04 лютого 2013 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: Л.М. Нагорна