"06" лютого 2013 р.справа № 2-а/2078/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря: Рязанова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Марганецького міського центру занятості
на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року у справі №2-а/2078/11
за позовом до про Прокурора м. Марганець Дніпропетровської області в інтересах Марганецького міського центру занятості ОСОБА_2 стягнення витрат на професійне навчання,-
21 листопада 2011 року ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області у справі №2-а/2078/11 позовну заяву Прокурора м.Марганець (далі по тексту - Прокурор) в інтересах держави в особі Марганецького міського центру зайнятості (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення витрат на професійне навчання залишено без розгляду. (суддя - Тананайська Ю.А.) (а.с.42)
Ухвала мотивована тим, що позов подано 19 травня 2011 року, тобто після сплину річного строку, встановленого для звернення до суду до внесення змін в КАСУ.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Марганецький міський центр занятості подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року у справі №2-а/2078/11. (а.с.43-45)
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне питання виникло до введення в дію змін в процесуальному законодавстві щодо строків звернення до адміністративного суду, з огляду на що позивач жодним чином не міг передбачити для себе негативних правових наслідків, пов'язаних зі змінами цих строків.
31 січня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№10304/13 надійшло клопотання Марганецького міського центру занятості про розгляд справи без участі його представника.
Прокурор, позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2010 року проведено звірку даних обміну з ДПА по особам за списком за ознакою доходу особи «нарахування заробітної плати» від ПАТ «КБ «Приватбанк, результати якої оформлено Актом №16 від 10 березня 2010 року.
Висновками зазначеного Акту встановлено, що особи приховали факт надання послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру з даним підприємством і неправомірно, обманним шляхом отримали статус безробітних і допомогу по безробіттю. Страховий випадок стався з вини особи.
Відповідно до наказу Директора Марганецького міського центру зайнятості від 19 квітня 2010 року №63 зобов'язано відповідну посадову особу вжити заходи по відшкодуванню коштів на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття протягом двох робочих днів після затвердження добового наказу, що включає рішення про необхідність повернення коштів, в сумі 2123,78 грн., виплачених ОСОБА_2 за період з 01 січня 2009 року по 05 травня 2009 року як допомога по безробіттю у зв'язку з виявлення відомостей по факту приховування особою ведення трудової діяльності з отриманням доходів в період перебування на обліку в центрі зайнятості, які впливають на виплати матеріального забезпечення по безробіттю. Зобов'язано посадову особу Марганецького міського центру зайнятості у разі відмови ОСОБА_2 повернути кошти добровільно (протягом 15 календарних днів після ознайомлення під особистий підпис з претензією та наказом центру зайнятості про повернення коштів або з дня отримання ним письмового повідомлення) або у разі неповернення їх у встановлений термін звернутись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості протягом 3-х робочих днів після закінчення визначеного терміну повернення коштів.
Відповідно до листа Марганецького міського центру зайнятості №407 від 20 квітня 2010 року, відповідачу запропоновано добровільно повернути суму отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 2123,78 грн. на протязі 15 календарних днів з дня отримання попередження.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що вони не містять доказів повернення відповідачем Марганецькому міському центру зайнятості грошових коштів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор м. Марганець Дніпропетровської області в інтересах Марганецького міського центру занятості звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів 19 травня 2011 року, що підтверджується відміткою суду першої інстанції. (а.с.1)
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
Згідно частини 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи викладені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що Прокурор, звертаючись до суду першої інстанції з позовом 19 травня 2011 року, пропустив передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до суду з позовом.
Згідно ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, враховуючи відсутність поважних підстав поновлення строку звернення до суду з позовом, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості залишення без розгляду позовної заяви Прокурора м. Марганець Дніпропетровської області в інтересах Марганецького міського центру занятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійне навчання, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята без порушення норм процесуального права, і тому ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року у справі №2-а/2078/11 необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути підставою для скасування законної ухвали суду, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195,196,199,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
ухвалиВ:
Апеляційну скаргу Марганецького міського центру занятості - залишити без задоволення.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року у справі №2-а/2078/11 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 08 лютого 2013 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: Ю.В. Дурасова