Справа № 2-3921/11
Провадження № 2/2703/61/2012
Категорія 26
"16" жовтня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Лушнікова В. Ф.,
при секретарях - Бойко І.Ю., Бернацької С.В., Габдрахманової З.Ш.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Севастопольська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредитного договору № 25-04-2008 від 10.04.2008р. недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ „ВТБ Банк" в особі відділення "Севастопольська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредитного договору недійсним з тих підстав, що при укладанні кредитного договору Банк не надав їй індивідуальну ліцензію щодо видачі кредиту та здійснення платежів в іноземній валюті, тому грошові зобов'язання позивача перед Банком у кредитному договорі в іноземній валюті є неправомірними, що є підставою для визнання судом кредитного договору недійсним.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, прохала у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необгрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ВАТ ВТБ Банк в особі Севастопольської філії, правонаступником якого є ПАТ „ВТБ Банк" в особі відділення „Севастопольська регіональна дирекція" і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 25-04-2008 від 10.04.2008р., за умовами якого ОСОБА_1 був наданий кредит на придбання квартири в розмірі 205 000,00 доларів США із сплатою за кредит 12,5% річних, строком до 09.04.2028р.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до ч.2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
-операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Як свідчать матеріали справи, ПАТ „ВТБ Банк", який є правонаступником ВАТ ВТБ Банк отримав банківську ліцензію № 79, видану Національним Банком України 20.04.2007 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також банком отримані дозволи НБУ до банківської ліцензії № 79-1 від 20.04.2007р., №79-2 від 26.03.2009р., №79-3 від 21.09.2009р., №79-4 від 13.07.2010р. та переліки операцій, які має право здійснювати банк на підставі цих Дозволів, а також Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій від 05.10.2011р. №79 з Додатком до неї. Оскільки ПАТ „ВТБ Банк" який є правонаступником ВАТ ВТБ Банк отримав банківську ліцензію та додаток до неї на право здійснення операцій з валютними цінностями, то застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу в момент укладення кредитного договору були відомі всі його умови та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника прийняти ці умови, у зв'язку з чим вважає, що підстави визнання кредитного договору №25-04-2008 від 10.04.2008р. недійсним відсутні відповідно до вимог ст. 215 ЦК України.
Керуючись Законом України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст.5, 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Севастопольська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання кредитного договору №25-04-2008 від 10.04.2008р. недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду
Суддя