04 лютого 2009 р.
№ 10-03/1362
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів :
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Виконавчого комітету Смілянської міської ради
на постанову
від 09.07.2008 р. Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№ 10-03/1362
за позовом
ТОВ "Смілаенергопромтранс"
(надалі -Товариство)
до
Виконавчого комітету Смілянської міської ради
(надалі - Комітет)
про
стягнення 123368, 18 грн.
за участю представників:
від позивача
- не з'явились
від відповідача
- Філатов С.М., Тітаренко Д.І.
в судовому засіданні 28.01.2009 р. оголошувалась перерва
В лютому 2007 р. Товариство звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Комітету про стягнення збитків в розмірі 123 386, 18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним прийняттям відповідачем рішення про погодження нових тарифів по оплаті комунальних послуг.
Рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Єфіменко В.В.) від 19.03.2007 р. позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. (судді: Жук Г.А., Агрікова О.В., Писана Т.О.) рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2007 р. скасовано в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2007 р. рішення господарського суду Черкаської області від 19.03.2007 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.
Постанова обґрунтована тим, що судами неповно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не досліджено, що саме дії відповідача призвели до збитків позивача; не досліджено наявність вини органу місцевого самоврядування; не обґрунтовано висновок щодо протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування .
За наслідками нового розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Шумко В.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. (судді: Мельниченко С.М., Рудченко С.Г, Гаврилюк О.М.), позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою, Комітет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 28.01.2009 р. оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 155 на звороті).
Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Товариство є виробником теплової енергії для бюджетних установ, комунально-побутових та інших організацій і підприємств в місті Сміла.
Постановою КМУ № 1697 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів" від 08.12.2006 р. внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України стосовно встановлення роздрібних цін на природний газ для населення та граничних рівнів цін для інших споживачів.
Вказаною постановою внесено зміни до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 року № 605 "Про деякі питання діяльності НАК "Нафтогаз України" відповідно до якої встановлено граничну ціну на природний газ.
Відповідно до вказаного пункту Постанови Кабінету Міністрів України, граничні рівні на природний газ установлено для бюджетних установ і організацій та для промислових підприємств з 01.01.2007 р., тому постачальник газу надав рахунки на передоплату за газ по новій більш високій ціні із січня 2007 р.
Відповідно до підпункту 2 п. а ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Товариство 29.12.2006 р. подало до Виконавчого органу Смілянської міської ради розрахунки нових тарифів для погодження економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії.
Розглянувши подані позивачем на погодження розрахунки нових тарифів, відповідач 31.01.2007 р. прийняв рішення "Про тарифи на центральне опалення для КП "Смілакомунтеплоенерго" та ТОВ "Смілаенергопромтранс" для II та III груп споживачів", яким затверджено тарифи на послуги теплопостачання для позивача з 01.02.2007 р.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що погоджуючи вказані нові тарифи саме з 01.02.2007 р., відповідач не врахував ту обставину, що витрати позивача на надання послуг з теплопостачання збільшились фактично з 01.01.2007 р. у зв'язку із зміною граничних рівнів та цін на природний газ, який використовується позивачем для виробництва теплової енергії.
Оскільки, відповідачем не були затверджені нові тарифи на січень 2007 р., то суд першої інстанції з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 20 Закон України "Про теплопостачання" дійшов висновку, що вимоги Товариства до Комітету про стягнення збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом стягнення коштів з місцевого бюджету.
З даними висновками безпідставно погодився суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, за ст. 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду.
Господарські суди у порушення ст. 11112 ГПК України не виконали вказівки, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2007 р. та не дослідили, що саме дії відповідача призвели до збитків позивача; не дослідили наявність вини органу місцевого самоврядування; не обґрунтували висновок щодо протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Отже, дії чи бездіяльність Комітету щодо перегляду тарифів на послуги теплопостачання у встановленому порядку судами не оцінювались і не були визнані неправомірними, крім того судами не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача (якщо така мала місце) та збитками. Відтак, висновок судів про обґрунтованість позовних вимог є передчасним.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Смілянської міської ради задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.2008 р. та рішення господарського суду Черкаської області 15.05.2008 р. у справі № 10-03/1362 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Головуючий, суддя Н. Губенко
С у д д і Т. Барицька
О. Подоляк