Постанова від 18.02.2009 по справі 9/21

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 р.

№ 9/21

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Олександрійської філії відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2008

у справі

господарського суду Кіровоградської області

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія"

до

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Олександрійської філії відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк"

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ульянівська"

про

визнання відсутності права іпотеки на майно та зобов?язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

не з?явилися

від відповідача:

Дмитрик І.І.-дов.№ 41 від 20.09.2007

від 3-тої особи

не з?явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.04.2008 господарського суду Кіровоградської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 27.10.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2008 скасовано. Позовні вимоги задоволено.

Договір № 6/1 від 20.02.2006 визнано недійсним.

Зобов?язано ВАТ "АКБ "Автокразбанк" виключити з Державного реєстру та Єдиного Державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи про обтяження майна ЗАТ "Агропромислова компанія" внесені на підставі договору іпотеки № 6/1 від 20.02.2006.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки в оскаржуваному договорі іпотеки, предметом іпотеки є виробничі будівлі та споруди, відповідно іпотека поширюється і на земельну ділянку, на якій знаходяться об?єкти нерухомості, тому в силу п.3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", сторони в договорі іпотеки повинні були зазначити місце цільового призначення земельної ділянки, на яку розповсюджуються іпотека.

Не погоджуючись з постановою суду ВАТ "АКБ "Автокразбанк" в особі Олександрійської філії ВАТ "АКБ "Автокразбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 6,18 Закону України "Про іпотеку"

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарським судом встановлено, що 20.02.2006 ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" та ТОВ "Агрофірма "Ульянівська" уклали кредитний договір № 6, відповідно до умов якого, ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" надав ТОВ "Агрофірма "Ульянівська" кредит на сумі 3500000,00 грн. 00 коп. терміном - до 20.02.2007 із сплатою 19,5 % річних за користування кредитом.

20.02.2006 на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Агрофірма "Ульянівська" за кредитним договором № 6 від 20.02.2006 ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Олександрійської філії ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" та ЗАТ "Агропромислова компанія" уклали іпотечний договір №6/1.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст.ст. 3,18 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та повинен містити істотні умови. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення. У разі відсутності в іпотечному договорі істотних умови визначених даною статтею, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

За п.п. 2.1, 2.2 іпотечного договору № 6/1 від 20.02.2006, предметом іпотеки є виробничі будівлі та споруди, опис яких наданий в додатку № 1 до договору, який є невід?ємною частиною договору, що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ульянівка, с.Тарасово-Шевченково та розташовані на земельній ділянці, площею 171839,10 кв.м.

Іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований об?єкт нерухомості.

ЗАТ "Агропромислова компанія" на момент укладення іпотечного договору користується земельною ділянкою на підставі договору оренди укладеного з Ульянівською сільською радою, державна реєстрація якого не здійснена.

Згідно пункту 2.5 іпотечного договору, предмет іпотеки знаходиться у власності ЗАТ "Агропромислова компанія" згідно свідоцтв про право власності, виданих на підставі рішення виконкому Ульянівської сільської ради №49 від 30.08.2002.

Відповідно ч.ч 4,5 ст.6 Закону України "Про іпотеку" якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані.

Господарський суд встановив, що земельна ділянка, на якій розташовані відповідні будівлі і споруди, у даному випадку не є предметом іпотеки. За ст. 18 Закону України "Про іпотеку" в договорі зазначається цільове призначення земельної ділянки при умові, що предметом іпотеки є земельна ділянка. В даному випадку предметом іпотеки, як вказувалося вище є будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно із Законами України "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та у відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 410 від 31.03.2004, відомості про обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації.

Тому, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що підстави для виключення відповідних записів з реєстру, здійснених на підставі іпотечного договору №6/1 від 20.02.2006 відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню, а рішення як законне та обґрунтоване, залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.6 ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 27.10.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 9/21 скасувати.

Рішення від 24.04.2008 господарського суду Кіровоградської області зі справи № 9/21 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф.Костенко

Г.П. Коробенко

Попередній документ
3084349
Наступний документ
3084351
Інформація про рішення:
№ рішення: 3084350
№ справи: 9/21
Дата рішення: 18.02.2009
Дата публікації: 11.03.2009
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (04.01.2021)
Дата надходження: 04.01.2021
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЗАІЧЕНКО ВОЛОДИМИР ЛЕОНІДОВИЧ
суддя-доповідач:
ЗАІЧЕНКО ВОЛОДИМИР ЛЕОНІДОВИЧ