Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2009 р. Справа № АС-53/295-08 (н.р. 27/187-05)
вх. № 7383/1-53 (н.р. 5434/1-27)
Суддя господарського суду Харківської області Прохоров С.А.
за участю секретаря судового засідання Рудяк Т.О.
представників сторін
позивача - Яценко О.П. за дов.
відповідача - Юркова Т.С. за дов.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ВАТ "Харківгаз" м. Харків
про стягнення 414144,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2005 р. посправі № АС-27/187-05 за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Харківгаз" м. Харків про стягнення 414144,00 грн. позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача штрафні санкції в сумі 414144 грн. за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 р., державне мито в сумі 4141,44 грн. та 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 р. по справі № АС-27/187-05 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2005 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2007 року касаційну скаргу відповідача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимог в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, що діяла 05.07.2001р.) встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно статті 18 названого Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Обов'язок з виявляння інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізовувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п.11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштування інвалідів. Обов'язок такого працевлаштування виникає у вказаних органів лише після виконання підприємствами вимог п. 14 Положення, а саме поінформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Тобто, обов'язок підприємства щодо інформування органів, зазначених в ст. 18 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, передує обов'язку зазначених органів стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
ЗАТ «Харківгаз» щомісячно протягом 2004 року інформувало відповідні районні центри зайнятості Харківської області за місцем розташування філій, а також Дзержинський районний центр зайнятості м. Харкова (за місцем розташування головного підприємства ВАТ «Харківгаз») про наявність вільних робочих місць.
Обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати, органами працевлаштування не приймались заходи, визначені в ст.18 Закону, щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця на підприємства ЗАТ «Харківгаз», а також не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.
Крім того, згідно статті 17 Закону, інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.
У пояснювальній записці ВАТ «Харківгаз» до Звіту за формою № 10-ПІ за 2004 р. зазначалося те, що основна діяльність ВАТ «Харківгаз» пов'язана з виконанням робіт, які відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, у відповідності до «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 року.
У ЗАТ «Харківгаз» у 2004 році на роботах з підвищеною небезпекою було зайнято 2075 робітників. Кількість працівників, зайнятих на робочих місцях із звичайними умовами праці становить 1896 осіб, виходячи з якої був розрахований норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 76 осіб.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статтями 7, 9, 17, 79, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
В задоволенні позову відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови підписано судом 23.02.2009 року о 15:30.
Суддя Прохоров С.А.