79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.11.08 Справа№ 33/148
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :
за позовом:
Закритого акціонерного товариства «Ланівський молочноконсервний комбінат»
(с. Ланна)
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів)
про :
відшкодування збитків в розмірі 479 550 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Суддя: Цікало А.І.
При секретарі: Герасименко В.С.
Представники:
Позивача:
Яворненко А. М. -представник (довіреність б/н від 05.11.2008 р.)
Відповідача:
Біла О. В. -представник (довіреність № 0801/30 від 18.01.2008 р.)
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
В судовому засіданні 15.07.2008 р., представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Закритого акціонерного товариства «Ланівський молочноконсервний комбінат»(с. Ланна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) про відшкодування збитків в розмірі 479 550 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Господарським судом Львівської області було розглянуто справу № 4/1015-20/104 за позовом Закритого акціонерного товариства «Ланівський молочноконсервний комбінат»(с. Ланна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) про відшкодування збитків в розмірі 575 460 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп. і 03.07.2007 р. було винесено рішення, яким позов задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 4/1015-20/104 від 30.10.2007 р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) задоволено частково, а рішення у справі викладено у новій редакції. Постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/1015-20/104 від 18.03.2008 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) задоволено повністю, рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. у справі № 4/1015-20/104 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 16.05.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.06.2008 р. В судовому засіданні 10.06.2008 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та зверненням його з клопотанням про відкладення розгляду справи, зверненням представника позивача з клопотанням про продовження терміну розгляду справи, було продовжено термін розгляду справи та відкладено її розгляд на 15.07.2008 р. В судовому засіданні 15.07.2008 р. було оголошено перерву до 04.09.2008 р. В судовому засіданні 04.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 07.10.2008 р. В судовому засіданні 07.10.2008 р., у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 16.10.2008 р. В судовому засіданні 16.10.2008 р., у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи було відкладено на 11.11.2008 р. В судовому засіданні 11.11.2008 р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2008 р.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 16.05.2008 р., про продовження терміну розгляду справи і відкладення її розгляду від 10.06.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 04.09.2008 р., від 07.10.2008 р., від 16.10.2008 р., від 11.11.2008 р. виконав частково, витребувані судом документи в повному обсязі не представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
11.11.2008 р. до суду за вх. № 24558 від представника позивача поступило клопотання, в якому він просить призначити судову -товарознавчу експертизу на предмет визначення ідентичності устаткування, проти якого представник відповідача заперечив.
В судовому засіданні 11.11.2008 р. представник позивача звернувся до суду із заявою в якій просить суд відкласти розгляд справи та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи. Представник позивача з матеріалами справи ознайомлений 11.11.2008 р., що підтверджується підписом останнього на заяві.
Ухвали суду про відкладення розгляду справи від 07.10.2008 р., від 16.10.2008 р. та від 11.11.2008 р., які направлялись на адресу позивача, повернулись до суду з відміткою поштового відділення, що позивач від одержання відмовився.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 16.05.2008 р., про продовження терміну розгляду справи і відкладення її розгляду від 10.06.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 04.09.2008 р., від 07.10.2008 р., від 16.10.2008 р., від 11.11.2008 р. повністю не виконав, відзив на позов, в якому повністю заперечив позовні вимоги, представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
15.07.2008 р. до суду за вх. № 16030 від відповідача поступив відзив на позовну заяву.
04.09.2008 р. до суду за вх. № 19744 від представника відповідача поступило клопотання, в якому він просить витребувати у позивача витяги з ЄДР із зазначенням засновників (учасників) та посадових осіб ТзОВ «Укрмолпром». Ухвалою суду від 04.09.2008 р. вказане клопотання відповідача було задоволено та витребувано у позивача витяги з ЄДР із зазначенням засновників (учасників) та посадових осіб ТзОВ «Укрмолпром». Позивач витребувані судом документи не представив.
07.10.2008 р. до суду за вх. № 21991 від представника відповідача поступило доповнення до відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Між ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»та ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»були укладені договори оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від 23.02.2006 р., № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006 р., № 060209/ОЛ-00626/1 від 09.02.2006 р., відповідно до яких відповідачем передано позивачу на умовах оперативного лізингу виробниче обладнання.
09 жовтня 2006 року у зв'язку із невиконанням позивачем умов договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5, а саме несплати лізингових платежів, відповідачем було направлено вимоги про повернення обладнання по договорах № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5 в термін до 20.10.2006 року та 13.10.2006 року відповідно за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 37А.
24 жовтня 2006 року відповідачем було направлено позивачу заяви про відмову від договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5.
Листами від 26.10.2006р. та від 20.11.2006р. позивач повідомив відповідача про свою згоду на розірвання вказаних договорів та договору № 060209/ОЛ-00626/1 з 20.11.2006 року і готовність задоволити вимогу про повернення майна, яке відповідач може отримати за адресою: Полтавська область, Карлівський район, с. Ланна, вул. Заводська 1.
Листом від 28.11.2006 р. позивач повідомив відповідача про відвантаження обладнання по договорах № 060223/ОЛ-00636/1, № 060516/ОЛ-00626/5 та № 060209/ОЛ-00626/1 без зазначення адреси на яку відвантажено обладнання. Як підтверджено витягом з журналу вхідної кореспонденції відповідачем даний лист отримано 01.12.2006 р.
28 листопада 2006 року відповідачем направлено позивачу лист про відзив заяв про розірвання договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5. Відповіді від позивача на вказаний лист відповідачем не отримано.
19 грудня 2006 року відповідачем направлено позивачу лист про визнання договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5 такими, що продовжують свою дію.
Представниками позивача 30.11.2006 року о 18:00 годині було доставлено у місто Львів частину обладнання (частину лінії по виробництву жерстяної банки). Відмову відповідача щодо прийняття зазначеної частини підтверджено Докладною представника позивача, інших доказів матеріали справи не містять.
Також, 30.11.2006 року позивачем було укладено договір зберігання № 10 з ТОВ «Укрмолпром», обладнання вивезено з с. Ланна, Полтавська область та поміщено на зберігання за адресою : Вінницька область, м. Хмільник, вул. Червоного Козацтва 2.
Вказане обладнання знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ «Укрмолпром»на території ВАТ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока», що підтверджено актом приймання -передачі від 04.12.2006 року. Відповідно до умов договору зберігання Позивач сплачував ТОВ «Укрмолпром»вартість послуг зберігання в розмірі 95910,00 гривень за кожен місяць зберігання.
Листом від 04 грудня 2006 року позивач повідомив відповідача про відвантаження обладнання, без зазначення адреси, на яку його відвантажено. Також у Листі не повідомлено відповідача про укладення договору зберігання, місця розташування обладнання, вартість послуг зберігання.
На підставі наведеного позивач просить відшкодувати збитки, пов'язані із зберіганням обладнання в розмірі 575460,00 гривень та зобов'язати відповідача забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПП-25М», установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПП-50М», лінію для виробництва жерстяної банки, які знаходяться на зберіганні за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Червоного Козацтва 2.
У представленому відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив посилаючись на наступне:
Вимоги про повернення обладнання, отриманого позивачем по договору № 060209/ОЛ-00626/1 відповідачем не направлялось.
Заяви про відмову від договору № 060209/ОЛ-00626/1 відповідачем на адресу позивачу не направлялось.
Пунктом 11 договору оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від 23.02.2006р., № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006р., № 060209/ОЛ-00626/1 від 09.02.2006р., визначено порядок та підстави дострокового повернення предмета лізингу. Пунктом 11.1 договору встановлено випадки при наявності яких Лізингодавець (відповідач) має право на дострокове повернення предмета лізингу.
Пунктом 11.2 визначено, що «у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених у пунктах 11.1.1- 11.1.5 цього Договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове повернення предмета лізингу у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у нотаріальній конторі із зазначенням строку його передачі. У випадку одержання такого повідомлення Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю.
Такого виконавчого напису не вчинялось, позивачу не направлялось, матеріали справи його не містять. Таким чином, обов'язку щодо повернення обладнання у позивача не виникало. Окрім того, позивач в повній мірі забезпечений виробничими та складськими приміщеннями на яких можливе збереження предметів лізингу у випадку їх невикористання в господарській діяльності. Укладення договору збереження з пов'язаною особою свідчить про умисність дій позивача. Матеріали справи не містять доказів справедливості визначення вартості зберігання, а тому є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 11.2 договорів процедура дострокового повернення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України та договором.
Пунктами 4.9 договорів встановлено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням предметів лізингу до місця їхньої передачі (Полтавська область, Карлівський район, с. Ланна), дострокового повернення предметів лізингу відповідно до пункту 11.1 договорів здійснюється за рахунок лізингоодержувача. Тобто договором визначено місце передачі -с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область.
Відповідач також покликається на те, що позивачем не було запропоновано належне виконання умов договору щодо повернення об'єкту лізингу.
На думку відповідача, оскільки саме позивачем не виконуються умови договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5 щодо сплати лізингових платежів, у відповідності до положень цивільного законодавства він не має жодного права вимагати відшкодування збитків.
В процесі розгляду справи відповідачем подано Висновок № 4 с/2007 від 19 жовтня 2007 року, складений судовим експертом, яким визначено, що «розрізнені вузли і агрегати не відповідають переліку, вказаному в акті приймання-передачі обладнання від 28.02.06р., що був представлений представниками ЗАТ «ЛМКК». Позивачем подано Експертний висновок № І-55 від 18 жовтня 2007 року, складений експертом Вінницької Торгово-Промислової палати, яким визначено, що «все обладнання за своїм функціональним призначенням відповідає найменуванням, що зазначені в акті прийому-передачі від 28.02.06 р.».
Також, відповідачем надано копію Висновку № 10с/08 інженерно-технічної експертизи від 16 серпня 2008 року. Зазначену експертизу виконано за постановою від 16.07.2008 року про призначення інженерно-технічної експертизи слідчого СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області по кримінальній справі № 07230264. Висновком експертизи зазначено, що «з технічної точки зору, обладнання, яке знаходиться на території Хмільницького заводу СЗМ, не відповідає зазначеному в переліку акту прийому-передачі обладнання від 28.02.2006 року до договору оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від23.02.2006 року».
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Пунктом 4 ст. 203 ЦК України, передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно приписів ч.2 ст. 22 Цивільного Кодексу України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 806 Цивільного Кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як підтверджено матеріалами справи між ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»та ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»були укладені договори оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від 23.02.2006 р., № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006 р., № 060209/ОЛ-00626/1 від 09.02.2006 р., відповідно до яких відповідачем передано позивачу на умовах оперативного лізингу виробниче обладнання, а саме установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПП-25М», установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПП-50М»та лінію для виробництва жерстяної банки.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського Кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним Кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно ст. 188 Господарського Кодексу України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі недосягнення згоди чи неотримання у двадцятиденний строк з дня одержання пропозиції, відповіді заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 784 Цивільного Кодексу України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, або якщо наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Як вбачається із матеріалів справи, 09 жовтня 2006 року у зв'язку із невиконанням позивачем умов договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5, а саме несплати лізингових платежів, відповідачем було направлено вимоги про повернення обладнання по договорах № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5 в термін до 20.10.2006 року та 13.10.2006 року відповідно за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 37А. Вимоги про повернення обладнання, отриманого позивачем по договору № 060209/ОЛ-00626/1 не направлялось, матеріали справи такої вимоги не містять.
24 жовтня 2006 року відповідачем було направлено позивачу заяви про відмову від договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5. Заяви про відмову від договору № 060209/ОЛ-00626/1 не направлялось, матеріали справи такої вимоги не містять.
Листами від 26.10.2006 р. та від 20.11.2006 р. позивач повідомив відповідача про свою згоду на розірвання вказаних договорів та договору № 060209/ОЛ-00626/1 з 20.11.2006 року та готовність задоволити вимогу про повернення майна, яке відповідач може отримати за адресою: Полтавська область, Карлівський район, с. Ланна, вул. Заводська 1.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2007 року у справі № 4/1014-20/105 відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»до ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»про визнання договору оперативного лізингу від 09.02.2006 року № 060209/ОЛ-00626/1 розірваним та спонукання до вчинення дій, а саме зобов'язання забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29 січня 2008 року у справі № 4/252 відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат»до ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»про розірвання договору оперативного лізингу від 09.02.2006 року № 060209/ОЛ-00626/1, укладеного сторонами та спонукання до вчинення дій, а саме зобов'язання забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М».
Виходячи з наведеного, із предмету позову у даній справі належить виключити обладнання, передане згідно договору оперативного лізингу від 09.02.2006 року № 060209/ОЛ-00626/1, а саме установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М».
Відповідно до пункту 11 договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від 23.02.2006 р., № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006 р., № 060209/ОЛ-00626/1 від 09.02.2006 р., визначено порядок та підстави дострокового повернення предмета лізингу. Пунктом 11.1 договорів встановлено випадки при наявності яких Лізингодавець має право на дострокове повернення предмета лізингу.
Пунктом 11.2 визначено, що «у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених у пунктах 11.1.1- 11.1.5 цього Договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове повернення предмета лізингу у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у нотаріальній конторі із зазначенням строку його передачі. У випадку одержання такого повідомлення Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю.
Такого виконавчого напису не вчинялось, позивачу не направлялось, матеріали справи його не містять.
Відповідно до пункту 11.2 договорів процедура дострокового повернення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України та договором.
Пунктами 4.9 договорів встановлено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням предметів лізингу до місця їхньої передачі (Полтавська область, Карлівський район, с. Ланна), дострокового повернення предметів лізингу відповідно до пункту 11.1 договорів здійснюється за рахунок лізингоодержувача.
Відповідно до частини першої статті 532 Цивільного Кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Притягнення до відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.
Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків є, зокрема, протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.
Позивачем документально не підтверджено, що відповідач відмовився прийняти належне виконання, що ним не виконано обов'язку.
Позивачем не було вчинено саме належного виконання обов'язку щодо повернення майна, оскільки:
- позивачем порушено умови договору, якими визначено місце передачі майна, тобто місце виконання обов'язку щодо передачі майна -с. Ланна, Карлівський район, Полтавська область;
- повідомлення щодо доставки обладнання у місто Львів відправлено позивачем на адресу відповідача 28.11.2008 року та отримано останнім 01.12.2006 року. Такі дії позивача позбавили відповідача можливості забезпечити та підготувати необхідні складські приміщення та кваліфікований персонал для належного прийняття обладнання;
- позивачем документально підтверджено та не заперечується у судових засіданнях що, 30.11.2006 року о 18:00 годині у м. Львів прибув автомобіль з частиною Лінії по виробництву жерстяної банки. Установка для опріснювання у місто Львів Позивачем не доставлялась;
- позивач не дочекавшись наступного робочого дня та прибуття іншої частини Лінії по виробництву жерстяної банки у місто Львів, того ж дня (30.11.2006 р.) уклав договір збереження, вибув із міста Львова, чим позбавив можливості відповідача здійснити належне прийняття обладнання;
- доставка позивачем частини Лінії по виробництву жерстяної банки, яка складається із технологічно пов'язаних автоматів, машин, агрегатів, унеможливлювала прийняття обладнання відповідачем;
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання обов'язків щодо повернення майна саме за місцем їхньої передачі, визначеним умовами договорів оперативного лізингу.
Враховуючи те, що позивачем не представлено достатньо належних, об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив, представив суду належні докази в підтвердження своїх заперечень, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява Закритого акціонерного товариства «Ланівський молочноконсервний комбінат»(с. Ланна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) про відшкодування збитків в розмірі 479 550 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. є не обґрунтованою і такою що не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34. 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Ланівський молочноконсервний комбінат»(с. Ланна) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно -Українська Лізингова компанія»(м. Львів) про відшкодування збитків в розмірі 479 550 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. -відмовити повністю.
Суддя Цікало А.І.