Справа № 2-7/07
08 листопада 2007 року Широківський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді: Шевченко О.В., при секретарі: Гетьманенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, визнання акту недійсним, зобов'язання скласти акт,
У листопаді 2004 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізького гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь" та просив суд визнати, що травма у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні була одержана позивачем 03.08.2004 року при виконанні ним посадових обов'язків та відноситься до виду нещасних випадків на виробництві; стягнути з відповідача на його корить відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.
В подальшому позивач звернувся до суду з доповненою позовною заявою та просив суд:
- визнати травму у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні була одержана позивачем 03.08.2004 року при виконанні ним посадових обов'язків;
- стягнути з відповідача на його корить відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
В подальшому позивач звернувся до суду з додатковою позовною заявою до та просив суд:
- визнати травму у вигляді закритого перелому нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні була одержана позивачем 03.08.2004 року при виконанні ним посадових обов'язків;
- визнати Акт № 55 від 02.09.2004 року про нещасний випадок не виробничого характеру недійсним;
-зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1;
- стягнути з відповідача на його корить відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди залишені без розгляду за заявою позивача ухвалою суду від 04.12.2006 року.
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 03.08.2004 року під час виконання завдання з перенесення опалубки з одного місця на іншому він разом з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. виконували роботи з демонтажу-монтажу металевої опалубки на дільниці автошляху поблизу адміністративно-побутового корпусу. Під час перенесення третього швелера він побачив, що з боку ОСОБА_3. швелер падає на землю. Позивач відкинув свій кінець швелера від себе, але він відскочив та впав йому на ліву ногу, спричинивши йому закритий перелом нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні. Згідно Акту № 55 від 02.09.2004 року про нещасний випадок невиробничого характеру, факт травмування на виробництві не підтвердився. Позивач вважає цей акт недійсним і тому він підлягає скасуванню із складанням акту по формі Н-1, тому що травму позивач одержав на виробництві. В результаті травми позивач пережив моральні страждання. В результаті одержання травми він одержав сильний душевний струс, порушено звичайний образ життя. Він пережив дуже сильний фізичний біль. Моральні страждання йому завдає і невизнання відповідачем факту, що травма отримана ним на виробництві. Він змушений звертатися за допомогою до адвоката, до суду, що ще більше спричиняє йому моральні страждання. Вважає, що 5000 грн. відшкодування моральної шкоди допоможе йому забути пережиті страждання.
Виступаючи у судовому засіданні, позивач позовні вимоги та їх обгрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Виступаючи у судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги та їх обгрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача Новицька Л.І. позов не визнала, суду пояснила, що позивач 03.08.2004 року працював у складі бригади з трьох чоловік з ОСОБА_2. та ОСОБА_3., виконуючи роботу відповідно наряду-допуску № 69 та плану виробництва, затвердженого 10.06.2004 року. План роботи було розраховано до 29.08.2004 року. Згідно наряду-допуску з робітниками проведено інструктаж. Позивач, який, начебто зазнав травми в цей день на виробництві, своєму керівнику не повідомив про травмування, до медпункту, розташованого неподалік від місця його роботи на території підприємства, не звернувся. Крім того позивач в той день працював з травмою до кінця робочого дня та нікому з працівників про це не повідомив. При цьому позивач стверджує, що від цієї травми відчував сильний біль. Факт травмування позивача на підприємстві не підтвердили і ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які в той день працювали з позивачем. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Потурайко Ю.В. позов не визнав, суду пояснив, що в поясненнях позивача, як він надавав при розслідуванні нещасного випадку, є суперечності. Свідки не підтвердили факт травмування позивача на виробництві.
Представник третьої особи, виступаючи в судовому засіданні, суду пояснила, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи в сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до довідки ВАТ «Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат «Криворіжсталь" від 30.08.2005 року (Т. 1, а.с. 44) ОСОБА_1працює на комбінаті з 26.02.2001 року в якості електрозварювальника ручної зварки монтажно-ремонтного цеху.
Згідно Плану виробничих робіт 11/д№69 від 10.06.2004 року (Т. 1, а.с. 140), 1 бригада монтажників, до складу якої входив на той час і позивач, були визначені основні технологічні операції, які потрібно було виконати в період часу з 10.06.2004 року до 15.46 годин 29.08.2004 року. Підпис в кінці даного документу свідчить про проведення відповідного інструктажу, в тому числі і позивача, щодо дотримання правил безпеки при виконанні робіт визначених цим планом.
Як стверджує позивач 03.08.2004 року під час виконання завдання з перенесення опалубки з одного місця на іншому він разом з ОСОБА_2. та ОСОБА_3. виконували роботи з демонтажу-монтажу металевої опалубки на дільниці автошляху поблизу адміністративно-побутового корпусу. Під час перенесення третього швелера він побачив, що з боку ОСОБА_3. швелер падає на землю. Позивач відкинув свій кінець швелера від себе, але він відскочив та впав йому на ліву ногу, спричинивши йому закритий перелом нігтьової фаланги 1-го пальця лівої ступні.
Як випливає з Акту № 55 про нещасний випадок невиробничого характеру від 02.09.2004 року (Т. 1, а.с. 245-246), було проведено розслідування нещасного випадку згідно заяви ОСОБА_1. від 25.08.2004 року, відповідно до якої ОСОБА_1. отримав травму о 10.30 годині 03.08.2004 року, працюючи у зміні 03.08.2004 року з 07.00 годин до 15.45 годин. Комісією встановлено, що факт травмування на виробництві не підтверджується. Комісія прийняла рішення скласти акт за нормою НТ (про нещасний випадок невиробничого характеру).
Як встановлено судом в судовому засіданні, факт травмування позивача 03.08.2004 року на виробництві спростовується показаннями свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_2., які, як випливає з показань свідків та пояснень позивача, працювали 03.08.2004 року разом з позивачем, заявили суду, що травм в той день не було і не бачили, щоб швелер падав на ногу позивача. При цьому показали, що позивач працював з ними до кінця зміни, разом з позивачем ОСОБА_3. був і в бані, але скарг від позивача ніяких не чув. Свідок ОСОБА_4. також стверджує, що в період 2003 року-2004 року ніхто з працівників його бригад, до однієї з яких входив позивач, не травмувалися на виробництві, а 03.08.2004 року позивач не повідомляв йому про травмування.
Спростовуються твердження позивача і письмовими поясненнями працівників відповідача на час проведення перевірки наявності нещасного випадку, які не підтверджують факт травмування позивача 03.08.2004 року на виробництві, а саме письмовими поясненнями ОСОБА_5. (Т. 1, а.с. 151), ОСОБА_6. (Т. 1, а.с. 150), ОСОБА_4. (Т. 1, а.с. 149), ОСОБА_7. (Т. 1, а.с. 155), ОСОБА_8. (Т. 1, а.с. 154), ОСОБА_2. (Т. 1, а.с. 152), ОСОБА_3. (Т. 1, а.с. 153), ОСОБА_9. (Т. 1, а.с. 148), ОСОБА_10. (Т. 1, а.с. 147), а також протоколами опитування свідків ОСОБА_4. (Т. 1,а.с. 141), ОСОБА_3 . (Т. 1, а.с. 144), ОСОБА_7. (Т. 1,а.с. 145).
До показань свідка ОСОБА_13 ., який в судовому засіданні заявив, що бачив як травмувався позивач 03.08.2004 року на виробництві, ставиться критично, оскільки, як випливає з пояснень свідка, його вигнали з заводу у 2003 році і ВАТ «Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат «Криворіжсталь" викликає в нього негативні емоції та при цьому особисто він до 03.08.2004 року позивача не знав. Свідок добре пам'ятає дату та обставин травмування позивача, якого не знав, але не пам'ятає дати свого звільнення з підприємства. Крім того суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_11. та ОСОБА_12 ., які дізналися про травмування позивача на виробництві зі слів останнього. Факт звернення позивача з вищезазначеною травмою до лікарні ніким не оспорюється.
Отже, позивач про одержану травму свого керівника не повідомив, до медичного пункту, який розташований поруч з місцем роботи позивача на час травмування не звернувся, з, начебто одержаною о 10.30 годині, травмою пропрацював до кінця робочого дня та відвідав баню, де нікому не повідомив про травму, яка, зі слів позивача завдавала йому фізичного болю.
Позивачем не доведено завдання йому травми на виробництві, як не доведено й вину відповідача в заподіянні йому цієї травми і як наслідок моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 212, 213 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити через необґрунтованість.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.