"17" квітня 2013 р. Справа №642/588/13-ц
Провадження №2/642/468/13
17 квітня 2013 р. Ленінський районний суд м. Харкова
у складі:
головуючого Лазарєва А.В.,
секретаря Клименко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за розписками, -
28 січня 2013 р. до Ленінського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 79992 гр. у якості боргу, 3% річних за прострочення повернення коштів та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка у позовній заяві зазначила, що 9 грудня 2010 р. / договір №1/ і 10 грудня 2010 р. / договір №2/ між нею і відповідачкою було укладено 2 договори позики, оформлені розписками, за якими вона передала відповідачці кошти відповідно в сумі еквівалентній 4000 доларам США і 48000 гр., а відповідачка прийняла на себе зобов»язання повернути позику за договором №1 до 9 грудня 2011 р. і за договором №2 до 10 грудня 2011 р.. Коли строк повернення позики сплинув відповідачка відмовилася повертати грошові кошти, у зв»язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
У судове засідання сторони з»явилися.
Представник позивачки позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві.
Відповідачка та її представник проти позову заперечували частково.
Вони визнали, що позивачка дійсно надала вказану позику відповідачці на купівлю квартири, але квартира була придбана не тільки для відповідачки, а і для сина позивачки під час його шлюбу з відповідачкою, а тому відповідачка згодна виплатити ? ч. вказаної позики.
Стягнення грошових коштів в якості 3% річних є необґрунтованим, тому що позивачці неодноразово було запропоновано повернути позичені гроші, але вона з різних приводів відмовлялася від отримання грошей. За таких обставин відповідачка вважає, що
прострочка виникла з вини кредитора - позивачки.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Позивачка доводиться відповідачці свекрухою.
За договорами позики, оформленими розписками, відповідачка отримала від позивачки на покупку квартири 9 грудня 2010 р. кошти в сумі 32000 гр. / 4000 доларів США/ і 10 грудня 2010 гр. - 48000 гр., які зобов»язалася виплатити протягом 1 року з дня отримання грошей / а. с. 4/.
3 лютого 2011 р. відповідачка ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу придбала у власність квартиру АДРЕСА_1. У відповідності до даного договору продаж цей вчинено за суму 352000 гр. за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3 / а. с. 12 - 13/.
12 лютого 2011 р. зазначена квартира була зареєстрована у державному реєстрі прав власності за відповідачкою /а. с. 14/.
Шлюб між відповідачкою і ОСОБА_3 зареєстрований 16 квітня 2010 р..
До теперішнього часу вказані грошові кошти позивачці не виплачені.
Згідно ст.. ст.. 525, 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України та ін.. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона
/ позикодавець/ передає у власність другій стороні / позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ст.. 1050 ЦК України зазначено про те, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 ЦК України.
Згідно ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачка вважає, що відповідачка порушила умови договору позики, а тому повинна повернути всю суму позики і сплатити 3% річних за несвоєчасне повернення коштів.
Відповідачка вважає, що вона повинна повернути ? ч. позиченої суми і що для сплати 3% річних немає підстав, оскільки позивачка неодноразово відмовлялася отримати кошти.
Згідно ст.. ст.. 10, 60 ЦПК України цивільне законодавство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В обґрунтування своїх вимог позивачка надала дві розписки від 9 грудня 2010 р. та від 10 грудня 2010 гр., за якими відповідачка отримала від неї 80000 гр. на купівлю квартири і зобов»язалася виплатити борг протягом року.
Вказані розписки свідчать про те, що позичальником була саме відповідачка, яка зобов»язалася повернути борг протягом одного року, але свого зобов»язання не виконала до теперішнього часу і, що час прострочення за вказаними договорами позики складає
494 дня.
Доказів, які б свідчили про те, що позивачці було неодноразово запропоновано повернути позичені гроші, але вона з різних приводів відмовлялася відповідачкою не надано.
На підставі викладеного суд вважає, необхідним стягнути з відповідачки на користь позивачки борг за двома розписками у межах заявлених позовних вимог в сумі 79992 гр. і 3% річних за несвоєчасне повернення боргу протягом 494 днів, що складає
3243 гр. 94 коп.. Суд вважає правильним розрахунок грошових коштів, які за розрахунком представника позивачки ОСОБА_4, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки і приймає цей розрахунок за основу.
Наведені відповідачкою положення ч.4 ст. 65 СК України стосовно того, що договір укладений одним з подружжя в інтересах родини створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї дають відповідачці можливість для звернення до суду з позовом згідно ст.. 544 ЦК України, але не являються підставою для розгляду матеріальної відповідальності ОСОБА_3 при розгляду цієї справи.
Приймаючи до уваги, що рішення винесене на користь позивачки суд, керуючись ст.. 88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивачки сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 826 гр. 97 коп. / а. с. 1/.
Суд відмовляє у стягненні з відповідачки на користь позивачки судового збору в сумі 114 гр. 70 коп., сплаченого позивачкою за заявою про забезпечення позову, оскільки суд відмовив у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову / а. с. 10, 15/.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст.. ст.. 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 79992 гр., 3% річних в сумі 3243 гр. 94 коп., сплачений судовий збір в сумі 826 гр. 97 коп., а всього 84062 гр. 91 коп..
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь в розгляді справи, але не були присутніми під час проголошення судового рішення, можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя А.В. Лазарєв