Головуючий суду 1 інстанції - Калашник В.Л.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 1207/15339/12
Провадження № 22ц/782/1288/13
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
суддів - Дмитрієвої Л.Д., Коротких О.Г.,
при секретарі -Дьяковській О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в особі Луганського відділення, треті особи - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, приватний нотаріус Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановила:
У грудні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" в особі Луганського відділення, просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 січня 2010 року приватним нотаріусом Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, та задоволення вимог ПАТ „Укрсоцбанк" у розмірі 429308,48грн., та стягнути витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 25 жовтня 2012 року їй стало відомо, що у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції на виконанні знаходиться виконавчий напис, вчинений 28 січня 2010 року приватним нотаріусом Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 при зверненні стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та задоволення вимог Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку, який змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 550-3/1-000488 від 14 вересня 2006 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3 у розмірі 429308,48 грн. та стягнення витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700,00 гривень. Повідомлення щодо вчинення виконавчого напису боржнику не направлялося.
Також, позивачем було зазначено, що нотаріус не мав права видавати виконавчий напис, оскільки вказані суми не є безспірними, оскільки розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за кредитом та за відсотками за користування ним, а також пені у виконавчому написі зроблений одноособово банком. Крім того, ОСОБА_5 ніяких грошових коштів за кредитним договором не отримував, у зв'язку останнім 01.11.2012 року було подано позов до відповідача про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Луганського відділення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 від 28 січня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 422 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Луганського відділення у розмірі 429308 (чотириста двадцять дев'ять тисяч триста вісім) гривень, 48 коп. - таким, що не підлягає виконанню, скасувавши його. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Луганського відділення на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень, 30 коп.
Не погодившись з рішенням суду відповідач Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк" звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, відсутність обставин для задоволення позовних вимог, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис був вчинений на суму заборгованості, яка попередньо не була узгоджена банком з позичальником, тобто не була безспірною, та з того, що із виконавчого напису не видно, що саме було підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, яким саме чином було порушено основне зобов'язання боржника перед банком, якими термінами і сумами визначаються порушення, у виконавчому напису не зазначено вартості нерухомого майна та співвідношення його з коштами, які підлягають стягненню, тобто вчинений з порушенням порядку видачі виконавчого напису.
Однак, судова колегія з цим у повному обсязі погодитись не може.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 14 вересня 2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку, який змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк" та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту № 550-3/1-000488, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 59000 доларів США з виплатою 13% річних з кінцевим терміном погашення кредиту та процентів за його користування до 13.07.2021 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 550-3/1-000488 від 14 вересня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 2492 від 14.09.2006 року, згідно з яким остання передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, житловою площею 72,3 кв.м., загальною площею - 147,5 кв.м.
16.10.2009 року за № 550-29-101/1 банк направив на ім'я ОСОБА_2 письмову вимогу, в якій повідомив про наявну заборгованість за кредитним договором станом на 16.10.2009 року, яка складається з заборгованості по кредиту в розмірі 48419,45 доларів США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3195,40 доларів США та попередив про те, що у разі залишення вимоги без задоволення банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
28 січня 2010 року приватним нотаріусом Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 вчинений виконавчий напис у якому запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 550-3/1-000488 від 14 вересня 2006 року, укладеним між Банком та ОСОБА_5 у розмірі 429308,48 грн. за рахунок коштів, виручених від реалізації вказаного будинку та стягнення витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1700,00 гривень.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 88 Закону України „Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Крім того, згідно п.284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.
Згідно п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, у нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису від 28 січня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 422.
Розглядаючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції у достатньому обсязі визначився із наявністю чи відсутністю обставин, на які сторони посилалися, обґрунтовано вмотивував свій висновок та надав оцінку обставинам справи, дійшовши до вірного висновку про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 від 28 січня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 422 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Луганського відділення у розмірі 429308 (чотириста двадцять дев'ять тисяч триста вісім) гривень, 48 коп. - таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, судова колегія вважає, що суд помилково дійшов висновку про скасування оспорюваного виконавчого напису, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено вимогу до відповідача тільки щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 січня 2010 року приватним нотаріусом Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, та задоволення вимог ПАТ „Укрсоцбанк" у розмірі 429308,48грн.. Вимог стосовно скасування вищезазначеного виконавчого напису позивач не ставила ані при зверненні до суду з позовною заявою, ані під час розгляду справи в суді.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вирішивши питання про скасування виконавчого напису вчиненого 28 січня 2010 року приватним нотаріусом Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, в порушення вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, вийшов за межі заявлених в суді позовних вимог.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних
вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття
провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
У відповідності зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати в частині скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 від 28 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 422; в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2013 року - скасувати в частині скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Лутугинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 від 28 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 422.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :