Головуючий суду 1 інстанції - Призенко Д.О.
Доповідач - Назарова М.В.
Справа № 2-969/12
Провадження № 22ц/782/899/13
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.
суддів Лісіциної А.І., Галан Н.М.
при секретарі Друпповій О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 04 лютого 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про захист прав споживачів, -
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Луганськвода» по виконанню обов'язків проводити періодичну перевірку приладу обліку води, його обслуговування та ремонт /у тому разі демонтаж, транспортування та монтаж/ згідно з вимогами ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; визнати незаконними дії відповідача по повному припиненню подачі води до будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом механічного від'єднання від водоводу; зобов'язати відповідача відновити водопостачання за вказаною адресою за власний рахунок; визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню вартості послуг водопостачання за загальним нормам споживання за вказаною адресою з 01.08.2009 року по 09.12.2010 року; зобов'язати відповідача зробити перерахунок дебіторської заборгованості, яка утворилася з 01.08.2004 року по 01.12.2010 року та списати цю заборгованість як безнадійну у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
В обґрунтування позову посилався на те, що він є користувачем житлово-комунальних послуг. В 2004 році у дворі його будинку за його кошти було встановлено прилад обліку води, і з того часу він проводив оплату послуг за водопостачання за приладом. В листопаді 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про демонтаж та повірку приладу обліку води, однак йому було відмовлено і повідомлено, що з 01.08.2009 року нарахування заборгованості буде проводитись за нормами водопостачання. У зв'язку з тим, що позивач відмовився сплачувати послуги за водопостачання не за приладом обліку води, відповідач припинив водопостачання.
Оскаржуваним рішенням першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Луганськвода» було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив обставини справи, з'ясував характер правовідносин сторін та норми права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Є встановленим, і не заперечується сторонами, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, у будинку садибного типу, в якому проживає 2 особи. Площа зелених насаджень складає 5 соток.
Відносини з приводу водопостачання та водовідведення регулюються Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року №2918-ІІІ, Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998 року №113/98-ВР, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.
Ст. 19 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-ІІІ „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто Законом № 2918-ІІІ (2918-14) установлено виключний перелік споживачів, з якими підприємства питного водопостачання укладають договори на надання послуг з питного водопостачання.
З наведено витікає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам - власникам будинків, що перебувають у власності, на підставі договору.
Позивачем ОСОБА_2 не надано суду вказаного договору, а договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений між іншими особами /Обласним комунальним підприємством «Компанією «Луганськвода» та ОСОБА_3/, взагалі не є таким доказом, що має відношення до справи /а.с. 3/.
Положеннями ч. 3 ст. 28 Закону України від 11 лютого 1998 року "Про метрологію та метрологічну діяльність", що регулюють питання повірки засобів вимірювальної техніки, зазначено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань, якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Згідно п. 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний
будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час
споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за
попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними
показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.
Сторони не заперечують, і матеріали справи свідчать про те, що з 2004 року за зазначеною адресою встановлений лічильник води /а.с. 2/, міжповірочний інтервал якого складає 3 роки /а.с. 50/.
Надана відповідачем оборотна відомість по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 свідчить про те, що останньому нараховувалась плата за спожиту воду відповідно до показників лічильника до 30.07.2009 року /а.с. 44-45/.
Згідно акту, складеному працівниками ТОВ «Луганськвода» 07.04.2009 року, у лічильника абонента ОСОБА_2 строк держповірки сплинув, тому його необхідно зняти на держповірку, акт підписаний ОСОБА_2 /а.с. 50/.
Згідно ст. 11 п. 2 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» фізичні особи повинні своєчасно /згідно з встановленими міжповірочними інтервалами/ подавати прибори обліку на повірку.
Згідно п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання цих послуг, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
Згідно п. 16.1 Порядку формування тарифів на послуги з централізованих систем водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою КМУ № 959 від 12.07.2006 р., до складу витрат з централізованого водопостачання та водовідведення включаються витрати по операційній діяльності, безпосередньо пов'язаної з збутом послуг і зокрема з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) тільки тих приборів розрахунку, які є власністю підприємства.
Постанова КМУ №529 від 20.05.2009р. передбачає, що зазначені роботи виконуються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, а не виробником послуги, яким є відповідач.
Лічильник води в будинку позивача власністю підприємства відповідача не являється, а є власністю саме позивача, про що свідчить надана останнім копія паспорту лічильника води крильчастого КВБ, що виготовлений 28.01.2004 року /а.с. 2/.
Позивач не заперечує в суді апеляційної інстанції, що як власник будинку самостійно встановив лічильник води, однак з пропозицією про надання платної послуги з питання повірки лічильника до відповідача не звертався.
Згідно п. 2 ст. 11 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" від 15.06.2004 року у разі, якщо прибор не пройшов періодичну повірку, він не може допускатись до розрахунків.
Відповідно до п. 20 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання цих послуг", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або затверджених норм споживання. У разі відсутності засобу обліку води плата за питну воду справляється згідно з установленими нормами споживання з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Як встановлено судом, з 01.08.2009 року по 31.08.2009 рік нарахування здійснювалось за нормами споживання, які затверджені розпорядженням голови райдержадміністрації № 32/11 /а.с. 44-45/. Позивач своєчасно не розрахувався з відповідачем, склалась заборгованість, яку ОСОБА_2 відмовився сплатити, в результаті чого його було відключено від мереж з жовтня 2010 року /а.с. 49/.
Отже, оцінюючи надані сторонами докази, судова колегія доходить висновку, що позивач, заявляючи вимоги про визнання незаконною бездіяльності ПАТ «Луганськвода» по виконанню обов'язку проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, не довів того, що він звертався до відповідача із вимогою про проведення такої повірки, а той відмовив йому в цьому.
Навпроти, відповідачем надано докази того, що позивач не допускав працівників ТОВ «Луганськвода» до прибору обліку, про що останніми 31.07.2009 року складено акт /а.с. 51/.
До того ж, відповідач як юридична особа згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований 26.11.2007 року /а.с. 9/, у той час, коли ОСОБА_2 частина вимог заявлено за період з 01.08.2004 р.
Отже, за таких обставин колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними, надав їм належну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду 1-ої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 04 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: