Справа № 2-1540/11
17 жовтня 2011 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Пелещук А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» та третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському районі про нарахування та виплату одноразової допомоги в разі втрати професійної працездатності застрахованої особи по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я,
Позивач звернувся до суду з позовом, який ним було уточнено, в обґрунтування якого вказав, що за висновком МСЕК від 17.06.2008 року йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності з 27.05.2008 року безстроково, в тому числі: 15 % хронічного бронхіту, 10 % вібраційної хвороби. Стійку втрату профессійної працездатності позивач отримав в період праці робітником очисних виробіток (ГРОВ) з повним підземним робочим днем в шахті з 17.05.1999 року по 25.05.2008 року в структурному підрозділі «Шахтоуправління імені 50-річчя СРСР» ПАТ «Краснодонвугілля». Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському району (далі - Фонд) від 04.07.2008 року № 1207/10539/10539/1 «Про взяття на облік потерпілого на виробництві та реєстрацію страхового випадку» позивача взято на облік з 27.05.2008 року. Постановою від 04.07.2008 року № 1207/10539/10539/2 «Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності» позивачу було призначено та сплачено Фондом одноразову допомогу в разі стійкої втрати профессійної працездатності в сумі 38820,00 грн. - граничну суму відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якою сума одноразової допомоги застрахованій особі визначається із розрахунку її середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничного розміру суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права на страхову виплату. За розрахунком позивача, сума одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності повинна становити 124 104,00 грн. (4964,16 грн. (середньомісячна заробітна плата перед настанням страхового випадку, визначена в постанові № 1207/10539/10539/2) х 25 (кількість відсотків стійкої втрати профессійної працездатності) = 124 104,00 грн.
Фактично Фондом позивачу було нараховано та сплачено одноразову допомогу в сумі 38 820,00 грн., що дорівнює розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права на страхову виплату, з такого розрахунку: 9705,00 грн. (гранична сума заробітної плати, з якої справляються внески до ФССНВ, на час настання права на страхову виплату) х 4 = 388820,00 грн.
Різниця між належною до виплати сумою одноразової допомоги і фактично сплаченою позивачу смою становить 85284,00 грн. з розрахунку: 124 104,00 грн. (належна сума одноразової допомоги відповідно ч. 2 ст. 34 ЗУ № 1105) - 38 820 грн. (сума одноразової допомоги, що дорівнює розміру граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до ФССНВ, на час настання права на страхову виплату = 85 284,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен виплатити йому різницю між належною сумою та сумою фактично сплаченої одноразової допомоги, оскільки професійне захворювання у нього виникло внаслідок порушення работодавцем правил техніки безпеки. На підставі викладеного, ссилаючись на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про охорону праці», КЗпП України, позивач просить суд стягнути з відповідача одроразову допомогу в сумі 85 284,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій підтримав позовну заяву в повному обсязі. Просив розглянути справу за його відсутністю, повідомив суд, що за станом здоров'я не має можливості бути присутнім у судовому засіданні. У заяві позивач зазначив, що довіряє представляти його інтереси ОСОБА_2, який буде брати участь у справі.
Представник позивача - ОСОБА_2 просив позов задовольнити в повному обсязі, вважає, що надані суду докази є достатніми для прийняття рішення по справі.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надав до суду заперечення, яким позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив суду, що колективний договір на 2008 рік, укладений між сторонами 22.02.2008 року не передбачає відшкодування різниці між нарахованою та фактично отриманою одноразовою допомогою в зв'язку з втратою працездатності, всі виплати у зв'язку з втратою працівниками працездатності проводяться Фондом соціального страхування за рахунок їх коштів, тому ПАТ «Краснодонвугілля» не має перед позивачем жодних зобов'язань матеріального характеру, в свою чергу Фонд здійснив виплату одноразової допомоги, отже заявлені позивачем вимоги безпідставні та необґрунтовані. Також представник відповідача вважає безпідставним посилання позивача на ст. 9 Закону України «Про охорону праці», оскільки між сторонами відсутній трудовий договір з зазначенням таких умов. Крім того, ОСОБА_3 вказує, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України для трудових правовідносин, та загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦПК України. На підставі вищенаведеного, просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському району на підставі довіреності ОСОБА_4 просив прийняти рішення на розсуд суду, оскільки у позивача претензій з боку виплат третьою особою не має.
Вислухавши сторони, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 17.05.1999 року по 25.05.2008 року позивач працював у структурному підрозділі «Шахтоуправління імені 50-річчя СРСР» ПАТ «Краснодонвугілля», про що свідчать записи у його трудовій книжці ( а.с. 9-17). За висновком МСЕК від 17.06.2008 року позивачу було встановлено 25 % стійкої втрати профессійної працездатності з 27.05.2008 року безстроково, в тому числі: 15 % хронічного бронхіту, 10 % вібраційної хвороби, що підтверджується копією довідки МСЕК № 033396 (а.с. 18, 19).
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання Краснодонської міської санітарно-епідеміологічної станції Луганської області № 17 від 28.04.2008 року (а.с. 24) професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок порушення работодавцем правил техніки безпеки, гігієни праці, неефективності захисних засобів, засобів індивідуального захисту.
Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському району (далі - Фонд) від 04.07.2008 року № 1207/10539/10539/1 «Про взяття на облік потерпілого на виробництві та реєстрацію страхового випадку» (а.с. 20) позивача взято на облік з 27.05.2008 року.
Постановою Фонду від 04.07.2008 року № 1207/10539/10539/2 «Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності» (а.с. 21) позивачу було призначено та сплачено Фондом одноразову допомогу в разі стійкої втрати профессійної працездатності в сумі 38820,00 грн. - граничну суму відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 року «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якою сума одноразової допомоги застрахованій особі визначається із розрахунку її середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничного розміру суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права на страхову виплату (а.с.21).
За постановою Фонду від 04.07.2008 року № 1207/10539/10539/2 «Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати» позивачу призначено щомісячну грошову виплату, яка сплачується з 27.05.2008 року безстроково (а.с.22).
З відповіді Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському від 23.11.2009 року № 02/3456 вбачається, що відповідно до п. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» потерпілому проводиться одноразова страхова виплата, сума якої визначається з розрахунку потерпілого за кожний процент втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище за чотирикратний розмір граничної суми заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду. Постановою № 10539/2 від 04.07.2008 року позивачу було призначена та виплачена сума одноразової виплати у розмірі 38 820,00 грн. Даний факт позивачем не заперечується.
У ст. 9 Закону України "Про охорону праці ", згідно якої відшкодування шкоди, заподіяною працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Положеннями ст. 153 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) серед іншого передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України передбачено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Таким чином, вимогами діючого законодавства України встановлено вільне волевиявлення сторін при укладенні умов колективного договору щодо додаткових пільг та гарантій.
Право на отримання допомоги в зв'язку із стійкою втратою працездатності у позивача виникло з 27.05.2008 року згідно з висновком МСЕК від 17.06.2008 року. На час виникнення у позивача такого права діяли умови колективного договору ВАТ «Краснодонвугілля» від 22.02.2008 року (а.с.43-46, 73-78). Зі змісту даного колективного договору йдеться, що колективний договір від 22.02.2008 року не передбачає таку соціальну гарантію з боку відповідача, як виплата одноразової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності у наслідок нещасного випадку на виробництві.
Інших належних та допустимих доказів в порядку ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку відповідача сплатити таку допомогу позивачем та його представником за довіреністю ОСОБА_2 суду не надано.
Таким чином, вимога позивача,що одноразова допомога йому повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі відповідно до заподіяної шкоди на підставі ст. 13 КЗпП України, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України на час настання страхового випадку.
Згідно з п. б ч.1 ст.21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасливого випадку на виробництві і профзахворювання, які спричинили утрати працездатності”, який діяв на час виникнення даних правовідносин між сторонами, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний виплатити потерпілому одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, у встановленому законодавством порядку та розмірах. Відповідно до ст. 25 наведеного Закону України, всі види страхових виплат провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду, а не за рахунок підприємства-роботодавця. У судовому засіданні сторонами не заперечується, що третя особа по справі своєчасно і в розмірах, встановлених діючим законодавством, сплатила позивачу страхові виплати.
Заперечення представника відповідача ОСОБА_5 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за ст. 233 КЗпП України та пропуску позивачем строку позовної давності за ст. 257 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суд вважає необґрунтованими за таких підстав. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, передбачено ст. 268 ЦК України, де серед іншого передбачено не поширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вимоги ж позивача ґрунтуються саме на ушкодженні його здоров'я.
На підставі наведеного, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати державного мита та на підставі п.3 ч.3 ст. 81 ЦПК України звільнений від сплати витрат на на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 5-11, 60, 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 256, 268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 153 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII із змінами та доповненнями, Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII, Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, суд, -
У задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» та третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань у м. Краснодоні і Краснодонському районі про нарахування та виплату одноразової допомоги в разі втрати професійної працездатності застрахованої особи по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року. Повний текст рішення складено 21 жовтня 2011 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:ОСОБА_6