Справа № 381/1188/13-п Головуючий у І інстанції Бончев І. В.
Провадження № 33/780/238/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.
Категорія 147 22.04.2013 р.
19 квітня 2013 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю правопорушника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Лозівка Козятинського району Вінницької області, громадянина України, працюючого ментором колонії ПЧ-3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови, 24 лютого 2013 року о 16 годині 50 хвилин в с. Борова Фастівського району Київської області по вул. Миру, ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2103» д/н НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову суду, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає, що накладене на нього адміністративне стягнення занадто суворе, при накладенні якого судом не враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та обставини що пом'якшують відповідальність, а саме того, що правопорушення він вчинив вперше та повністю визнав вину у вчиненому. Також, судом не враховано, що він являється вдівцем та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, окрім цього, його робота пов'язана з постійними виїздами де він вимушений задіяти свій власний транспорт, а позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його та його сім'ю засобів до існування. Тому просить постанову змінити, обравши йому більш м'який вид адміністративного стягнення.
Заслухавши апелянта, ОСОБА_3, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винності, ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Кваліфікація дій, ОСОБА_3 за ст.130 ч.1 КУпАП є правильною.
При прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення являється грубим порушенням ПДР України, і не знайшов підстав для застосування іншого стягнення крім позбавлення права керування транспортними засобами.
З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, і підстав для його зміни та пом'якшення не вбачає.
Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області Ю.М. Слива