Справа № 750/2949/13-ц
Провадження № 2/750/1244/13
17.04.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючої судді Карапута Л.В.
при секретарі Руденок В.О.,
за участі позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
встановив:
25.03.2013 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» щодо відключення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов»язати відновити газопостачання до будинку до газової плити та стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
У судовому засіданні позивач позов підтримала.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову і просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.12.2004 року після померлого власника - ОСОБА_2.
У вказаній квартирі вона не зареєстрована, мешкає її дочка, а вона відвідує будинок та проживає в літній період часу, що підтвердила в судовому засіданні позивачка.
Відносини між газопостачальними, газотранспортними організаціями та громадянами - споживачами газу регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (далі Правила).
Вимоги, щодо експлуатації газового обладнання житлових будинків встановлені Правилами безпеки систем газопостачання України, що затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997р. №254 (далі Правила безпеки).
Відповідно до п. 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання - обов'язком споживача є виконання вимог Правил безпеки систем газопостачання.
У відповідності до п. 3.1. Правил безпеки, роботи з будівництва об'єктів систем газопостачання повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт, а в подальшому - і експлуатацію газового господарства.
Згідно п. 3.3. Правил безпеки, проектна документація до затвердження замовником повинна бути погоджена з підприємством газового господарства щодо її відповідності виданим технічним умовам на проектування, а також повинна пройти експертизу в експертно-технічних центрах Держнаглядохоронпраці України відповідно до чинного законодавства. Проекти підлягають повторному погодженню, коли протягом 24 місяців не було розпочато будівництво систем газопостачання, а за необхідності - і коригуванню.
У відповідності до п. 3.4. Правил безпеки, запроектовані системи газопостачання повинні забезпечувати безперебійне і безпечне газопостачання.
У відповідності до Проекту газифікації житлового будинку №45 по вул. О.Молодчого (колишні назви вул. Східночешська та у 1964р. вул. Красноармійська) від 15.12.1964 року, замовником якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передбачено будівництво систем газопостачання житлового будинку із встановленням опалювальних газових приладів - опалювальних печей та газової плити. Введення в експлуатацію газового обладнання житлових будівель провадиться, згідно з п. 4.1.3 Правил безпеки, спеціалізованими підприємствами газового господарства.
Так, у відповідності до розділу 3-го Правил безпеки згідно затвердженого Проекту систем газопостачання було проведено будівництво та прийом в експлуатацію систем газопостачання житлового будинку №45 по вул. О.Молодчого, м. Чернігова, із встановленням у ньому газових приладів для опалення цього житлового будинку (опалювальних печей) та газової плити.
Відповідно до п. 4.5.7. Правил безпеки систем газопостачання - переміщення, заміна та демонтаж газових приладів і апаратів (в даному випадку газових опалювальних печей) проводиться виключно СПГГ (спеціалізованими підприємствами газового господарства) або газовими службами підприємств з урахуванням вимог нормативних документів і внесенням змін в технічну документацію. Проте, з часу набуття права власності на частину житлового будинку позивач ОСОБА_1 не вносила будь яких змін до Проекту систем газопостачання з приводу демонтажу газових опалювальних приладів - опалювальних печей або зміни системи опалення її частини житлового будинку на будь-яку іншу, а ніж газову.
Крім того, відповідно до абзацу 14 п. 2 Правил надання населенню послуг з газопостачання встановлено, що споживачем є фізична особа, якій надаються послуги з газопостачання відповідно до договору. Згідно п. 4 Правил - послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.
Так, 23.01.2007 року між ПАТ «Чернігівгаз» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання населенню послуг з газопостачання до газифікованого об'єкту споживача за адресою: АДРЕСА_3.
У відповідності до умов укладеного Договору позивач зобов'язалась під час користування природним газом виконувати всі вимоги Правил надання населенню послуг з газопостачання, Правил безпеки систем газопостачання, а також взяла на себе обов'язок своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання (п. 5.2.2 Договору).
Згідно розділу 1 укладеного договору - предметом договору є надання споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, приватному будинку, послуг з постачання природного або скрапленого газу від групових резервуарних установок для побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень. У відповідності до пункту 1.3. укладеного з ОСОБА_1 договору визначено характеристику об'єкта надання послуг, а саме: приватний будинок опалюваною площею 56,1 кв. метрів.
Крім того, пунктом 6.2.21 укладеного договору на виконавця було покладено обов'язок надавати послуги з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем газопостачання, дворових газопроводів, які складаються з - газової плити та трьох газових опалювальних печей.
А тому, посилання позивача на те, що в її оселі встановлена та використовується тільки одна газова плита є необґрунтованими, а також такими що суперечать доказам наданим до матеріалів справи, оскільки опломбування газових печей її частини житлового будинку було проведено у відповідності до Акту №167 від 23.06.2004 року лише на літній час, тобто тимчасово, а не демонтовано повністю і може використовуватись у будь який час.
Крім того, посилання позивача про неправомірність відключення її від системи газопостачання за відмову у встановленні лічильника газу за рахунок газопостачального підприємства та зобов'язання підключити газ є також необґрунтованим.
Відповідно до пункту 22 Правил надання населенню послуг з газопостачання, установлення лічильників газу здійснюється газорозподільним підприємством або підприємствами і організаціями, які мають необхідні ліцензії та дозвіл на виконання таких робіт.
Положеннями п.22 Правил також передбачено, що лічильники газу можуть встановлюватися за кошти газопостачальних (газорозподільних) підприємств та за рахунок інших джерел. Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 № 3533-VI.
Вимогами ст. 2 цього Закону - визначено організацію роботи із запровадження комерційного обліку природного газу та встановлено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: 1). комплексно, у тому числі для опалення - з 1 січня 2012 року; 2). для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; 3). тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Згідно вимог ч.1 ст.3 Закону, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. У відповідності до ст. 4 Закону виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.
Статтею 5 цього Закону передбачено відповідальність споживачів природного газу, а саме у разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» обов'язком газопостачального підприємства є припинення розподілу природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року.
Абзацом 10 п. 6 Правил також встановлено, що у разі відмови споживача від встановлення лічильника газу з ініціативи і за кошти газопостачального підприємства - газопостачання припиняється. Згідно абзацу 11 п. 6 Правил, у зазначених випадках газорозподільне підприємство зобов'язане поінформувати споживача про причини і строки припинення газопостачання, а газопостачальне підприємство - здійснити протягом одного місяця перерахунок оплати послуг, що надавалися споживачеві.
08.11.2012 року ОСОБА_1 було письмово повідомлено про встановлення в її газифікованому житловому будинку лічильника газу згідно вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу». Позивача було також проінформовано про необхідність звернення до газопостачального підприємства для внесення змін до проектної документації та про припинення постачання газу у разі не встановлення лічильника газу.
20.11.2012 року представниками ПАТ «Чернігівгаз» здійснювався виїзд для встановлення лічильника газу за адресою АДРЕСА_4, проте позивач відмовився від встановлення лічильника газу за рахунок газопостачального підприємства в зв'язку з чим 19.03.2013 р. постачання газу було припинено.
Крім того, в судовому засіданні позивач відмовилася від встановлення лічильника, оскільки на даний час не вирішено питання щодо порядку користування квартирою №2 з іншими співвласниками. За таких підстав вимоги позивача про визнання дій по відключенню від системи газопостачання її частини житлового будинку та зобов'язання ПАТ «Чернігівгаз» поновити газопостачання не ґрунтуються на Законі, оскільки такі дії по припиненню газопостачання сталися саме з вини позивача та внаслідок порушення саме нею встановлених нормативно-правовими актами і взятих на себе відповідно до договору, обов'язків.
У відповідності ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Необґрунтованою є також позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. з відповідача. Оскільки згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала - виключно за наявності її вини.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода повинна бути підтверджена причиновим зв'язком між неправомірними діями і як наслідок шкодою, яка була заподіяна особі внаслідок неправомірних дій. ОСОБА_1 необґрунтовано посилається відключення газопостачальним підприємством її від системи газопостачання та пониженням температури повітря, що призвело на її думку до переохолодження частини житлового будинку і спричинення їй таким шляхом моральної шкоди. Проте, позивачем не взято до уваги взагалі, що опалювальні прилади були нею опломбовані та не підключались з початку опалювального сезону 2012 року, а тому відключення її від системи газопостачання на даний час не впливає на опалення житлового будинку взагалі.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 23 ЦК України, а також згідно вимог п. 3-5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» позивачем також не надано відповідного розрахунку та з яких міркувань визначався нею розмір на стягнення такої шкоди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на наявність неправомірних дій з боку відповідача та порушення останнім її прав як споживача, при цьому жодного доказу, який би заперечував правомірність відключення газопостачання, позивачем суду не надано.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 208 - 209, 292, 294 ЦПК України, суд
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Л.В. Карапута