Справа №22-ц/791/1326/2013 Головуючий в І інстанції Подіновська Г.В.
Категорія 46 Доповідач: Пузанова Л.В.
2013 року квітня місяця 16 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Пузанової Л.В.
Суддів:Ігнатенко П.Я.
Воронцової Л.П.
При секретарі:Герасименко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6, на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 14 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Каховської міської ради про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на оформлення документів для тимчасових поїздок за межі України малолітньої дитини без згоди батька, надання дозволу на тимчасові неодноразові поїздки за межі України громадянина, що не досяг 16-річного віку, без дозволу і супроводу другого з батьків,
В жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, що не досяг 16-річного віку, без дозволу і супроводу другого з батьків, зазначаючи, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в зв'язку з її (позивачки) перебуванням протягом останніх трьох років за кордоном (на роботі в Італії), проживає з батьком.
Посилаючись на те, що дитина потребує додаткового догляду та лікування, та на те, що вона може цей догляд та лікування надати в Італії, однак позбавлена можливості це зробити через відмову відповідача дати згоду на виїзд дочки за межі України і вважаючи цю відмову необґрунтованою, позивачка просила суд надати їй дозвіл на оформлення документів для тимчасових поїздок за межі України малолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди її батька та надати дозвіл на тимчасові неодноразові поїздки за межі України, до досягнення 16-ти річного віку, дитині - ОСОБА_8 у супроводі матері, яка буде забезпечувати проїзд, перебування за кордоном та повернення в Україну своєї дочки ОСОБА_8 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_7
В січні 2013 року позивач доповнила заявлений позов і, посилаючись на обставини, викладені у первісно поданій заяві та на те, що вона, будучи забезпеченою житлом та маючи щомісячний матеріальний дохід, взмозі забезпечити належне утримання і виховання дитини, просила суд визначити місце проживання дочки - ОСОБА_8 з нею.
Ухвалою від 16 січня 2013 року суд залучив до участі в справі орган опіки та піклування Каховської міської ради.
Рішенням суду від 14 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючий від імені ОСОБА_6, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать положенням сімейного та цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_7 її доводи не визнав, рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі не перебували і в даний час однією сім'єю не проживають.
Останні три роки позивачка працює в Італії.
Після від'їзду ОСОБА_6 за кордон дитина півтори роки проживала з батьками позивачки, а після смерті матері позивачки і до цього часу проживає з батьком - ОСОБА_7
Під час приїздів ОСОБА_6 в Україну дівчинка проживає з матір'ю.
Зазначені обставини сторони визнають і не спростовують.
Бажаючи визначити місце проживання дитини з матір'ю, позивачка зазначила своє місце проживання на території України, хоча фактично проживає в Італії за місцем своєї роботи.
Наведене, а також заявлені ОСОБА_6 вимоги щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без зазначення конкретних строків цих поїздок свідчать про те, що позивачка має намір проживати з донькою за межами України.
Представник позивачки в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтвердив, що більшу частину часу в році ОСОБА_6 проживає в Італії, там же проживатиме і дитина.
Однак дозвіл на проживання в Італії з дитиною на час звернення до суду та вирішення справи у позивачки відсутній. Офіційні відомості щодо умов її проживання в Італії суду не надані, а надана при перегляді справи в апеляційному порядку копія контракту оренди житла від 15.11.2012 року не носить офіційного характеру і не засвідчена в установленому законом порядку її справжність з оригіналом. Та навіть з врахуванням наведеного вище контракту із його змісту вбачається, що проживання позивачки в орендованому помешканні залежить від посвідки на проживання, в тому числі і щодо членів родини.
Таким чином, враховуючи наведене, те, що позивачка не проживає постійно в Україні, а дитина тривалий період часу проживає з батьком, який відповідально та сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, має самостійний дохід та належні умови для проживання дитини, дитина до нього прихильна, колегія суддів погоджується з висновком органу опіки та піклування і з висновком суду про те, що визначення місця проживання ОСОБА_8 з матір'ю в даний час не відповідає інтересам дитини і є неможливим, зважаючи на положення діючого в Україні законодавства.
Погоджується колегія суддів також і з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині надання дозволу на оформлення документів для тимчасових поїздок за межі України малолітньої дитини без згоди батька та надання дозволу на тимчасові неодноразові поїздки за межі України дитини без дозволу і супроводу другого з батьків.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає оформлення проїзного документа дитини лише у разі її самостійного виїзду за кордон.
Відповідно до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231 з послідуючими змінами, відомості про дітей, які їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти.
У разі потреби самостійного виїзду дитини, яка постійно проживає в Україні, за кордон оформляється проїзний документ, а у випадках, передбачених пунктом 4 цих Правил - паспорт.
Оскільки у спірних правовідносинах йдеться про виїзд дитини за кордон з матір'ю, оформлення проїзного документа для неї не передбачено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та відповідно до положень Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 з подальшими змінами, за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
При цьому, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків виїзд громадянина, який не досяг 16-річного віку, без супроводу другого з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України.
Аналіз наведених вище норм матеріального права та норм сімейного законодавства щодо участі кожного із батьків у вихованні дитини дає підстави вважати, що суд вирішує питання про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, в кожному конкретному випадку із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_6 не стосуються конкретного виїзду дитини за кордон, а заявлені на майбутнє аж до досягнення нею 16-річного віку, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про їх необґрунтованість.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Так, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про розлучення судом матері та малолітньої дитини, оскільки позивачка сама обрала для проживання місце, відмінне від країни проживання дитини і змінювати його не бажає.
В той же час ОСОБА_6 відповідно до норм міжнародного приватного права не надала суду належних та допустимих доказів у підтвердження можливого місця проживання дитини за місцем її роботи в Італії.
Компетентні органи опіки та піклування в Україні не можуть обстежити житлово-побутові умови позивачки в Італії, а обстеження цих умов на території України не має правового значення при вирішенні даного спору, враховуючи, що позивачкою передбачається місце проживання дитини разом з нею в Італії.
Юридично неспроможними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд неправильно витлумачив положення Правил перетинання державного кордону громадянами України, щодо вирішення в судовому порядку питання про надання дозволу на конкретний виїзд дитини за кордон, т.я. в даному випадку мова йде про захист дитини від зловживання батьком своїми батьківськими правами, об'єм яких у спірних правовідносинах визначений сімейним законодавством і наведеними вище нормативними актами і зводиться до необхідності знати країну, в яку прямує дитина та на який проміжок часу.
Представник відповідача пояснив, що ОСОБА_7 не заперечує проти тимчасових поїздок дитини до Італії, а позивач, у випадку відмови останнього дати письмову згоду на конкретний виїзд доньки за межі України вправі вирішити це питання в судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 14 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (два підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя: Л.В.Пузанова