№ 2/263/1426/13
22 квітня 2013 року місто Маріуполь
Жовтневий райсуд м. Маріуполя під головуванням судді Ікорської Є.С. при секретарі Папакіній К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Альгіса Антанасовича, третя особа Служба у справах дітей Жовтневої райадміністрації Маріупольської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзного документу та надання дозволу на тимчасові виїзди неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька,
Позивачка звернулася з вказаним позовом в суд , мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах та мають малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько проживає окремо від дитини, донька проживає спільно зі своєю матір'ю - позивачкою по справі. У даний час у позивачки виникла можливість вивезти дитину на відпочинок за кордон. Зазначені обставини вказують на необхідність надання відповідачем згоди на виїзд дитини за кордон та надання дозволу на виготовлення проїзного документу для дитини. Зараз батько такої згоди не надає, у зв'язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду.
Позивачка в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, зазначила, що отримала виклик до ОСОБА_3 від родини своїх друзів і планує разом із дочкою влітку 2013 р. під час відпустки на два тижні відвідати своїх друзів, при цьому оздоровити дитину та під час подорожі відвідати з нею визначні місця культурної спадщини.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що не дає нотаріальної згоди на оформлення виїзду дитини за кордон, оскільки не вбачає необхідності у поїздці дитини до ОСОБА_3 разом із матір'ю.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Жовтневої райадміністрації Маріупольської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, ухвалити рішення з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, а також інший спосіб, що встановлений законом (ст. 16 ч. 2 ЦК України).
Згідно зі ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини. У відповідності до ч. 2 ст. 150 цього ж Кодексу батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Під час фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у них народилася донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наразі сторони проживають окремо. Дівчинка проживає спільно із своєю матір'ю.
Судом встановлено, що мати дитини бажає під час відпустки відпочити з донькою за кордоном, здійснивши поїздку на два тижні влітку 2013 року до ОСОБА_3, що вимагає надання батьком дитини дозволу на виготовлення проїзних документів та надання нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон.
Статтею 33 Конституцією України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.
Згідно зі ст. 64 ч.1 Конституції України конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені.
Згідно з ч.7, ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків, піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.
Відповідно до ст.4 зазначеного Закону оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків.
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду .
Вказана норма Закону повністю відображена в постанові Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
Проїзний документ дитини видається органом внутрішніх справ за місцем проживання.
Судом встановлено, що батько дитини не погоджується надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, однак вагомих причин він цьому не зазначив. На його думку виїзд дитини на відпочинок до ОСОБА_3 спільно з матір'ю є недоцільним.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_5, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_5, надіслав запрошення для друзів ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з 29.06.2013 р. по 14.07.2013 р., зобов'язався також виконати усі необхідні дії щодо отримання ними візи.
У відповідності з п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» чітко визначено, що виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку у супроводі одного з батьків та при відсутності згоди другого з батьків, здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Також необхідно зазначити, що згідно із Конвенцією про права дитини (ратифікована Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91 р.) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
У відповідності до вимог ст.ст.7,155 Сімейного Кодексі України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З наведених обставин суд приходить до висновку, що бажання позивачки отримати дозвіл на вивезення дитини за кордон узгоджується з її правами та обов'язками, покладеними на неї Сімейним кодексом України, а тому суд не вбачає обставин, що обмежують згідно із законодавством право виїзду дитини сторін за кордон і вважає, що надання дозволу на виготовлення дитячих проїзних документів буде відповідати її інтересам.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57?60 ЦПК України.
Відповідачем не було наведено переконливих доводів та не надано доказів на підтвердження його заперечень щодо недоцільності надання дозволу на здійснення поїздки дитини за кордон і що це суперечить інтересам дитини чи може якимось чином їй зашкодити.
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обмежень для реалізації права на виїзд за межі України малолітньої дитини сторін, зокрема, до ОСОБА_3 влітку 2013 р., судом не встановлено.
Як випливає з «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, в документі, що дає право виїзду неповнолітньої дитини за кордон (чи то згода батьків, чи то рішення суду) обов'язково повинні зазначатися держава прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
При цьому суд також враховує, що на даний час відповідач заперечує лише щодо поїздки його дитини до ОСОБА_3, тому наразі немає доцільності у вирішенні питання про надання дозволу на виїзд в майбутньому до інших країн, в інший час, внаслідок чого суд задовольняє позов частково.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 59-60, 212-215 ЦПК України, ст.7, 141, 150, 155 СК України, Конвенцією про права дитини, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 33, 64 ч.1 Конституції України, ст.313 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Альгіса Антанасовича, третя особа Служба у справах дітей Жовтневої райадміністрації Маріупольської міської ради, про надання дозволу на виготовлення проїзного документу та надання дозволу на тимчасові виїзди неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька - задовольнити частково.
Надати дозвіл ОСОБА_2, народженій 17.07.2005 року у м.Маріуполі, на тимчасовий виїзд за межі України без згоди батька ОСОБА_2 Альгіса Антанасовича до ОСОБА_3 влітку 2013 року та дозволити виготовити для цього необхідні проїзні документи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Є.С. Ікорська