Справа № 444/7866/12
провадження №2/216/198/13
08.04.2013 року
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1
при секретарі - Городнічевій Т.О.
за участю представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті ОСОБА_4, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, із залученням до участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, нотаріус Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, про визнання заповітів недійсними в частині, визнання права на обов'язкову частку у спадщині, -
ОСОБА_5 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним в частині, згідно ст.1241 ЦК України, під час розгляду справи Позивачем надано уточнений позов від 19.11.2012 року, який є предметом розгляду, в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що 20.03. 2011 року помер син Позивача, ОСОБА_8, після його смерті залишилась спадщина, у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Клари Цеткін, 58, та земельна ділянка під ним.
Крім Позивача, спадкоємцем за заповітом, є ОСОБА_6 (Відповідач), з якою померлий ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.04.2007 року.
У встановлений законом строк, Позивач звернулась до Першої Криворізької державної нотаріальної контри з заявою про прийняття спадщини після померлого сина, однак, нотаріус повідомив, що за життя померлим ОСОБА_8 було складено два заповіти:
- від 22.01.2011 року, реєстровий номер №1-136;
- від 16.02.2011 року, реєстровий номер №1-326;
посвідчених державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7
Умовами обох заповітів, померлий ОСОБА_8 все майно заповідав Відповідачу, та позбавляв Позивача прав на спадщину, як за законом, так і на обов'язкову частку у спадщині.
Позивач вважає обидва заповіти частково недійсними, з посиланням на порушення приписів ст.1241 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини, вона є непрацездатною за віком. Просила суд визнати обидва заповіти недійсними в частині позбавлення її прав на обов'язкову частку у спадщині, визнавши за нею право на обов'язкову частку у спадщині, яка складається з 1/4 частини домоволодіння, з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянки, за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Клали Цеткін, 58.
Під час розгляду справи представник позивача, ОСОБА_2 наполягала на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, просив суд, у їх задоволенні - відмовити, оскільки зазначений позов є безпідставним. Так, Позивач у порушення вимог ст.1270 ЦК України, звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, з порушенням, встановленого законом строку, тому вважається такою, що не прийняла спадщину, а відтак, спору між сторонами щодо спадщини, взагалі не існує.
Третя особа ОСОБА_7, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, своїм правом присутності при розгляді справи, не скористувалась.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, у їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
У ході розгляду справи встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що ОСОБА_8, є сином Позивача, хоча на підтвердження зазначеної обставини, Позивачем не надано свідоцтва про народження останнього, та чоловіком Відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис №128 від 12.04.2007 року (а.с.67).
Згідно свідоцтва про смерть, актовий запис №673 від 31.05.2011 року, ОСОБА_8 помер - 20 березня 2011 року, у с. Рози Люксембург, Широківського району, Дніпропетровської області (а.с.64), та після його смерті, у відповідності до вимог ст.1220 ЦК України, відкрилась спадщина на належне йому майно.
Як убачається з заповіту від 22.01.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі №1-136, ОСОБА_8, у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, заповідав усе належне йому майно та майно, що буде належати йому на день смерті, Відповідачу у справі, ОСОБА_6 (а.с.74).
Згідно заповіту від 16.02.2011 року, складеного ОСОБА_8, у присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, посвідченого державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі №1-326, заповідач заповідав все майно належне йому та майно, що буде належати йому на день смерті, Відповідачу (а.с.71).
Умовами обох заповітів, Позивач у справі, була позбавлена прав на спадкування, як за законом, так і на обов'язкову частку за ст.2141 ЦК України.
04.06.2011 року Відповідач ОСОБА_6 звернулась до Першої Криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого чоловіка (а.с.63).
19.09.2011 року Позивач направила по пошті до Першої Криворізької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8, яка отримана нотконторою - 29.09.2011 року, згідно штампу вхідної кореспонденції (а.с.61).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частина друга ст.1220 ЦК України встановлює, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
У відповідності до приписів ст.ст.1234-1235 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Однак, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування уточнених позовних вимог щодо визнання заповітів - частково недійсними (нікчемними), Позивач посилається на те, що останній складено без дотримання вимог ст.1241 ЦК України, відповідно до якої вона має право на обов'язкову частку у спадщині, як мати померлого, яка на час смерті заповідача є непрацездатною за віком людиною.
Частиною 1 ст.1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині визначена вичерпним переліком осіб, передбачених у цій нормі. Як убачається з паспорта Позивача, вона народилась - 23.05.1938 року (а.с.53).
З 02.11.1999 року є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.53). Хоча Позивач і була виключена з кола спадкоємців ОСОБА_8, згідно його заповіту, однак, вона набула права на обов'язкову частку у спадщині, згідно до приписів ст.1241 ЦК України.
Разом з тим, на думку суду не підлягають задоволенню вимоги Позивача про визнання за нею прав на обов'язкову частку у спадщині, що складається з 1/4 частини домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, й земельної ділянки, розташованих за адресою: місто ОСОБА_4 ріг, вул. К.Цеткін, 58, оскільки матеріали справи не містять доказів належності зазначеного майна померлому та Позивачем у відповідності до ст.ст.11,60 ЦПК України, їх суд надано не було.
Слід також зазначити про безпідставність доводів представника відповідача ОСОБА_3 щодо пропуску Позивачем строку для прийняття спадщини, зазначена позиція суду ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Так, із заяви Позивача, складеної 19.09.2011 року, посвідченої 19.09.2011 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, реєстровий №5268, адресованої Першій Криворізькій державній нотаріальній конторі, убачається, що ОСОБА_5, приймає у спадок майно після смерті сина ОСОБА_8В, померлого 20.03.2011 року (а.с.61). Доказами направлення цієї заяви до Криворізької державної нотаріальної контори є:
- ксерокопія квитанції «Укрпошта», ППЗ №2 від 19.09.2011 року (а.с.108);
- повідомлення заст. начальника Поштампу-ЦПЗ-2 від 19.03.2013 року, вих.№17/11-742;
- відповідь завідуючої Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 від 12.03.2013 року, вих.№477/02-14, згідно якої, заява про прийняття спадщини від ОСОБА_5 піс ля померлого 20.03.2011 року ОСОБА_8 надійшла 29.09.2011 року, та в цей же день була зареєстрована у Журналі реєстрації вхідних документів та в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ №386-2011. Заява була відправлена ОСОБА_5 поштою у строк, але конверт із відміткою про дату відправлення у справах не зберігся (а.с.107).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 1216-1217, 1220, 1223, 1233-1235,1241,1257 ЦК України, ст.ст.10-12, 58-62, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_5, задовольнити частково.
Визнати заповіти, складені ОСОБА_8
від 22 січня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі №1-136,
від 16 лютого 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого у реєстрі №1-326,
в частині позбавлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, НПП НОМЕР_1, права на обов'язкову частку у спадщині за ст.1241 ЦК України, - недійсними.
У задоволенні решти позовних вимог, Позивачу, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час оголошення рішення вправі скористуватися правом на оскарження протягом 10-днів за дати отримання копії рішення.
Суддя: О.І.Бондарєва