Провадження № 22-ц/774/3526/13 Справа № 2-1105/10 Головуючий у 1 й інстанції - Чумак Т.А. Доповідач - Слоквенко Г.П.
Категорія 27
"22" квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: - Слоквенка Г.П.,
Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,
при секретарі: Надтоці А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року, -
У січні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 13.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 014/4281/32262/082. Відповідно укладеного договору ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 3000 доларів США строком на 36 місяців до 12 квітня 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18 процентів річних та повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 квітня 2007 року позивачем укладено з ОСОБА_7 договір поруки, за яким вона відповідає перед банком як солідарний боржник. 13.05.2009 року було змінено умови кредитного договору, продовжено строк дії кредитного договору до 12.04.2011 року. Станом на 29 червня 2010 року відповідачі мають заборгованість - 2752,97 доларів США, яка складається з: 1469,33 доларів США- заборгованості за кредитом; 874,57 дол. СІПА - заборгованості по пені; 409, 07 доларів США - заборгованості по відсотках; 11618,58 грн. - заборгованість за кредитом; 6937,65 грн. - заборгованість по пені; 3561,77 грн.- заборгованість по відсотках. Просили стягнути солідарно з відповідачів на їх користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2752,97 доларів США, 22118 гривень та витрати у справі (а.с.2-3).
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2752,97
доларів США, 22117,35 гривень, державне мито в розмірі 221 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень (а.с. 42-43).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ( а.с.47-51).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 014/4281/32262/082 від 13.04.2007 року, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000 доларів США під 18 процентів річних, строком на 36 місяців. 13 квітня 2007 року позивачем укладено з ОСОБА_7 договір поруки, за яким вона відповідає перед банком як солідарний боржник в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/4281/32262/082. Додатковою угодою №1 13.05.2009 року строк дії кредитного договору продовжено до 12.04.2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідачі не виконували належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, у зв'язку з чим станом на 29 червня 2010 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 2752,97 доларів США та 22118 гривень, яка була стягнута судом з відповідачів.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлений договором строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Так, зі своєї сторони ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконав взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується наданими суду письмовими доказами: меморіальним ордерам по перерахуванню коштів за договорами.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції були істотно порушені її права при розгляді справи, оскільки вона не була повідомлена належним чином про розгляд справи, - не є підставою для скасування рішення суду, оскільки справа знаходилась в провадженні районного суду з липня 2010 року та неодноразово призначалась до розгляду. Письмових заперечень на позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 не подавали, доказів про наявність обставин, які мають істотне значення і спростовують правильність висновків суду 1 інстанції та правильність стягнутої судом суми не надано. Крім того, апелянт 28 липня 2010 року подала заяву про слухання справи у її відсутність та незгоду з зазначеним позовом (а.с. 33).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при винесенні рішення не врахував відсутність у позивача генеральної ліцензії на здійснення валютних операції та зазначив
суму кошів яка підлягає стягненню у іноземній валюті, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/4281/32262/082 від 13.04.2007 року. Позову з приводу визнання кредитного договору недійсним чи удаваним з підстав відсутності генеральної ліцензії на здійснення валютних операції відповідачами не заявлялось.
Крім того, слід зазначити, що законодавством встановлено дві необхідні умови для отримання індивідуальних ліцензій: вони видаються резидентам і нерезидентам, до кола яких ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України відносить не уповноважені банки, а фізичних та юридичних осіб; вони видаються на здійснення разової операції, а надання та повернення кредиту, сплата процентів - не є разовою операцією. Представником позивача надані копії банковської ліцензії №10 від 11 квітня 2006 року та дозвіл №10-4 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( а.с.69).
Таким чином, надання банком кредиту в іноземній валюті, отримання розрахунків за ним в іноземній валюті повністю відповідає нормам діючого законодавства України, а тому підстави для скасування рішення та відмови у задоволенні позову - відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ч.3ст. 209, ст. 307, ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: