Провадження № 10-1/490/116/13 Суддя в 1 інстанції Свідерська Т.А.
Категорія ст.236-7 КПК України Доповідач Чебикін В.П.
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Чебикіна В.П..
суддів Сенченка І.М.,Коваленко Н.В.
за участю прокурора Швець О.В.
заявника ОСОБА_1
розглянувши 12 квітня 2013 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляцію прокурора прокуратури міста Дніпропетровська на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2012 року,
встановила:
Цією постановою суду була задоволена скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність прокурора м. Дніпропетровська Бикова В.М., дії якого, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.03.2012 року про вчинені злочини, були визнанні такими, що не відповідають вимогам ст.97 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що досліджені в судовому засіданні матеріали та факти, свідчать про те, що дії прокурора м. Дніпропетровська не відповідали вимогам ст.97 КПК України, оскільки при отриманні заяви про злочин він не виніс ні одного з рішень, передбачених ст.97 КПК України, а надав відповідь на звернення ОСОБА_1, а не на заяву про злочин, при цьому відповідь не відповідала змісту заяв ОСОБА_1 від 27 лютого 2012 року та від 31 березня 2012 року.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.02.2013 року як необґрунтовану та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на бездіяльність прокурора м. Дніпропетровська, посилаючись на те, що конституційні права ОСОБА_1 порушені не були, по його заявам прокурором міста Дніпропетровська була надана мотивована відповідь, заява розглянута у відповідності із Законом «Про звернення громадян», оскільки перевірки в порядку ст.97 КПК України ( ред. 1960 р.) по наведеним у його заяві фактам раніше проводилися органами прокуратури.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та наполягав на її задоволенні, заявника ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції,прохав рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з наданих матеріалів щодо заяв ОСОБА_1 , 29 березня 2012 року ОСОБА_1 подав Міністру внутрішніх справ України заяву від 27 лютого 2012 року про злочин -викрадення ОСОБА_1 14 вересня 2009 року і 29 липня 2010 року, до якого, на його думку, мали відношення - голова Красногвардійського районного суду ОСОБА_3, судді ОСОБА_5 і ОСОБА_4, прокурори Красногвардійського, Самарського і Жовтневого районів міста Дніпропетровська, керівництво міського та обласного управлінь МВС України. 31 березня 2012 року ОСОБА_1 подав повторну аналогічну заяву про злочин Міністру внутрішніх справ, в якій вказав на ігнорування вимог закону щодо розгляду заяви про злочин, а також приватних постанов Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 липня 2011 року і 21 вересня 2011 року, а також постанови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2011 року і ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2011 року, якими були встановлені факти злочинів, прохав зобов'язати ГУБОЗ МВС України провести перевірку його (ОСОБА_1.) викрадення , завідомо незаконного арешту і затримання, викрадення з місця відбуття арешту, які на його думку були організовані головою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, співучасниками вказаних злочинів , на його думку, були прокурор області , прокурор міста та прокурорі трьох районів міста Дніпропетровська. У відповідності з вимогами ст..97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя повинні були прийняти заяву про вчинені або підготовлювані злочині, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню., та не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2)відмовити в порушені кримінальної справи;3) направити заяву або повідомлення за належністю. 31 травня 2012 року ОСОБА_1 в порядку ст..95 КПК України подав Міністру внутрішніх справ ще одну аналогічну заяву про необхідність порушення кримінальної справи по фактам його незаконного арешту та затримання, викрадення з місця відбування арешту , які були організовані вищевказаними особами.
Аналогічні заяви про скоєння відносно нього вищевказаних злочинів ОСОБА_1 неодноразово направляв на адресу прокурора області, звідкіля вони пересилалися на розгляд прокурору міста Дніпропетровська Бикову В.М.
З наданих матеріалів вбачається, що 14 червня 2012 року прокурор міста Дніпропетровська Биков В.М. після отримання з прокуратури області відповідних заяв ОСОБА_1 від 27 лютого 2012 року та 31 березня 2012 року повідомив заявнику не про розгляд заяви про злочин, а на його (ОСОБА_1.) звернення на неправомірні дії суддів Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, незаконну відмову кримінальної справи співробітниками прокуратури Красногвардійського району міста Дніпропетровська, повідомив заявника про те, що прийняте 11 травня 2012 року помічником прокурора Красногвардійського району міста Дніпропетровська рішення про відмову кримінальної справи відносно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4. та співробітників Красногвардійського РВ по факту винесення завідомо неправосудного рішення по справі про адміністративне правопорушення №3-1720/10 від 29 липня 2010 року та викрадення у цей день ОСОБА_1 14 червня 2012 року було скасовано прокуратурою міста Дніпропетровська, а матеріали перевірки, за якими 07 лютого 2012 року помічником прокурора Красногвардійського району було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 146, 366,375 КК України відносно судді ОСОБА_4. по факту постановлення завідомо неправосудної постанови і спірробітників підрозділу «Беркут» на підставі відсутності в діях вказаних осіб ознак складу злочинів, передбачених ст..ст.146,366, 375 КК України, з 12 березня 2012 року знаходяться у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, у зв'язку з чим перевірити законність прийнятого рішення неможливо.
Перевіряючи законність постанови суду , колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції розглянув скаргу з додержанням вимог процесуального закону, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії прокурора міста Дніпропетровська при розгляді заяви ОСОБА_1 про скоєнні відносно нього злочинів, не відповідали вимогам ст.97 КПК України (ред. 1960 р.), так як прокурор дав відповідь на звернення ОСОБА_1, а не на заяву про злочин, та про те, що відповідь прокурора не відповідала змісту заяв ОСОБА_1 від 27 лютого та 31 березня 2012 року.
На підтвердження свого висновку у постанові суду наведені відповідні мотиви дотримання вимог закону.
Доводи апеляції прокурора про відсутність порушення прокурором міста Дніпропетровська вимог ст.97 КПК України, оскільки по наведеним у заяві ОСОБА_1 фактам раніше проводилися перевірки органами прокуратури, не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції є обгрунтованою та скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора прокуратури міста Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2012 року, якою була задоволена скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність прокурора м. Дніпропетровська Бикова В'ячеслава Миколайовича , дії якого, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.03.2012 року про вчинені злочини, були визнанні такими, що не відповідають вимогам ст.97 КПК України - залишити без змін .
Судді: