"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/88722/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 20 червня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати здійснити йому перерахунок пенсії, призначивши за період з 01.02.2011 і довічно основну та додаткову пенсії в розмірах 6 та 0,50 (50%) мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що мінімальна пенсія за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом Чорнобильської катастрофи 3 групи і отримує пенсію в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 20 червня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області протиправними та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4, призначивши йому за період з 01.02.2011 основний розмір його пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що мінімальна пенсія за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено. Абзац другий та третій резолютивної частини доповнено після дати « з 01.02.2011» наступною датою «до 23.07.2011». В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та ОСОБА_4 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просили їх скасувати. Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області просило прийняти нове рішення про відмову в зволенні позовних вимог, а ОСОБА_4 просив залишити в силі постанову Стахановського міського суду Луганської області від 20 червня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_4 належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3 групи.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до чинної на час спірних правовідносин статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновки судів, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин правильними й такими, що відповідають Закону, є висновки суду про те, що позивач мають право на призначення державної пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області залишити без задоволення, а постанову Стахановського міського суду Луганської області від 20 червня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: